Микола з Наталією прийшли за черговою адресою дивитися двокімнатну квартиру. Микола підбирав квартиру для свого батька, який погодився в обмін віддати синові з молодою дружиною свою – майже нову – трикімнатну квартиру.
– Проходьте, дивіться, що у нас і як. – Продавцем виявилася жінка років сорока, яка намагалася з усіх сил посміхатися покупцям, хоча було видно, що вона вся на взводі.
– Тільки, будь ласка, не звертайте уваги на мою маму. Вона зараз знаходиться у своїй кімнаті. Не слухайте її, коли вона вам буде говорити неприємні слова.
– А що таке? – запитала стурбовано Наталя. – Може, ми прийшли не вчасно?
– Вчасно, вчасно, – злякалася продавчиня, і відразу зізналася в головному. – Просто, мама не хоче цю квартиру продавати. Каже, нікуди звідси не поїду, до кінця днів тут залишуся. Всіх покупців відлякує. Через неї ця квартира вже рік висить на сайті оголошень.
– А хто власник квартири? – насторожився Микола.
– Я власниця. Я мамі цю квартиру на свої гроші купила, коли вона з татом розійшлася, і з іншого міста сюди переїхала, ближче до мене.
Я хотіла відразу її до себе поселити. Так ні, вона переконала мене, що краще їй жити окремо від нас з чоловіком.
– А тепер навіщо квартиру продаєте?
– Я з чоловіком розійшлася, і мама вже не молода. Мені буде спокійніше, якщо вона буде постійно під моїм наглядом.
– Все зрозуміло, – кивнув Микола. – Ваша мама все ще не хоче жити з вами?
– Ні не хоче. Але я думаю, коли ця квартира продасться, куди вона подінеться? Вона ж не стане з вами жити, правильно?
– А вона не буде скандалити, коли дізнається, що квартира все-таки продалася? Не буде заявляти в поліцію?
– А з чого це вона заявить? Ну, трохи посвариться, але це я візьму на себе. Я ж кажу, власницею квартири є я. Та й, взагалі, вона у мене дуже добра. Тільки коли щось стосується її свободи – тут вона
відразу на диби встає.
– А чому ваша мама з чоловіком розійшлася? – про всяк випадок поцікавилася Наталя. – Через її характер, так?
– Ні. Там у них свої проблеми. Все життя вони з татом один одного звинувачували в зрадах, ревнували як божевільні.
Ви дивіться, дивіться квартиру. Запитайте, якщо що? Я можу вам і знижку зробити. Аби тільки швидше розв’язати цей вузол.
Настрій у Наталії з Миколою помітно погіршився, але вони, для пристойності, почали ходити по квартирі, заглядати в усі кутки. І чим більше вони оглядали цю квартиру, тим більше вона їм подобалася.
– Ви ремонт, чи що, недавно зробили? – поцікавилася Наталя. – Все так стильно у вас, і красиво.
– Зробила, – кивнула господиня. – Зовсім недавно. Рік ще не минув. Спеціально багато грошей вклала, професіоналів найняла, щоб питань ні у кого зайвих не виникало. І капітальний ремонт у будинку теж був. І проводка з трубами замінені.
– Ми бачимо, – кивнув Микола. – А в цій кімнаті зараз ваша мама? – запитав він, показуючи на зачинені двері. – Можна заглянути туди?
– Звичайно, – кивнула жінка і зробила страждальне обличчя. – Тільки прошу вас ще раз, серйозно до її слів не ставтеся.
Господиня штовхнула двері, і перед покупцями постала мила і красива літня жінка незрозумілого віку.
– Вітаємо, – привіталися з нею Микола і Наталя. – Подивитися вашу кімнату можна?
– Подивитися можна… – насторожено відповіла літня жінка. – Її вже багато людей дивилося. Але все марно.
– Мамо! – вигукнула господиня квартири. – Благаю тебе, не починай.
– Я і не починаю… – Мати подивилася на дочку з осудом. – Це ти почала весь цей цирк з продажем. Ти ж прекрасно знаєш, що як тільки квартира буде продана, я відразу піду на той світ.
– Мамо!
– І ти не сумнівайся, я знайду спосіб, як піти з цього світу. Для того, щоб звільнити тобі цю квартиру.
– Господи… – У голосі господині прослизнув неземний біль. – Ну, скільки можна з мене знущатися, мамо? Або ти хочеш, щоб я сама засвіти пішла раніше за тебе? Так?! Ти цього хочеш?! – Вона хотіла ще щось сказати, але вчасно помітила перелякані погляди покупців і замовкла.
– Вибачте, – сказав Микола літній жінці і потягнув Наталю за рукав. – Ми вже все подивилися. До побачення. Ми підемо.
– Так, ми підемо, – погодилася Наталя, і вони з чоловіком поспішно пішли до виходу.
– Якщо ви погодитеся купити квартиру, – прошепотіла господиня ззаду, плентаючись за ними, – я скину вам двадцять п’ять відсотків від повної вартості. Чесне слово, скину.
Ви тільки відразу не приймайте рішення. Спочатку подумайте. Будь ласка, подумайте. Я буду дуже чекати вашого дзвінка.
– Добре, ми подумаємо, – ввічливо кивнула їй Наталя.
Коли вони вийшли з будинку у двір, Микола зупинився і задумливо подивився на вікна тієї самої квартири.
– Якщо вона дасть таку знижку, то це буде супер… Уявляєш, чверть суми…
– Миколо, ти що? – вигукнула незадоволено Наталя. – Ти ж бачив, що у них там коїться. Вони ще між собою не домовилися. Ти хочеш, щоб ми купили квартиру з бабусею на додачу, яка погрожує скоротити собі віку.
– Але квартира ж класна?
– Квартира чудова, – погодилася Наталя. – Але я боюся, що її мама, і справді, щось с собою зробить. І ми з тобою будемо в цьому винні.
– Та вона просто лякає. І до того ж… Якщо що – ми тут при чому.
– Ми ні до чого, але… як би… виявимося причому. І потім твоєму татові доведеться в цій квартирі жити.
– Татові? – Микола раптом посміхнувся. – Слухай, ми зовсім забули про тата. Може, тата послати в цю квартиру?
– Навіщо?
– Як навіщо? Ми ж для нього шукаємо квартиру. Ось нехай він все сам подивиться, оцінить, а заразом і переговорить з цією матусею. До того ж, вони майже одного віку, і будуть розмовляти на одній хвилі.
– Ну, я не знаю, – знизала плечима Наталя. – Це твій тато, ти сам і вирішуй.
Микола відразу дістав телефон і подзвонив батькові. Вони говорили хвилин десять, син пояснив всі нюанси і назвав цифру, скільки можна заощадити, якщо татові вдасться вмовити жінку продати квартиру по-доброму.
– Все. – Вимкнувши телефон, Микола з полегшенням зітхнув. – Я дав йому адресу, і він погодився поговорити з цією дивною жінкою. Зараз я скину йому номер телефону господині і передзвоню їй, попереджу, що мій батько береться за цю справу.
Нехай самі розбираються. А ми поки будемо ходити по інших адресах.
Наступного дня син зателефонував батькові.
– Тату, ти був у квартирі? Як вона тобі?
– Дуже хороша квартира, – відповів батько.
– А що сказала жінка? Ну, мама господині.
– Тамара, чи що?
– Я не знаю, як її звати. Як вона поставилася до твоєї появи?
– Нормально поставилася, – спокійно відповів батько. – Ми домовилися з нею ще раз зустрітися, поговорити на цю тему. Як тільки щось визначиться, я тобі сам зателефоную.
– А інші квартири нам з Наталею дивитися?
– Відпочиньте поки.
Цілий тиждень від батька не було ніяких звісток. Нарешті, син не витримав і помчав до батька в гості. Приїхав спеціально пізно, щоб той був удома. Піднявся на його поверх і став дзвонити у двері. Але батько чомусь не відчиняв.
– Так… – пробурмотів син. – Десь він затримався.
Микола дістав телефон і почав дзвонити батькові.
– Тату, коли ти будеш вдома?
– Я? – задумливо перепитав батько. – Не знаю. Може, мене сьогодні вдома взагалі не буде? А що?
– Як це не буде?! – здивовано запитав син.
– Так. Не буде, і все.
– А ти зараз де?
– В гостях.
– У кого?
– У Тамарочки.
– У якої ще Тамарочки?!
– У тієї самої, яку ви хотіли з донькою об’єднати. А тепер вона мене кличе до себе жити.
– Як до себе? Тату, що за новини? А твоя квартира?
– Вона дістанеться тобі. Як домовлялися.
– Зачекай! – Микола нічого не розумів. – А ти? А господиня квартири? Дочка цієї… Тамари. Вона з чим залишиться?
– А ми їй з Тамарою чесно заплатимо. Скільки вона хотіла отримати, стільки й отримає. Ми ж хотіли цю квартиру купувати, правильно?
– Тату, я заплутався… – розгублено вимовив Микола. – У мене голова не розуміє, як це може бути? Я не розумію…
– Я і сам поки не дуже розумію, – зізнався батько. – Але любов – така річ несподівана.
– Яке кохання, тату?! – Микола від несподіванки ледь не засміявся в трубку. – Вам же вже скільки років!
– А ось це, синку, ти даремно сказав… – ображеним голосом сказав батько. – І якщо ти далі будеш в такому ж дусі говорити про наше з Тамарою кохання, я можу на тебе образитися. Розумієш?
– Розумію, – винувато відповів син. – Тільки не розумію, що нам з Наталкою робити далі?
– А ось ми сьогодні з Тамарою поговоримо, і завтра вам і її доньці своє рішення повідомимо…
Через тиждень Микола з дружиною переїжджали в батьківську квартиру.
Спеціально для сайту Stories
