Марія заміжня не так давно, але дуже щаслива. Її чоловік Павло справжній лицар без страху і докору. Вони познайомилися завдяки його сміливості – він побачив, як на автобусній зупинці до дівчини чіпляється якийсь тип, і не полінувався підійти і відшити його.
У них зав’язалася бесіда, потім обмінялися телефонами, потім стали зустрічатися і через рік одружилися. Однак ще через кілька років Марійка почала замислюватися: «Чи так це добре, що мій чоловік – лицар і герой?» Річ у тім, що Паша постійно отримує пригоди на свою голову. То прийде додому пізно, бо проводжав колегу до будинку (а район у неї околичний і тому треба було проводити до самої квартири), то потрапить у бійку, а потім його треба тягнути в травмпункт, то ще щось.
Але ж рятує він в основному слабких і беззахисних жінок! І дуже часто вони молоденькі й гарненькі. Вони починають кокетувати з ним, дякувати, і Марія починаю думати, що рано чи пізно Пашу в неї викрадуть як машину-«дев’ятку».
Ось, наприклад, нещодавно вона і Павло попрямували в один дорогий бар, розташований по сусідству з її роботою, – щоб трохи відсвяткувати її премію, а потім піти в театр на «Марію Стюарт». Пара сіла за столик і почала жваво розмовляти про те про се. І раптом почули за сусіднім столиком гучну розмову.
Якийсь чоловік напідпитку чіплявся до самотньої дівчини. Він нахабно сів поруч із спокусницею і спробував зачарувати її.
– Привіт, красуне! Не хочеш приємно провести час?
– Дякую, ні, – нервово відповіла дівчина, відсуваючись від нього.
– Та ти просто не знаєш, якого щастя втрачаєш! – крикнув мужик.- Ух, якби ти знала, якого крутого хлопця ти зустріла в цьому барі!
Паша скептично хмикнув, і мужик обернувся:
– А ти чого виникаєш? – розсердився він. – Хочеш неприємностей, так?
– Відійдіть від дівчини, – суворо сказав Паша. – Бачите, вона ж не хоче з вами спілкуватися.
Замість відповіді чоловік жбурнув келих у чоловіка Марії, – і в барі почалася справжнісінька бійка.
– Як у кіно! – захоплено прошепотіла та дівчина, дивлячись на те, як чоловіки трощать барну стійку і з неї на підлогу падають та розбиваються численні пляшки.
Благо, невдаха-шанувальник був товстим і одишливим. Тож Паша швидко виштовхав його за двері.
– Спасибі вам величезне, що заступилися за мене! – кинулася до нього дівчина. – Це така рідкість у наш час! До речі, а мене Людою звуть.
– А мене – Павло.
Тут Марія вважала за потрібне вклинитися в розмову.
– А мене Марією звуть, і я його дружина. Більше не ходіть, дівчинко, в такі заклади сама. Тоді за вас і заступатися не буде потрібно.
Пара пішла з бару, але перед цим Марійка змушена була піти до дамської кімнати і не знала, що ця підступна Людка дізналася в Павла його номер телефону.
Однак через тиждень я поцікавилася:
– Слухай, а хто це тобі так часто дзвонить тепер?
– Та та дівчина, пам’ятаєш, з якою ми в барі зустрілися, – відповів її простий і наївний чоловік.
– І чого їй від тебе треба?
– Та нічого, ти не думай. Вона просто поспілкуватися дзвонить, розповідає, як у неї справи. Виявляється, вона танцівниця і кличе мене на виставу з її участю.
– Ну, точніше, нас,- тут виправився Па, який відчув, що Марія вже завелася.
Звісно, від походу на виставу вона відмовилася – ще не вистачало, щоб ця Людка показувалася моєму чоловікові у сценічному вбранні і крутила перед ним «тилом». Але відтоді Марійка особливо уважно прислухалася до розмов Паші по телефону. Серце дівчини чуло, що Людка здатна викинути якусь хитру штуку, щоб привабити її чоловіка. Адже Марійка бачила, як вона на нього запала!
І одного разу Марія прийшла з роботи, а Павла вдома немає. Стала дзвонити – він слухавки не бере. Через годину з’явився додому весь пом’ятий і сказав, що Міла попросила допомогти їй – нібито до неї давно підвалює якийсь багатий бізнесмен, а вона його терпіти не може.
І вона попросила Пашу зіграти роль її коханого, уявляєте! Мовляв, щоб бізнесмен це побачив і зрозумів, що йому ловити нічого. Тільки такий «лопух», як її чоловік, здатний був повірити такій нісенітниці, кипіла Марійка.
Ну і ось, Паша розповів, що погодився і проводив Людку до хати після вистави, йшов із нею під ручку. А вона все намагалася його поцілувати, а ухилятися він не міг, раз сам погодився зіграти роль залицяльника. Ну і, значить, довелося її поцілувати – «буквально кілька разів, люба!».
– Щоб більше не брав слухавки, коли вона дзвонить, ясно? – сказала Марійка чоловікові. -А то я з тобою розлучуся, клянуся.
Як можна бути таким наївним романтиком у наш час???
