Євген був одружений вдруге. Його дружина Ксюша була доброю і симпатичною жінкою. У нього була дочка від першого шлюбу. А Ксюша була вдовою з двома хлопчиками на руках.
Зійшлися дві самотності, як то кажуть.
До весілля Євген жив з донькою в квартирі у своєї матері, а потім переїхав до дружини. У неї була трикімнатна квартира. Місця вистачило всім.
Хлопчики і батьки зайняли дві спальні, а маленькій Ладушці дісталася вітальня. Але вона не скаржилася, адже у неї однієї був свій телевізор. З обмеженим графіком перегляду, звичайно ж, але все ж.
Синам Ксюші було 7 і 12 років. Лада була наймолодшою. Їй було всього п’ять. Діти відразу подружилися, та й різниця у віці була невелика.
Хлопчики були добре виховані, тому добре прийняли нових членів сім’ї.
Ксюша не виділяла дітей. Не ділила їх на моїх і твоїх. Все давала і купувала порівну, щоб у родині був мир і злагода.
Євгенію подобалося нове сімейне життя. Дружина смачно готувала і вміло справлялася з домашнім господарством. Виховання дітей вона теж взяла на себе.
Йому залишалося тільки ходити на роботу і робити чоловічу роботу. Як часто буває в звичайних сім’ях.
Ні, Ксюша теж працювала. Як же без цього? Вона була заступником керуючого в місцевому супермаркеті, але все одно якось примудрялася все встигати.
Так і прожили вони півроку. Ксюша була рада, що є чоловік поруч, який цінує і гріє ночами. А Євген радів, що тепер у його доньки є нова мама. Хоч і тимчасова.
Якось одного разу Євген повернувся додому раніше. Він попросив Ладушку одягнутися. Хотів з нею погуляти в парку.
– А чого хлопчиків з собою не візьмеш? Вони б теж сходили, – запропонувала дружина.
– Іншим разом обов’язково, – пообіцяв Євген, – а сьогодні ми вдвох погуляємо.
Коли вони вийшли на вулицю, він дбайливо взяв доньку за руку і повів її в бік парку. Всю дорогу вона щебетала, як пташка. В основному розповідала про Ромку і Колю, як вони весело разом грають, будують халабуди і ховаються. Але татові все це було байдуже.
Він не зізнавався, але синів Ксюші не особливо любив. Для нього найважливішою була його власна дочка. Майже щодня він питав Ладу, чи не ображають її вдома або в дитячому садку. Але вона була хорошою і слухняною дівчинкою, легко знаходила спільну мову з іншими дітьми.
Коли вони прийшли в парк, батько дозволив доньці пострибати на батуті, потім покататися на гойдалках. А після вони сіли разом на лавочку, поки вона їла морозиво.
– Донько моя, а ти пам’ятаєш свою маму? – несподівано запитав батько.
– Ні, звичайно, тільки з твоїх розповідей щось знаю про неї, – чесно сказала малятко.
– Так, твоя мама була чудовою жінкою. Найкращою. Таких, як вона, більше немає. І ти не переживай, мама тебе все одно дуже любить. Просто їй потрібно було на деякий час поїхати, але вона все одно повернеться, – заспівав свою звичну пісню Євген.
Він часто так розмовляв по душах з донькою. Але останнім часом не міг знайти часу, щоб прогулятися з нею.
Лада подивилася на тата і несподівано сказала:
– Нехай не повертається. У мене тепер нова мама. І я її люблю. Мені інша не потрібна.
Євген здивовано подивився на доньку.
– Що ти, моя люба донечко, Ксюша тобі зовсім не мама. Вона просто моя дружина. Твоя мама зовсім інша. Вона в сто разів краща.
Ладушка подивилася на тата не менш здивовано.
– Тато, вона мені мама. Вона мене годує щодня, іграшки купує, уроки зі мною робить. І казки перед сном читає. Тому я її люблю. А ще у мене тепер два братики. Я їх теж люблю. А ту іншу маму не люблю.
Ладушка встигла прив’язатися до мачухи і зведених братів. Хлопчики вже ходили до школи, тому вечорами робили уроки.
Дівчинка брала свої прописи, малювала в них палички і кружечки, уявляючи, що і сама вже школярка.
Євген був засмучений словами дочки.
– Як же ти можеш її не любити? Адже вона тобі життя подарувала. Вона тебе так любила, коли ти тільки народилася. Навіщо ти таке говориш?
– Тату, я навіть обличчя її не пам’ятаю. А мама Ксюша завжди поруч. Навіть якщо та інша мама повернеться, я все одно з Ксюшею залишуся. Адже вона тепер твоя дружина. І я тепер її дочка. Вона сама мені так сказала. І вона мене теж любить.
Лада була кмітливою дівчинкою, але все одно не розуміла, чому тато так тримається за ту іншу маму. Вона її дійсно не пам’ятала.
Його перша дружина Ельвіра покинула їх, коли доньці було всього два роки. Не дивно, що дівчинка навіть не пам’ятала, як вона виглядає.
Але Євген був упевнений, що пройде час, і Еля усвідомить свою помилку. Що вона повернеться до нього і до доньки. І тому хотів, щоб Лада її не забувала.
Зараз, коли він чув, що Ладушка любить Ксюшу, це було нестерпно. Ніби маленька донька зрадила рідну матір. Але він не міг підібрати слова, щоб все правильно пояснити п’ятирічній крихітці.
Коли донька доїла своє морозиво, батько відвів її додому. На кухні їх уже чекала смачна вечеря. Ксюша приготувала відбивні і запекла картоплю. А ще був салат з помідорів і огірків, який особливо любила донька.
– Привіт, як прогулялися? – запитала Ксюша з посмішкою.
– Добре, – дещо похмуро сказав Євген.
– Ладушка, ти що, тата образила? Чому він такий сумний?
– Ні, не ображала. Я просто сказала, що ти моя мама, і я тебе люблю. А ту іншу маму більше не люблю, – сказала Лада і побігла мити ручки.
Ксюша здивовано подивилася на Євгена. Вона зовсім не розуміла, що відбувається.
– Ти мені поясниш? – запитала вона.
Євген майже відразу придумав, що збрехати.
– Ну, Ладушка ж знає, що її народила інша мама, – тихо сказав він. – Ось вона і запитала, чи може вона тепер любити тебе і вважати своєю мамою. А я їй сказав, що ти і так її мама. І звичайно ж, вона може тебе любити.
Ксюша подивилася на чоловіка недовірливо. Щось їй підказувало, що він зараз недостатньо чесний з нею. Але заперечувати не стала.
Вони всі разом повечеряли і розійшлися по різних кімнатах. Євген пішов дивитися телевізор, Ксюша прибирати на кухні, а діти гралися в дитячій. Ксюша намила їм фруктів і хотіла віднести в кімнату, коли почула щось цікаве.
Маленька Лада лаяла Ромку.
– Ксюша моя мама, – говорила дівчинка.
– Ні, моя, – з посмішкою відповідав її син.
– І моя, – наполягала Лада.
– Ні, тільки моя і Колі.
– І моя, – вже майже зі сльозами кричала малятко.
– Ні, тільки наша! – підсумував Рома.
– Ну і добре! У мене і своя мама є. І тато сказав, що вона найкраща. А ваша мені тоді не потрібна. І скоро моя мама приїде і забере мене. А ви зі своєю Ксюшею залишитеся! – закричала вона зі сльозами на очах і вибігла з кімнати.
Ладушка прибігла до вітальні і сіла поруч з татом на диван. Вона була так ображена на Ромку за те, що він не хоче ділитися своєю мамою. Тому просто сиділа і тихо схлипувала.
Євген мовчав. Він чув все, що кричала дочка. І розумів, що зараз у його дружини виникнуть питання.
Ксюша зайшла до вітальні і запитала чоловіка:
– Поговоримо?
Він встав і пішов з нею на кухню. Дружина дивилася на нього ображено і трохи розгублено.
– І навіщо ти все це сказав Ладушці? Ти що, чекаєш, поки її мама повернеться? Тільки чесно кажи!
– Я не чекаю, – почав брехати Євген, – просто не хочу, щоб вона свою матір забувала. Ось і все!
– Ти навпаки повинен радіти, що тепер дочка живе з мамою, яка її любить. Адже я її як рідну прийняла в сім’ю. Що ти робиш?
– Сам не знаю. Іноді мені здається, що наш шлюб був помилкою. Ніби я зрадив Ельвіру, коли одружився вдруге.
– Євгене, ти в своєму розумі? Тебе кинула колишня дружина з дворічною донькою на руках. Вона поїхала в інше місто з якимось чоловіком.
За три роки вона жодного разу не подзвонила і не запитала, як там її дитина. І ти все одно думаєш, що зрадив її?
– Коли це говориш ти, звучить так, ніби я ненормальний, – зауважив Євген.
– Тому що так і є. Це ненормально.
– Мабуть, ти права. Мені здається, що нам краще піти. Ми чужі в цьому будинку. Он і сини твої Ладушку не люблять. Ми краще повернемося до мами жити.
– Євген, а ти в курсі, що ти мій чоловік? За ці місяці я встигла полюбити Ладу. Вона тепер і моя дочка. І ти думаєш, що я тобі так просто її віддам?
У цей момент за дверима почувся якийсь шурхіт. Ксюша відкрила двері і виявила трьох дітей, які безсовісно підслуховували дорослі розмови.
– Мамочко, – благав Ромка, – не віддавай йому Ладушку. Я більше не буду її дражнити. Обіцяю!
Лада стояла з очима, повними сліз, і дивилася на тата.
– Я не хочу йти до бабусі. Вона на мене вічно лається. І солодке не дає зовсім. І там у мене братиків немає. Я хочу з мамою Ксюшею жити! І з Ромою. І з Колею!
Євген був так розчарований словами дочки. Він знову відчув, як тінь зради закриває його очі. Він одягнувся і вийшов з дому. На прощання тільки сказав з гіркотою:
– Ну, і живіть всі разом!
Цю ніч він переночував у своєї матері. А вранці вирушив шукати Ельвіру, де б вона не була.
Йому знадобилося кілька днів, щоб роздобути її нову адресу. Але він її все-таки знайшов. Недовго думаючи, Євген вирушив на пошуки своєї колишньої дружини. Він все ще вірив, що вона може повернутися, потрібно тільки попросити.
Коли прийшов до її нової квартири, то без зволікання натиснув на кнопку дзвінка. Двері відчинив якийсь незнайомий чоловік.
– Добрий день, а Ельвіру можна? – невпевнено запитав Євген.
Чоловік жестом запросив його увійти. У квартирі були красиві меблі, свіжий ремонт, підлога з ламінату. На стіні висіла чудова картина з морським пейзажем.
Відразу було зрозуміло, що сім’я не бідує.
Через кілька секунд у передпокій викотилася Еля з животом. Вона була вже на останньому місяці.
– Привіт, Ельвіра, я тебе знайшов!
Жінка здивовано подивилася на нього і лише сказала:
– Забирайся звідси. І забудь сюди дорогу!
Вона демонстративно відкрила перед ним двері і показала пальцем на вихід.
– Але, Ельвіро, наша дочка, вона ж так за тобою сумує! – наполягав він.
– Вона тепер твоя дочка і твоя проблема. Сам вирішуй, що з нею робити, – сказала Ельвіра і виштовхнула його за двері.
Пригнічений Євген поїхав назад на вокзал і купив квиток на нічний рейс автобуса. До ранку він повинен був повернутися додому.
Всю дорогу він розмірковував про те, що було реальністю, а що вигадкою.
Він так сильно застряг у минулому, що зовсім не бачив сьогодення. Не помічав Ксюшу і те, як вона любить його і дочку.
Він хотів швидше повернутися додому і попросити у неї вибачення. Вибачитися за все, що наговорив і зробив. Він нарешті усвідомив, як сильно був неправий. І саме в цей момент автобус занесло на узбіччя, і він перекинувся на бік.
Євген не відразу зрозумів, що відбувається. Всі навколо кричали. Але він не відчував болю. Євген озирнувся навколо, потім оглянув своє тіло.
Маленька Ладушка спала у своєму ліжечку. Здавалося, ніщо не може порушити її безтурботний сон. Вона раптом підхопилася і закричала:
– Татку! Татку! Татку!
Ксюша підбігла до доньки. Малятко було так налякане.
– Що сталося, люба?
– Тато !З ним щось сталося?
– З чого ти взяла, крихітко? З ним все добре. Він скоро повернеться, – наполягала Ксюша.
– Зателефонуй йому, будь ласка. Зараз же зателефонуй!
Була друга година ночі. Дзвонити в такий час було незручно, але заради доньки Ксюша зважилася.
Якраз у той момент, коли Євген зрозумів, що він залишився живий, що з ним все добре, пролунав дзвінок телефону. Це була Ксюша:
– Ти в порядку? – запитала вона холодним тоном.
– О Боже, так, я в порядку. Як же я радий тебе чути!
Спеціально для сайту Stories
