Коли ми створювали власну сім’ю, то вже мали досвід колишніх сімейних стосунків. Перша дружина коханого залишилася жити з двома дітьми в іншому місті. У мене ж під опікою була донька Даша.
Я жила з донькою у свого батька. А тепер ми переселилися жити до мого коханого в його будинок. Коли виникло питання, де прописати дитину і мене, новий чоловік навідріз відмовився це робити.
Він обґрунтовував свою відмову тим, що всім буде краще, якщо ми будемо прописані в передмісті в мого батька. Мовляв, дешевше обійдуться комунальні послуги.
Я, на своє лихо, не надала цьому особливого значення і занурилася повністю в господарство і турботи. Робота кипіла в моїх руках. Я привела стару хату до ладу, зробила сучасний ремонт і оновила побутову техніку.
Перетворила занедбану присадибну ділянку на квітучу клумбу з урожайною грядкою. Я вклала всі сили та гроші, які мала, щоб облаштувати побуту родини. Спочатку чоловік цінував мої старання, а потім звик і розслабився.
Він приймав усе як належне і жив собі на втіху. Він почувався господарем життя і давав зрозуміти, хто власник дому. Думав, напевно, що це тільки його заслуги. Тим часом моїй доньці виповнилося шість років.
Прийшла пора віддавати дівчинку в перший клас. До школи розподіляли за пропискою, і я звернулася з проблемою до чоловіка, але він був непохитний і запропонував прописати донечку в бабусі, в моєї мами.
Вона, вже будучи у віці, стала жити цивільним шлюбом із самотнім чоловіком. Вона давно була розлучена з моїм батьком, але дружні стосунки ще підтримувала. Я розуміла, що ідея чоловіка неприйнятна.
От і почала шукати інший вихід із ситуації. Я натиснула на впливових людей, і донька пішла в найближчу школу. Дрібні негаразди забулися, і життя текло своєю чергою.
Донька досягла підліткового віку, і її погляди не завжди збігалися з думкою вітчима, а він хотів, щоб вона його в усьому слухалася і підкорялася. Тільки я не планувала позбавляти доньку дитинства.
Я не збиралася завантажувати її домашніми клопотами. У нас почалися конфлікти і постійні з’ясування стосунків. Чоловік дав ясно зрозуміти, що я в його домі ніхто і він мені нічого не винен.
Закінчилося все тим, що я з донькою вимушено повернулися жити до мого батька в передмістя, пообіцявши йому, що це тимчасово. Сумувала я недовго і невдовзі взяла себе в руки. Я втратила роки і гроші, а залишилася ні з чим.
Я зібрала волю в кулак і вирушила на заробітки. Благо донька досягла того віку, коли могла вже про себе подбати. Головна мета в мене була одна – заробити для себе і доньки на життя. І я її досягла!
Я бралася за будь-яку роботу, яку тільки пропонували, не замислюючись про те, наскільки вона важка. Лише б платили добре. Коли я повернулася, то придбала квартиру, хорошу машину та впевненість у завтрашньому дні.
Тепер ніхто мені не скаже, що я ніхто! А от життя колишнього змінилося не в кращий бік. Він зустрів своє колишнє кохання, і вони почала жити разом. Тільки жінка дбала про себе, а не про свого співмешканця.
Вона нічого не вкладала в побут і дім, а бажала лише отримати для себе певну вигоду. А коли в нього почалися проблеми зі здоров’ям, співмешканка його покинула. Він залишився сам і нікому не потрібен.
Коли знайомі почали вмовляти, щоб я пішла провідати колишнього, що я маю його пожаліти, я навідріз відмовилася. В мене не залишилося до цієї людини ні кохання, ні жалю – нічого! Лише вдячність за науку.
