– Олександре, ти чому трубку не береш? Я тобі кілька днів додзвонитися не можу! Турбуватися вже почала.
– Мамо, та все добре! Я відпочивав, тому не міг трубку взяти, там інший зв’язок.
– Де “там”? Куди ти їздив?
Сашко зітхнув, розуміючи, що зараз мама буде сердитися. Але брехати він не любив, та й не бачив нічого поганого в тому, що літав відпочивати. Він цілком заслужив це і міг дозволити собі розслабитися.
– Я в Італії був із другом і його дівчиною. Ми вирішили разом відпочити з’їздити.
– Що? В Італії? Сашко, ти ж зараз жартуєш? Це ж шалено дорого!
– Мамо, я добре заробляю і можу хоча б раз на рік відпочити! Я у відпустці не був уже кілька років. Що не так?
Галина Вікторівна була здивована. Вона не розуміла безсердечності сина, адже вона так старалася і виховувала його люблячим і добрим хлопчиком.
– Олександре, ти розумієш, що ти говориш? Ти витрачаєш величезні гроші на свій безглуздий відпочинок, а твоя сестра може опинитися на вулиці! Ти відмовився їй допомагати, сказав, що грошей немає, а сам, значить, в Італію полетів?!
Сашко кілька хвилин слухав обурені крики в телефоні, одночасно з цим роблячи собі каву. Він прилетів тільки напередодні й одразу ліг спати, втомившись від дороги та вражень.
Зараз приходив до тями, відповідав на накопичені дзвінки й повідомлення і заразом трохи прибирався, прав одяг, розбирався з іншими дрібними, але важливими справами.Нарешті, він втомився слухати матір і, вирішивши швидше закінчити цю розмову, кинув:
– Мамо, а тобі не здається, що ти занадто багато від мене вимагаєш? Чи, може, я допомагаю мало?
– Сашко, ти, звісно, даєш мені і Світлані гроші, але цього мало. Ти ж знаєш, Свєта і Вадим іпотеку взяли і їм тепер важко.
– Мамо, я закривав перший місяць за їхнім внеском. Але вони знахабніли і стали вимагати з мене гроші!
– Синку, тобі шкода грошей, так? Я тебе егоїстом виростила… Адже не хотіла цього, а все одно вийшло так, що ти тільки себе бачиш. В Європі відпочиваєш, а на рідну сестричку наплювати.
– Мамо, мені не наплювати на Світлану, але вона могла б бути скромнішою в запитах. Вона і Вадим мало не щодня в кафе ходять, у ресторани та в кіно. А могли б спочатку на іпотеку гроші відкладати, а вже потім про відпочинок думати.
– Тобі легко так говорити, ти ж ні в чому не маєш потреби!
Сашко був не в собі від злості. Здається, спокійна ранкова кава відкладалася. Мама не збиралася залишати його в спокої, а кидати слухавку, не закінчивши розмову, хлопець не любив.
– Мамо, я не потребую, бо я спочатку про справи думаю! Чи ти думаєш, що мені гроші з неба падають? Я багато і важко працюю! Чомусь Ден у мене гроші не просить, хоча в нього теж дитина маленька! Чому я маю допомагати Світлані, а йому ні?
– Тому що Денис – сам чоловік і може забезпечити себе і свою дружину.
– Так у Світлани є чоловік, нехай він її і забезпечує! – парирував Олександр.
– Сашко, ну Вадиму не щастить останнім часом. Допоможи ти їм, а! Свєта ж не винна, що її чоловік такий невдаха.
– Мамо, Вадим нормальний хлопець, просто їм обом треба краще розпоряджатися грошима. І якщо вже на те пішло, Світлана сама Вадика вибрала, тож не треба зараз це сюди приплітати.
Галина Вікторівна невдоволено зітхнула. Їй не подобалося, як пішла розмова. Чомусь вона думала, що Сашка можна буде швидко розкрутити на гроші для доньки, а син вперся, що з ним бувало рідко.
– Сашко, може, ти втомився? Я тобі трохи пізніше зателефоную, – зважилася вона.
Олександр зрозумів маневр і буркнув:
– Мамо, даремно будеш дзвонити! Я і потім грошей не дам. Досить із мене! Не хочу більше утримувати їхню сім’ю.
– Ну ти й жаднюга! Сину, не очікувала від тебе такого! – Галина Вікторівна кинула слухавку.
Сашко теж поклав телефон і напівголосно вилаявся. Мама говорила тільки про гроші і Світлану, як і завжди. Навіть не дізналася, як у нього справи, як він відпочив. Мати дзвонила йому, тільки коли їй або Світлані потрібні були гроші.
Утім, до Дениса мама ставилася так само. Вона не помічала його доньку, весь час приділяючи Світлані та її малюкові. І так було все життя – Галина Вікторівна відштовхувала синів заради доньки.
Колись Сашко і Денис ображалися на таке ставлення, а Свєта задирала перед ними носа. Але, ставши старшими, всі троє зрозуміли, що їм ділити нічого, і зв’язок між ними налагодився. Але останнім часом Світлана сильно змінилася під впливом матері, і її теж стали цікавити тільки гроші, які вона могла отримати від братів.
Звісно, Олександр не хотів спілкуватися на таких умовах. Він старався і багато працював, маючи, в принципі, все, що хотів. У нього не було дружини і дитини, але хлопець знав, що колись з’являться і вони, а поки що насолоджувався життям.
Власне, тому Сашко і полетів до Італії. Вирішив розвіятися і прочистити мізки. Це допомогло, до того ж на одній екскурсії він познайомився з чудовою дівчиною. Щоправда, вони були з різних міст і поки що не могли бачитися, хоча й сподобалися одне одному.
Але Сашко сподівався, що скоро зустріне її знову. Адже можна почати стосунки і на відстані, а вже потім вирішувати, що робити далі.
Олександр неквапливо прибрався, подивився якийсь фільм і щойно хотів їхати в магазин, як пролунав дзвінок у двері. Саша відчинив, гадаючи, хто б це міг бути, і обімлів. На порозі стояла та сама дівчина.
– Настю? Як ти тут?
– Пустиш у квартиру чи ні?
Сашко схопив її на руки і сам заніс усередину. Розпитування почалися тільки через кілька годин, коли вони насолодилися одне одним.
– Отже, давай, розповідай! Як ти тут опинилася? Ти надовго?
– Ні, мене у відрядження відправили у ваше місто! А я в готелі речі залишила, а сама до тебе рвонула. Хотіла сюрприз зробити!
– У тебе вийшло, – Сашко провів пальцем по її щоці.
– Я на кілька днів тільки змогла приїхати. Навіть не очікувала, що все так вийде. У мене ж перший робочий день учора був. Начальник викликав і каже: так і так, Марина – ну, це моя колега – їхати не може, чи зможу я? Звичайно, я погодилася!
– Ти в мене найкраща! У нас є цілих два дні! А потім що-небудь придумаємо, так?
Настя невизначено знизала плечима: вона сама поки що не знала, що буде далі. Але Сашко їй сподобався з першого погляду, а поспілкувавшись із ним, вона закохалася по вуха. Тиждень, проведений із ним в Італії, був незабутнім, і Насті хотілося, щоб так було завжди. Хоча вона розуміла, що або їй, або Сашкові доведеться змінити місце проживання.
Але про це поки не хотілося думати, вона просто ніжилася в його обіймах.
Несподівано знову подзвонили у двері, і Настя здивовано подивилася на Олександра.
– До тебе хтось прийшов?
– Я нікого не чекаю!
Олександр легко піднявся з ліжка, натягнув одяг і пішов до дверей, у які дзвонили з явним нетерпінням.
– Привіт, мамо, – відчинив Сашко, навіть не здивувавшись. Чогось такого він і очікував.
Галина Вікторівна увійшла до квартири, навіть не звернувши уваги на жіночі туфлі. Їй було не до цього, хотілося розібратися з упертим і жадібним сином.
– Олександре, я до тебе не просто так прийшла! Давно треба було з тобою серйозно поговорити!
– Про що це? Знову про гроші?
– Моя донька зараз у біді, і я хочу їй допомогти!
– А я твій син! І Денис твій син! Чому ти про нас не думаєш?
– Ви хлопці і впораєтеся самі, а вона – мій скарб! Не думай, що я розділяю вас, просто дівчатам у цьому житті складніше, ніж вам, чоловікам.
– От як?! – Сашко скептично дивився на матір. Йому не подобалися такі висловлювання, які мама ще й Свєті у вуха вливала, але не зміниш же мислення людини.
– Так, саме так! Моя донька може позбутися квартири через тебе!
– Не через мене, а через свою дурість! Я їй скільки разів казав, щоб вона не сподівалася на мене, а сама намагалася встати на ноги?! Скільки разів переконував, щоб вона і Вадим спочатку платили за рахунками, а потім відпочивали?! Світлана ж не слухає нічого! І все через тебе! Ти їй навіюєш ці думки!
Галина Вікторівна ображено подивилася на сина. Їй безумовно не подобалося, яким Сашко приїхав із відпустки.
– Ти змінився за останні дні, – тихо сказала вона.
– Я змінився давно, просто шкодував вас! Але іноді жалість навіть шкодить! Досить тиснути на мене і випрошувати гроші! Просто ви обидві будьте самостійнішими!
Галина Вікторівна насупилася і вирішила спробувати зайти з іншого кінця.
– Сашко, гаразд, я розумію, що в тебе є свої витрати. Але допоможи востаннє, будь ласка! Тобі ж не важко! У тебе завжди є гроші. Тобі ж їх особливо витрачати нікуди, дівчини немає, дітей немає…
– Мамо, ти майже щоразу просиш, як востаннє! Може, вистачить? Я все витратив в Італії! У мене більше нічого немає!
– Ти мені брешеш!
Галина Вікторівна суворо дивилася на сина. Їй ніколи не подобалася його спритність.
– Сашко правду каже, – пролунав голос Насті позаду неї.
– Ой! – Галина Вікторівна навіть підскочила на місці й повернулася.
Настя представилася і, підійшовши до Сашка, взяла його за руку.
– У Сашка є дівчина, а ось гроші – так, закінчилися. На жаль…
Галина Вікторівна здивовано дивилася на сина, а той весело посміхався. Він, звісно, не так уявляв знайомство коханої з мамою, але так теж вийшло досить непогано.
– Це на неї ти все витратив? – нарешті схаменулася Галина Вікторівна.
– Я сама добре заробляю, але, так, Сашко пригощав мене в кафе. Якщо ми туди доходили.
Настя чула всю розмову зі спальні, та й до цього Олександр трохи розповідав про себе. Їй не подобалося таке ставлення до її чоловіка, та й узагалі до будь-якої людини. Тому вона дивилася на Галину Вікторівну з легким роздратуванням.
– Мамо, загалом, грошей немає, а ми з Настею зараз хотіли піти погуляти.
– Ти мене виганяєш, чи що? – Галина Вікторівна з гнівом і образою подивилася на сина.
– Ні, але в мене й справді справи зараз.
Галина Вікторівна з обуренням подивилася на Настю, яка у відповідь підвела брову і міцніше вхопилася за Сашка, показуючи, що має на нього повне право.
– А гроші? Світлані треба платити іпотеку.
– Нехай позичать у інших, а потім якось віддають, – знизав плечима Олександр.
За останні кілька місяців він давав сестрі дуже багато грошей і не розумів, куди вона примудряється стільки витрачати. Але йому набридло бути ходячим гаманцем для Світлани і мами.
– Невдячний! Не думай, що я хоч раз прийду до тебе ще!
Галина Вікторівна високо підняла підборіддя і вийшла з квартири. Сашко провів її поглядом і трохи розслабився. Він знав, що мама все одно повернеться: їй знадобляться гроші або щось іще, і вона прийде. Так було завжди…
– Що ти там про плани говорив? – відволікла його від важких думок Настя. – Куди ми йдемо?
– Подивишся місто, – запропонував Сашко. – Як раз поїмо де-небудь, готувати лінь, а попереду в нас довга ніч.
Настя лукаво посміхнулася і підморгнула йому:
– А тобі вистачить грошей, щоб мене пригостити?
– У тебе позичу! – у тон їй відповів Сашко і міцно обійняв.
Він розумів, що якби вона не вийшла вчасно, то йому довелося б тяжко. Мама почала б плакати і благати про гроші, а в такі моменти він завжди почувався останнім негідником і давав мамі все, що вона просила.
– Я тебе нікуди не відпущу! – Сашко зазирнув в очі Насті.
Настя обійняла його і відповіла таким же ласкавим поглядом.
– Сашко, давай ми зараз загадувати не будемо. Ти мені подобаєшся дуже, але ми не знаємо, як піде життя.
Олександр кивнув, розуміючи, що Настя має рацію, і зробив крок до дверей.
– Тоді підемо, погуляємо, поки в нас є час.
Анастасія не стала сперечатися і покрокувала поруч із Сашком.
Їй і справді не хотілося обіцяти йому того, чого вона не могла дати. Але Сашко був добрим і розумним, і дуже їй подобався, тож… А раптом щось вийде?
