– Катя, дзвонила твоя сестра — вона з дітьми вже на вокзалі, і скоро вони будуть тут!
– Ось вона, нахабна! Я ж казала, що нас не буде вдома – ми на Новий рік до друзів підемо. Навіщо вона притяглася? Минулого разу ми саме через це посварилися. Я відразу сказала, що навіть на поріг її не пущу, якщо хоч ще раз приїде без попередження.
– Я так і сказав по телефону, але вона просто попросила сусідці залишити ключ, а завтра вони нас вдома й зустрінуть, коли ми повернемося від гостей. Що робитимемо?
– Будемо дотримуватися слова! Вимикаємо домофон, дверний дзвінок і телефони. І терміново біжимо до друзів, як і планували.
Марія, молодша сестра Каті, завжди була розпещеною і легковажною.
З дитинства вона постійно потрапляла в якісь неприємності і бігла до сестри за допомогою. Сестри вийшли заміж майже одночасно. Катя з Іваном за сім років шлюбу побудували кар’єру, взяли квартиру в іпотеку і багато подорожували. А тепер, коли життя влаштувалося, вони замислилися про дітей і зрозуміли, що готові стати батьками.
Марія, навпаки, відразу вирішила, що материнство — це першочергове завдання жінки, і за цей час народила двох синів.
Старшому синові зараз п’ять, а молодшому нещодавно виповнилося два. Як тільки народилася перша дитина, Марія почала набридати сестрі з проханнями про допомогу — то забрати дітей на вихідні, щоб вони з чоловіком відпочили, то взагалі могла приїхати до неї на тиждень. Марія жила за 50 кілометрів від сестри і часто приїжджала на електричці.
– Катю, ти не зрозумієш — я втомлююся, як собака. Прошу тебе всього три рази на місяць посидіти з дітьми у вихідні, а ти поводишся, як чужа. Батьки далеко, тому я й звертаюся до тебе, навіть сама приїжджаю. Хоча могла б і ти до мене їздити!
– Я теж втомлююся на роботі. Ми з Іваном спеціально вирішили спочатку побудувати кар’єру і пожити вільно, щоб потім і я могла насолоджуватися материнством. Тому не можу цілими днями сидіти з племінниками. Та й не хочу майже кожні вихідні на твоїх дітей витрачати.
Чоловік Марії працював вахтовим методом — два тижні вдома, два на роботі. І часто був відсутній у свята, тому Марія проводила їх у сестри. Друзі Каті та Івана мали або дітей старшого віку, або поки що не мали дітей.
У підсумку гості втомлювалися від галасу та плачу, а музику доводилося вимикати, якщо молодший засинав. Друзі перестали приходити до Каті з Іваном на свята і частіше запрошували їх до себе.
– Ну, скільки можна! Я вже п’ять хвилин стою під дверима! – Марія якось з’явилася без запрошення, коли подружжя покликало друзів пограти в настільні ігри.
– Маріє, що ти тут робиш?
– У гості приїхала, що ж іще?!
– Ми сьогодні в «Монополію» граємо, я не розраховувала, що ти приїдеш.
– Ну, грайте на здоров’я, хіба ми завадимо?
Пограти гостям не вдалося, бо старший син Марії весь час ліз на стіл і все розкидав. А якщо йому не давали чіпати жетони та картки, він починав плакати, і Марія просила дати йому те, що він хоче.
Потім молодший син заснув, і Марія попросила всіх розмовляти пошепки, щоб не розбудити дитину. Через годину таких мук гості Каті та Івана зібралися додому, і вечір ігор так і не відбувся. Катя злилася на сестру і висловила їй усе, що думає.
– Що ж у вас такі ніжні гості? – розводила руками Марія на претензії сестри. – Це всього лише діти, вони ж ще маленькі!
– Саме тому ми сьогодні зібралися без дітей!
Коли збираєшся до когось, потрібно дзвонити, щоб дізнатися, зайняті люди чи ні.
– Я твоя рідна сестра, а не гість, можу приходити, коли хочу!
– Ні! У тебе своє життя, а у мене своє! Якщо ти ще раз прийдеш без запрошення, я тебе навіть на поріг не пущу, незважаючи на дітей.
Сестри сильно посварилися. Катя була розлючена й засмучена через те, що плани на вечір зірвалися. Марія зібрала дітей і поїхала додому. Вони місяць не розмовляли, але сестра Каті звикла користуватися допомогою, тому зателефонувала першою. Вибачилася за той вечір і попросила посидіти з племінниками.
Катя її пробачила, але нагадала, що та тепер може приходити тільки за дзвінком.
Спочатку так і було, і всі були задоволені. Але з часом Марія почала забувати про їхню домовленість. Катя розуміла, що сестра знову поводитиметься так само безсоромно, як і раніше.
Коли друзі запросили подружжя до себе на Новий рік, вони з радістю погодилися, і сестра попередила Марію, що їх не буде вдома в новорічну ніч. Тому Катя була в шоці, коли чоловік повідомив, що сестра вже на вокзалі. Але подружжя вирішило, що не буде терпіти нахабну сестру і цього разу, тому швидко зібралися і поїхали святкувати до друзів.
– Мені зателефонувала сусідка,-
сказала Катя чоловікові ввечері 1 січня, – виявляється, Марія зараз у неї. Адже я з принципу не відповідала на дзвінки сестри. Галина Сергіївна каже, що та ходила по сусідах і благала пустити їх, і ось вона зглянулася над нею з дітьми та прихистила.
А тепер Марія там поводиться, як господиня, а діти встигли розбити їй якусь вазу та зламати замок у ванній.
– Бідна Галина Сергіївна, якось незручно вийшло. Що ти їй сказала?
– Я сказала, щоб вона вигнала їх зі своєї квартири, бо ми з тобою ще кілька днів будемо в гостях. Хоч ми й збиралися сьогодні повертатися, але поки Марія там, я туди ні ногою.
До того ж вона не бездомна, їй є, де жити. Хотіла, мабуть, на свято, для дітей безкоштовну няньку знайти. Дочекаємося, коли вона поїде, і тоді додому.
Чоловік кивнув на знак згоди, теж віддаючи перевагу повноцінному відпочинку, а не вереску неспокійних племінників.
Подружжя залишилося гостювати у друзів і чекати, коли сестра з родиною поїде.
У підсумку Галина Сергіївна ледве вигнала Марію на третій день зі своєї квартири. Розчарована й незадоволена, вона вирішила покликати дільничного, щоб він зламав замок у квартирі сестри й впустив її всередину.
Коли дільничний прийшов, сусідка побачила це у вічко і вийшла, заявивши, що господарі поїхали на тиждень.
Він сам випровадив родичів Каті з під’їзду і попросив більше тут не бешкетувати, інакше він випише їм штраф за порушення громадського порядку.
– Ви не маєте права виганяти матір з малолітніми дітьми!
Кричала Марія правоохоронцю. Діти просто почали вити від страху. За істерикою незваної гості спостерігав весь під’їзд.
– Галина Сергіївна сказала, що Марія поїхала, – повідомила чоловікові Катя, зітхнувши.
– Тоді можна і додому їхати, поки друзі й нас не вигнали за те, що довго гостюємо, — розсміявся Іван.
Але Марія нікуди й не думала їхати, а вирішила почекати на повернення господарів. Вона була впевнена, що сестра її обманює і спеціально чекає, поки сама Марія поїде, щоб повернутися.
«Добре, що дітей тепло одягла, — раділа вона своїй прозорливості, влаштувавшись на лавці неподалік від будинку сестри, поки діти гралися на дитячому майданчику. — У крайньому випадку, підемо грітися в торговий центр. Якщо раптом побачу, що у квартирі горить світло, зрозумію, що сестра вдома».
Катя і Іван повернулися додому вже через годину, а через п’ять хвилин у двері подзвонили. На порозі стояла Галина Сергіївна.
– Катерино, твоя сестра на вулиці, нікуди не поїхала. Каже, що бачила, як ви повернулися, але двері не відкриваєте.
– А ми домофон ще й не вмикали, — Катя розгублено подивилася на домофон, який вони вимкнули перед Новим роком.
– Вона вже всім сусідам подзвонила з проханням впустити її всередину, але їй ніхто не відкриває. Увесь під’їзд уже зрозумів, яка вона скандалістка.
– Господи, та що ж вона така нахабна? – не зрозуміло, до кого звернулася Катя. – Дітей їй зовсім не шкода за собою тягати?! Як вона взагалі з ними на вулиці справляється? Вистачає ж сил двох синів на електричках возити постійно, – у голосі жінки обурення змішувалося з захопленням.
На телефон Катя не відповідала всі ці дні. Від Марії було понад 50 пропущених дзвінків і повідомлень, у яких та звинувачувала її в обмані. Але пускати сестру навіть із жалю до племінників Катя все одно не збиралася.
Через годину марних спроб прорватися в під’їзд і влаштувати сестрі рознос, Марія поїхала на вокзал і купила квитки додому.
Діти вже втомилися гратися на дитячому майданчику та бігати по торгових центрах. Благо, їхати недалеко.
З того часу Марія не дзвонила, бо була зла на сестру.
Катя з Іваном знали — поки Марія злиться, вони можуть спокійно провести вихідні в тиші.
Катя сподівалася, що Марія винесе урок із цієї ситуації й зрозуміє, що будь-якому терпінню приходить кінець. І її маніпуляції власними дітьми не будуть працювати вічно. А наступного разу вона навіть не подумає приїхати без запрошення.
— З восьмим березня, Маріє! – Катя зателефонувала, щоб привітати сестру. – Дзвоню тобі, щоб привітати зі святом і помиритися.
– Мені не потрібні твої привітання! Ти мерзенна брехуха! Мені довелося зустрічати Новий рік з Галиною Сергіївною — старенькою з сусідньої квартири. А ти навіть додому не поверталася, аби тільки мене не пускати.
– Ти сама винна, я ж тебе попереджала, що нас не буде, але ти все одно приїхала. І Галина Сергіївна не старенька, а дуже мила жінка – цілих три дні вас терпіла і годувала.
– Та плювати мені на твою сусідку і на тебе, раз ти така..
– Я хотіла запросити тебе до нас. Але, якщо ти досі ображена, можеш не приїжджати.
– Ну, якщо ти запрошуєш, то приїду, так і бути. Не можна ж все життя на тебе злитися, — одразу ж поступилася Марія.
Катя порадила сестрі купити Галині Сергіївні коробку цукерок і нову вазу замість тієї, яку розбили її діти. Літня жінка поставилася до них по-людськи, тому буде правильно їй віддячити.
До приїзду сестри Катя спекла смачний пиріг і купила племінникам дитячу настільну гру з картками та жетонами, які так не давали їм спокою, коли подружжя з друзями намагалося пограти в «Монополію».
Марія прислухалася до переконань сестри і купила сусідці вазу та солодощі, щоб вибачитися і відшкодувати збитки.
– Катерино, хочу тебе попередити!-
Галина Сергіївна дзвонила сусідці і була дуже схвильована. – Твоя сестра тут, у мене за дверима. Напевно, знову приїхала скандалити, а вас вдома не застала. Що робити будемо?
– Не переживайте, ми вдома — це я її запросила. Це вона особисто до вас стукає — щоб подякувати за гостинність. Можете спокійно відчинити двері, щоб Марія могла вибачитися за незручності, які завдала вам у Новий рік.
Щоб сусідка переконалася, що Катя сама покликала сестру, вона вийшла на сходову клітку, де вже стояла Марія з дітьми.
Галина Сергіївна відкрила двері й обережно визирнула з-за них. Коли Марія вибачилася й подарувала їй нову вазу з цукерками, та здивувалася й посміхнулася.
– Ой, що ж ви, – засмутилася жінка, – та не потрібно було! Моя ваза стара була, ще покійний чоловік купував колись.
Вони запросили Галину Сергіївну на чай з пирогом, і та з радістю погодилася. Восьме березня вони відсвяткували всі разом.
Марія зізналася, що зараз їй дуже соромно за те, що вона влаштувала скандал і поводилася, як «базарна баба». Вона розлютилася на сестру, ось і вийшло так некрасиво.
– Ти моя рідна сестра, але у мене є й своє життя, – сказала Катя. – Я хотіла, щоб ти зрозуміла, що дорослі люди домовляються про візити. І якщо їх просять не приїжджати без попередження, то вони й не приїжджають.
– Я думала, що ти просто не хочеш зі мною спілкуватися, – ображено сказала Марія.
Катя з Марією помирилися і домовилися, що будуть спілкуватися, як нормальні дорослі люди. І перш ніж приїхати, Марія буде дзвонити сестрі. А якщо у Каті плани, то ніяких скандалів і раптових візитів більше не буде. Здавалося, що Марія все-таки засвоїла урок.
