Якось Уляну чоловік назвав Юлею. Зранку це було. Чоловік притулився до дружини, обійняв її і прошепотів на вухо: «Доброго ранку, Юля». І солодко засопів, продовжуючи спати далі. А Уляна прокинулася. Розплющила очі і лежала, боячись ворухнутися. Від жаху вона вся похолола всередині.
Як це сталося? Що могло статися? Адже все було добре? Чи ні? Чоловік закрутився, позіхнув. Він, як ні в чому не бувало, подався на кухню, насвистуючи бадьорий мотив. Уляна ще полежала трохи, потім мляво встала, пішла вмиватися. Ноги були наче свинцеві. У голові якийсь білий шум.
Може, справді, чаю випити треба. Чоловік Семен попросив оладок. Уляна похмуро на нього подивилася і сказала, що він назвав її Юлею. Чоловік же відповів, що то їй просто почулося. Уляна ще побродила по хаті, полила квіти, напекла оладок, швидко одяглася і поїхала до чоловіка на роботу.
Напевно, справді почулося. Уля, Юля. Справді. У приймальні чоловіка була нова секретарка. У Уляни засмоктало під ложечкою. В голові знову закрутилися ранкові страхи. Секретарка була молода, красива, грива рудого кучерявого волосся, груди колесом.
Дівчина сказала, що її начальник сьогодні нікого не приймає і запропонувала записати її на наступний тиждень. Уляна в цей момент розізлилася і відповіла, що ця дівиця може сама себе записати, а вона дружина Семена Семеновича і має право приходити, коли вона хоче.
В це момент з динаміка почувся радісний голос її чоловіка, який радісно попросив Юленьку принести йому каву. Уляна хмикнула і наказала секретарці зробити каву, а вона сама її віднесе. Очі Семен стали як 50 копійок, коли він побачив дружину.
Вона спокійно поставила тацю з кавою на стіл, дістала оладки, які напекла для нього, і сказала, що подає заяву на розлучення. Зніяковілий Семен почав розпитувати, що сталося. Уляна лише відповіла, що така вульгарна відьма в приймальні не личить такому солідному дантисту.
Семен втомлено зітхнув, ковтнув каву і скривився. Він розповів, що попередня секретарка звільнилася, а на своє місце порекомендувала Юлю. Він не розраховував, що ця дівчина затримається, але виявилося, що вона непоганий фахівець і добре справляється зі своєю роботою.
Він все ж таки зізнався, що зробив крок, про який шкодує, але це було лише один єдиний раз. Він наполягав, щоб Уляна залишилася в квартирі, але вона відмовилася, адже мала власний будиночок. Поки вона була заміжня, то використовували його як дачу.
Будинок залишився від батьків і навіяв тугу. Уляна захотіла плакати. Стільки спогадів. І нема нічого. Тільки запах затхлий. Подруга Неля поряд теж канючила, що Уляна не зможе там жити. Вона пройшлася по будинку і скрізь відчинила вікна.
Вона все ж таки вирішила там залишитися, та й до міста недалеко – всього 15 хвилин. Подруга не заспокоювалася і запропонувала Уляні пожити поки в кімнаті її дочки, яка тимчасово поїхала до бабусі, але засмучена жінка все одно не погоджувалася.
Вона взяла відро і пішла води набрати, щоб прибрати трохи в будинку. Колонки на колишньому місці не було. Там виявився новий та гарний будинок за досить високим парканом. Хазяїном був якийсь невідомий чоловік, якого Неля оцінили «нічого такий».
Уляна не знала, з чого її подруга прийняла цього чоловіка за “нічого такого”. Непривітний. Навіть головою не кивнув. Підвівся біля своєї машини, руки в кишенях, і мовчить. І Нелька, головне, мовчить, а так її не заткнеш. Подруга називається. Чоловік нарешті кашлянув і поцікавився, що їм треба.
Уляна посміхнулася і кинула, що треба дрів наколоти. Чоловік похитався з п’яти на пальці і буденним голосом відповів, що може й дрів наколоти. Уляна нагадала, що на цьому місці колонка була, а їй вода треба. Чоловік розповів
, що колонок давно немає, але вона може набрати води в його колодязі.
Вранці Уляну розбудив поросячий вереск. Як у дитинстві. Тільки в хаті не пахло пиріжками. Ніхто не ходив. Не грюкали двері. Знову навернулися сльози. Ось дурепа, навіщо сюди приїхала? Це від стресу, мабуть. Але тут знову пролунав вереск. То звідки тут свиня? А ще кроки.
Уляна чула, як за вікном хтось ходив і шумів травою. Вона виглянула у вікно і побачила свого непривітного сусіда, який бігав за поросям. Уляна, як була в піжамі, вийшла на ґанок. Трава заворушилася, пролунало хрюкання, а потім із заростей показався поросячий п’ятачок.
Порося вибралося з трави і небезпечно обійшло Уляну. Він був невеликий та чорний. Уляна таких ніколи не бачила. Виявилося, що свинка навіть не сусідська, а просто звідкись прийшла до його сараю і там облаштувалася, але сусід прив’язався до нього і залишив та й господарів не було видно.
Наступного ранку Уляну розбудив собаче скиглення. Неподобство. То свині, то сусіди, то собаки, а вона, можливо, сюди приїхав, щоб наодинці побути і розібратися з думками. Вчора за весь день нічого так і не зробила. Ходила околицями і до місцевого магазину зайшла.
Навіть не знайшла нікого, щоб ділянку перекопали. Ну, перекопають її і що? Хай краще трава росте. Скулеж повторився просто під вікном. Уляна зітхнула, вийшла на ґанок, побачила щеня. Сусід довго не відчиняв ворота, Уляна вже почала нервувати.
Нарешті клацнув замок і заспаний сусід з’явився перед її поглядом. На ньому була піжама, майже як на Уляні. Поруч хрюкав Гектор. Уляна запитала, чи не його пес опинився на її території. Виявилося, що щеня не його, але сусід радо прийняв пса до себе. Та йти не хотілося.
Тут і порося, і щеня, а в неї – туга і спогади. Вона подивилася ще раз на свого сусідка і подумала, що він справді нічого такий, як казала Неля. Ось говорила вона їй, що не варто виходити заміж за людину з прізвищем Горемичко, а то горя намикається. Як у воду дивилася.
А Уляні прізвище здалося кумедним. Ось і бавиться тепер у будинку без води та з туалетом на вулиці. Уляна почухала коліна. Нині б у душ. Сусід наче думки її прочитав і запросив до себе додому та запропонував прийняти ванну, а потім ще й сніданком пригостив. Через рік вони одружилися та завели кота.
