Дружина мого сина – досить своєрідна дівчина. Не можу сказати, що в нас погані стосунки, але й про зворотне, на жаль, теж сказати не можу. Швидше вони нейтральні. Що особисто мене, як матір єдиного сина не влаштовувало. Розумієте, більше, крім нього, у мене нікого немає.
І мені здається, що людина, яка тепер живе з ним, могла б якось це враховувати. Та й узагалі, чому ми не можемо бути відкритими одне до одного, якщо ми родичі?! Насамперед скажу, що квартира, в якій живе син із дружиною, куплена виключно за мої гроші.
Річ у тім, що я раніше їздила за кордон, на заробітки. За ці кошти житло синові й було придбано, але тільки не вважайте, що я маю до нього якісь претензії. За великим рахунком я навіть задоволена, адже їхала я саме з такою метою – спростити синові життя.
Щоб він не платив за орендоване житло і щоб його шлюб від цього не залежав. Тепер ось я подумую знову виїхати на кілька рочків. Заробити вже собі на ремонт або щось іще. Хочу ще трохи грошей накопичити, поки здоров’я є і вік дозволяє, але водночас я б хотіла і з сином побути трохи.
Бо його юність і більшу частину молодості я провела не з ним. Навіть не побачила, як він ріс, що за люди його оточували, які в нього друзі. Після мого приїзду він став жити в новій, придбаній квартирі. Окремо. А потім, через два роки, одружився. Тож моє бажання, думаю, можна зрозуміти.
Більшість свекрух мене зараз зрозуміє. Іноді хочеться просто прийти до своєї дитини в гості. Неважливо, скільки їй років. Тому я можу пройтися магазинами, потім приготувати щось смачне, домашнє. І принести їй. Звичайно ж, не йому одному, невістці теж, але, думаю, ви мене розумієте.
Давайте чесно, я не думаю, що сучасні дівчата люблять і вміють готувати. Максимум – салат якийсь або ще замовляють щось готове по Інтернету, а я суп зроблю, корисний. Рагу, м’ясо спечу. Зовсім же інша справа. Але ні, невістка не хоче бачити мене в гостях.
Хвилин 15 вона ще може посміхнутися, зробити вигляд, що все добре, але потім я ясно починаю бачити, як вона нервує, і її навіть трясти іноді може! Я роблю вигляд, що всього цього не бачу, але… Зі звичайної спокійної дівчини невістка перетворюється на якийсь клубок тривожності.
Тож максимум, на що мене вистачає, – це передати гаряче їхній сім’ї, запитати, чи все в них добре, і йти взуватися. Сама не знаю, але так уже в нас вийшло, тільки уявіть. Син не любить про це говорити, ми час від часу зустрічаємося в кафе. Там я вже можу з ним “нормально” поспілкуватися.
Не домашня обстановка, але все ж таки, а до мене він ходити не любить зовсім, каже, що їздити далеко і взагалі, там його всі знають, а він від цього втомився. Тому я з усіх боків ніби не потрібна. Син вважає себе занадто дорослим. І для нашого спілкування, і для мого готування.
Невістка – та взагалі, як заведена якась. І що ж мені робити? Кілька днів тому я знову заходила до сина в гості. Нічого особливого, просто в мене була проблема: зникло світло у двох кімнатах. Можна, звісно, було б просто викликати майстра. Я ж вирішила, що це непоганий привід поспілкуватися з сином.
Недовго, звісно, зате вийде зайвий раз побачити свою дитину. На жаль, син їхати зі мною не захотів, сказав, що в них справи і приїхати він зможе тільки наступного дня. Мене це все трохи розлютило, ось я і кинула зопалу фразу, мовляв, якщо я така вам усім непотрібна, то ви так і скажіть.
Я тоді поїду, зароблю собі грошей, і ми не будемо взагалі з вами спілкуватися. І всім буде краще. Уперше, напевно, за весь час знайомства я побачила зацікавленість в очах своєї невістки. До цього вона просто сиділа на дивані з телефоном і робила вигляд, що їй начхати на мою поломку.
Тепер же вона була сама увага. Тобто за фактом вона не перебивала мене або сина, але її вигляд усе говорив за неї. Я ще трохи посварилася і пішла зла додому. Що там на мене чекало? Телевізор, невеликий перекус і лежання на дивані в напівтемряві. Які ще варіанти у самотньої жінки? Але я помилялася.
Увечері мені зателефонувала невістка. Я знала її номер, він був у мене записаний, хоча до цього ми жодного разу не розмовляли телефоном. Тільки в присутності сина, і все. Вона говорила тихо, як я зрозуміла, син спав і не чув. Вона привіталася, наче ми не бачилися, сказала, що їй дуже сумно через сварку.
Взагалі, вона поводилася так, наче це не через неї ми посварилися. Ну а потім через кілька хвилин акуратно почала розпитувати мене про поїздку. Коли я хочу вирушати, на скільки часу. Як я зрозуміла, її це питання всерйоз зацікавило. Але чому?
Невже я їй настільки остогидла, що тільки напередодні мого від’їзду невістка вирішила зі мною заговорити? Я ж ще сама нічого не спланувала! Чи, можливо, вона сподівається, що я пересилатиму зароблене їм із сином? Ну начебто теж якось дивно. Вони вже дорослі, житло є, робота є.
Логічно, що немає сенсу або бажання їх утримувати. То в чому ж справа? Виявилося, це вона сама не проти виїхати, навіть зі мною. На моє запитання, а як же мій син, як же їхній шлюб? Відповідь для мене виявилася шокуючою. Їм потрібні гроші і досить велика сума.
Річ у тім, що мій син і його дружина не можуть завести дитину традиційним способом. Вся справа в особливості її жіночого здоров’я. Потрібна якась операція, а вона коштує чималих грошей. На цьому тлі в невістки дуже сильно розхиталися нерви, тому вона нікого не хотіла бачити, крім чоловіка.
Але ж я ніколи не питала в них про онуків, для мене це було особисте питання. Ми поговорили, і я начебто почула, як її голос наприкінці став трохи м’якшим. Для мене це була просто чудова новина. Але питання залишається відкритим: чи варто мені їхати з невісткою в іншу країну?
По-перше, я не думаю, що там ми зійдемося характерами. Одна справа, коли бачишся з людиною раз на кілька тижнів, і то хвилин на 10-15, а зовсім інша, коли ви разом їдете на заробітки. Та ще й з такої причини.
Кредит, як я зрозуміла, вони брати не хочуть, а син не мільйонер, щоб просто дістати з кишені потрібну суму. Ось така ось дилема. І що з нею робити – розуму не маю. Я ж зовсім нічого про неї не знаю!
