Ми з чоловіком ще досить молоді. Мені 28, йому тільки-тільки виповнилася тридцятка. Дітей немає, але в планах.
Поки що на першому місці стоїть кар’єра. Однак зараз всередині нашого союзу я спостерігаю деякі труднощі.
Близько року після весілля ми живемо разом. Квартира моя, а точніше, моїх батьків. Так вийшло, що вони на тривалий час виїхали з країни, і ми зайняли їх житло. Все було нормально: ми складалися грошима на комуналку. Продукти купували по черзі, не зовсім, як мені подобалося, але це вже дрібниці.
Часто від чоловіка я чула скарги на те, що у нього не вистачає грошей. Воно й зрозуміло: недавно вступив на посаду, витрачав частину грошей на всякі курси і тренінги.
Крім того, він любить поїсти. М’ясо, свіжі овочі круглий рік – записався в тренажерний зал, а значить, харчування має бути на рівні. Крім того, оплата самого залу і тренер …
Я в силу того, що сама мініатюрна, харчуюся зовсім інакше. Кашки, молочні продукти, іноді курка. Але це я так звикла. До косметолога сходити теж іноді потрібно. Нічого незвичайного, такі витрати є у кожного з нас.
Проблеми почалися відносно недавно. Отже, батьки попередили, що повертаються в свою квартиру, і нам непогано б зайнятися генеральним прибиранням, а заодно придумати, де жити далі.
Я вважаю, в нашому віці знімати квартиру ніяк не можна. Це викинуті на вітер гроші і більше нічого.
Природно, з чоловіком відбулася розмова. З неї я дізналася багато нового для себе.
По-перше, кредит або іпотека – це не про нього. Занадто багато відповідальності. А що якщо хтось із нас втратить роботу або всерйоз захворіє? Тоді всі наші гроші зникнуть, як сніг в літню спеку (так-так, це його слова).
По-друге, він вже давно третину своєї зарплати відправляє мамі. Практично після нашого весілля. Я цього не знала і навіть не здогадувалася. Річ у тім, у них там якась домовленість, про яку мені знати ні до чого. Тепер-то стало зрозуміло, чому він нив, що грошей ні на що не вистачає.
А по-третє, його вже місяць як підвищили. Здавалося б, дружина повинна знати про такі радісні новини. Але, на його думку, це мене абсолютно не стосується.
Іронічно, але матері він став платити ще більше, адже хоч би якою була зарплата – третина йде їй. Уже місяць, як я заробляю менше його, але за продукти продовжую платити більше. А йому все мало!
На моє запитання, чому частина нашого спільного бюджету йде його матусі, в той час як ми живемо у моїх батьків, він не відповів. Так треба і все тут.
Де нам жити? Теж заминка. Можна, мовляв, знімати квартиру в не дуже хорошому районі, зате дешево і там є купа магазинчиків, та й до транспорту швидше добиратися. Ага звичайно. Район-то спальний.
Ну ось. А тепер до найцікавішого. Кінець місяця. Грошей – кіт наплакав. Реально, до зарплати щось близько тижня, але порожній гаманець вже натякає на те, що нігті мої будуть в жахливому стані, благо хоч за телефон і інтернет заплатити залишилося. Я прийшла з роботи, зайнялася легким прибиранням. Заглянула в холодильник – катма.
Довелося якось викручуватися. Коротше кажучи, зняла я з полиць всі свої запаси каш, спецій і іншу нісенітницю. Покопалася ще й знайшла забуті колись в морозильнику сосиски. Трохи картоплі. І приготувала з цього всього якесь вариво. Ні, на смак, звичайно, так собі, але жити можна. Їстівне.
Прийшов мій благовірний. Втомлений після тренування, голодний і незадоволений. Хвилин через сорок попросив вечерю. Я і викотила все, що наготувала. Кашка, пюрешка, сосиска. Ну а які ще варіанти. Сам же по дорозі в магазин зайти не зміг. Пригощаю.
Дивлюся, він кривиться почав. Запитав, чи ті це сосиски, що він викинути зібрався. Я відповіла як є. З горем навпіл він їх з’їв. До всього іншого навіть не доторкнувся.
Але через годину бурчання в животі коханий мій чоловік плюнув і пішов. Як виявилося – до мами. А що, дружина ж кашу з сокири приготувати не в змозі. А матуся тут як тут. Не дарма ж стільки наших грошей у неї в кишенях залишилося.
Тепер ось думаю ставити йому ультиматум: я залишаюся у батьків, вони мене в образу не дадуть. А він нехай з матусею живе і харчується. Місяць – і розлучення.
Або ж ми беремо кредит, іпотеку, мені все одно. І купуємо свою квартиру. Так, потрібно буде утискатися. Так, дитина почекає. Але це дії дорослих людей. З дитиною жити в шлюбі я не збираюся. І крапка.