Нещодавно подзвонила тітка і заявила, що приїде у гості. Стосунки в мене з нею були ніякі. Ми близько майже не спілкувалися. Буду чесною, мене не дуже тішила перспектива приймати сестру матері у своїй квартирі.
Ми з чоловіком живемо у двокімнатній квартирі, дітей немає, тож місце для родички було. Проблема була у самій тітці. Вона приїхала з села до лікаря та обстеження.
Проте, тільки-но переступивши поріг, вона почала критикувати буквально все. Найбільше дісталося тому, як я готую. Їй не сподобалося, що я насмажила картоплі, а не запекла червону рибу.
Я нічого не відповіла. В голові панувала тиша обурення, а на думку нічого не спадало. Звичайно, я могла б відповісти, що після важкого робочого дня єдине, що я встигала зробити, це картопля з салатом. Але яка червона риба?
Це не святковий стіл чи спеціальний прийом. Тим більше тітка нічого не привезла зі свого господарства чи городу. Чого я маю таке влаштовувати? Наступного дня вона знову кинулася критикувати мене.
Я приготувала їй окремі страви, але й тут тітка була незадоволена. У салаті дуже мало кропу, макарони недосолені, а курка недостатньо перчена. Нам із чоловіком залишалося тільки переглядатись і рахувати години до потягу родички.
Після вечері тітка пішла приймати ванну. Вона не виходила звідти понад годину, а коли вийшла, виявилося, що вона використала третину моєї дорогої піни для ванни, яку я використовувала тільки на свята.
Я себе заспокоювала лише тим, що на ранок вона вже мала поїхати, то ж терпіти не довго. Але щастя моє розтануло так само швидко, як ранковий серпанок під сонячним промінням.
Тітка заявила, що побуде в нас ще дня два. Виявляється, вона хоче місто подивлюся та по магазинам пройтись. У цей момент світ на найближчі дні для мене зник.
Чому існують такі родичі, які вважають, що господарі мають бути їхньою прислугою? Я цього не розумію! Як вони не розуміють, що «гості» це далеко не завжди комфортно?
