Родинні історії

Відкладала гроші на новий телефон, але їх безсоромно вкрала рідна сестра

Олександра давно хотіла собі новий телефон. Щоб його придбати, дівчина ходила на різні підробітки і вже встигла зібрати більшу половину вартості бажаної моделі. Гроші знаходилися в окремому гаманці у письмовому столі Олександри.

Вона дуже пишалася своїм запасом, адже батьки навіть не знали про її робочу діяльність. Але одного разу сталося непередбачене: гаманець із грошима зник.

Олександра намагалася не піддаватися паніці. Якби хтось чужий вліз у будинок, то стягнули б не лише гроші. Значить, украв хтось свій. Але цей невідомий не був у курсі особливостей гаманця Олександри: у ньому був пристрій, що відстежував. Минулого дня народження подруга подарувала його Олександрі, щоб та ніколи не втрачала гроші та карти.

Таким чином, Олександрі вперше довелося вдатися до системи відстеження. Маячок вказав знайому адресу. Не в силах повірити такому нахабству Олександра пішла до знайомого дому. Вона увійшла до під’їзду, піднялася сходами і зателефонувала у двері. На порозі зустріла її старша сестра Олеся.

– Привіт! Чого треба? — спитала вона, витираючи руки рушником.

— Навіщо ти стягнула мій гаманець? — із викликом запитала Олександра.

— Який ще гаманець? Нічого не знаю, — почала відпиратися Олеся.

У відповідь на це Олександра показала їй екран із зображенням сигналу із її будинку. Коли Олеся все зрозуміла, вона почала виштовхувати Олександру з квартири, додаючи, що «мала зовсім нахабніла».

Олександрі хотілося кричати та плакати. Її власна сестра просто забрала її зароблені гроші. Намагаючись придушити сльози, Олександра повернулася додому. Батьки повинні її підтримати.

Наступного дня Олеся прийшла до батьківського дому. Мати зателефонувала їй і попросила прийти, щоб залагодити конфлікт між дочками. При розпитуванні та навіть не приховувала, що вкрала гроші в Олександри. За її словами, гроші пішли на коляску для дитини та всякі дрібниці. Пообіцяла за першої ж нагоди повернути відібрану суму (хоча і вона, і Олександра чудово знали, що повертати щось не в характері Олесі).

— Ну, чула? Поверне вона тобі все! А ти через якусь дрібницю скандал влаштовуєш.

— Та хіба це дрібниця? Там більше 20 тисяч було!

Намагаючись домогтися справедливості, Олександра зустріла як байдужість сестри і пасивність матері, а й гнів батька.

— А нащо тобі стільки грошей?! — вмить перейшов на крик батько Олександри. — Чому ми тільки зараз дізнаємось, що ти працюєш незрозуміло де? Звідки ці гроші? Хто їх платить і за що? Мовчиш?! Ну ось. Ти не говорила нікому про свою роботу і отримала по заслузі! За брехливість!

Ще ніколи Олександра не почувала себе настільки гидко. Найрідніші люди зробили її винною у ситуації, де жертвою була вона. Одна сміялася, другій була все одно (головне, щоб усі один одному посміхалися), а третій кинувся в звинувачення. Вона відчувала себе приниженою.

Того ж дня Олександра дала собі обіцянку з’їхати від батьків, як тільки з’явиться нагода. При думці про те, що тепер їй доведеться з самого початку пройти шлях до великої суми, Олександра тихо розплакалася.

Вам також має сподобатись...