Поступитися місцем у транспорті старшим вважається проявом поваги. Особливо якщо це стосується свекрухи, з якою хочеться зберегти добрі стосунки. Так робила і Анна. Кожен раз, коли вона з чоловіком і його батьками їздила на дачу, вона поступалася своїм місцем. Але в один день збудовані відносини стали не такими теплими, як були раніше.
З тих пір як Анна і Юрій взяли машину в кредит, його батьки регулярно просять їх куди-небудь відвезти. Зазвичай це дача або ринок. Цього разу дорога була на дачу за картоплею.
Однією з умов перевезення родичів було, щоб свекруха сиділа на передньому сидінні поруч з Юрієм. Мовляв, їй так краще видно і дорогу, і сина. Анна ніколи не заперечувала і смиренно пересаджувалася на заднє сидіння поруч зі свекром.
Однак цього разу Анна відчувала себе не кращим чином. У неї паморочилося в голові і загальне самопочуття було не дуже. Коли свекруха відкрила двері і почала наполегливо просити невістку покинути місце поруч з Юрієм, Анна відмовила. Вона пояснила, що зараз їй краще перебувати на передньому сидінні. Їй так легше.
Пару секунд свекруха мовчала, а потім обурено відповіла Ганні:
– Анечка, не можна так. Я старша за тебе і можу їздити там, де захочу. Не треба пручатися і дай сісти поруч з Юрочкою, поки ми не запізнилися.
– Але послухайте … – спробувала дати відсіч Анна.
– Не треба тут цього! – перебила і заголосила свекруха. – Сядеш, як зазвичай, позаду, і нічого з тобою не станеться. Ти молода і міцна, потерпиш.
– Мамо, – вперше за весь час висловився Юрій. – Аня ж сказала, що їй погано. Якщо ти сьогодні посидиш поряд з татом, нічого страшного не трапиться.
В результаті свекруха сіла, куди хотіла, але тільки в маршрутці. Залишені без неї чоловік, син і невістка вирушили на дачу своїм шляхом, щоб через годину зустрітися на тій же дачі. Правда, при зустрічі свекруха говорила виключно зі своїм чоловіком, а дітей ігнорувала. Образа величезна. За що? Чому? Ні Анна, ні Юрій щиро не розуміли.
Навіть через кілька тижнів образа свекрухи не проходила. Анна не вибачалася, так як вибачатися нема за що. Юрій, з тих же причин, теж. Тільки незрозуміло, в чому справа. І звідки стільки образи через таку дрібницю, як поступитися місцем в транспорті?
