В нас сталася біда з дачею. Це не просто дача, а батьківський будинок, тому він мені дорогий. Одного разу подзвонила мені сусідка і сказала, що дах нашої дачі впав, але стін стоять.
Ми з чоловіком одразу поїхали дивитися, що там сталося. Виявилося, що дах не витримав, він усередину впав і частину стін пошкодив. Мені наш старий будинок дуже шкода. А мій чоловік, навпаки, ходить і зловтішається.
Він цю дачу ніколи не любив. Привезе мене, а сам їде. Так що я сама тут постійно поралася. Кажу йому, що якби він хоч трохи за будинком дивився, то він би не розсипався. Посміхається лише.
Я вирішила, що відновлюватиму, зрештою ця дача мені від батьків дісталася. Але у чоловіка інші плани зовсім, як виявилось. Я дорікаю йому, чого йому так весело, бо це ж наша дача, а він каже, що добре, що вона розвалилася.
Не хоче він на ній здоров’я своє гробити. І не буде. Пропонує продати дім як є, якась копійка з неї буде. Вона ж у тягар нам, он, розвалилася. За які гроші тепер її відновлювати. Та й чи треба? А я не хочу.
Цей будиночок не тільки для відпочинку, а й як пам’ять про батьків. Я з дитинства тут відпочивала, і наших дітей ми сюди привозили. Онуки тим більше підростають, адже їм теж природа і повітря потрібні.
Загалом ми посварилися, бо я відновити хочу дачу, а він ні в яку. Я подумала, що обійдуся без нього. Найму в селі когось вони все зроблять. Тільки грошей у мене своїх практично немає.
Пішла в банку, думала кредит візьму, то вони мені відмовили. Маленька зарплата та пенсія ось-ось. Що робити, пішла до чоловіка, щоб він взяв кредит. Він навіть засміявся і звичайно відмовив. Тоді маю інший аргумент.
У нас трикімнатна квартира велика, можна її продати і щось менше купити, а на різницю дачу відновити. Чоловік аж побілів увесь. Кричав, як я можу три кімнати мало не в центрі міста і якусь халупу на околиці світу порівнювати.
Аде є я теж господиня. І дачу хочу відновити. І якщо у нас грошей немає, то можна квартиру продати й купити меншу. Так і за комунальні менше платитимемо. Скільки нам потрібно – одна спальня та кухня.
Цього достатньо для нормального життя. А він мені у відповідь, щоб я про дітей своїх подумала. В нас дві доньки, але вони в нас геть не бідні. Одна вже у своїй квартирі із чоловіком живе, друга кредит виплачує.
Вони ж не голі, босі, все гаразд у них. Залишимо молодшій однокімнатну, а старшій – дачу. І знов чоловікові не так. Каже, що це посварить дочок. А одна трикімнатна квартира не посварить?
І що мені тепер робити? Інших варіантів окрім продажу квартири я не бачу, а в цій дачі вся душа моя. До розлучення справа йде. Ну, а що ще робити? Навіщо мені чоловік, який мене не підтримує.
