Через коханого я пішла від чоловіка одразу ж, як познайомилася з ним. Не хотіла зраджувати і ховатися, тому все розповіла чоловікові і попросила розлучення.
Щоправда, цивілізованого розставання не вийшло, чоловік довго не погоджувався на розлучення і все говорив, що я все одно повернуся до нього. Він ніяк не міг зрозуміти, що я можу від достатку, піти в нікуди.
Але я вже не могла навіть уявити своє життя без коханого. Чоловікові довелося поступитися, і я переїхала до свого обранця. Я пішла в орендовану однокімнатну квартиру, яку я сама і оплачую, тому що він без роботи.
Але я вірю, що це тимчасово. Мій коханий докладає зусиль, говорить і обіцяє, що в нас усе налагодиться. У нього вища освіта, знання кількох іноземних мов і він шукає те, що йому потрібно, а на це треба час.
Тим більше, що він усе для цього робить. Мені заради цього довелося відмовитися від багатьох звичок із минулого життя. Тепер я не купую одяг у дорогих модних магазинах, а на ринках, обідаю в їдальні, а не в кафе.
Хоча я і заробляю пристойно, але доводиться економити, поки він не знайде роботу. Не можу сказати, що мені було просто від усього цього відмовитися, але я кохаю його і готова чекати і терпіти, вважаю, що він цього вартий.
Він молодший за мене на шість років і це бентежить моїх подруг, які кажуть, що він зі мною через гроші, але я знаю, що це не так, він мене любить. Він уміє бути уважним.
Ми обидва мріємо про дитину, щойно в нього все налагодиться, він знайде хорошу роботу, я піду в декрет, а він буде забезпечувати сім’ю, а подруги мені просто заздрять, я щаслива з ним і ні на який достаток це не поміняю
