Ця дивна історія сталася зі мною минулого року. Якби я сама все не пережила, то напевно б і не повірила, що так буває. В той день я сиділа в офісі й мріяла про каву.
Я вже зробила всю свою роботу і тепер раз у раз поглядала на офісний годинник. На жаль, на вулиці був лютий мороз, від якого змерзли навіть кістки вранці, проте в офісі перебувати зовсім не хотілося.
Ледве дочекавшись першої години дня, я вибігла до кав’ярні по сусідству, щоб розслабитися і відпочити від робочого простору. У кафе було людно, але один столик біля вікна виявився вільним.
Я із задоволенням відкрила книжку і занурилася в читання, попиваючи каву. Я вже майже закінчила обідати, коли за вікном побачила якогось дідуся. Він стояв біля вітрини кафе, де на загальний огляд виставляли свіжу випічку.
По ньому було видно, що він дуже замерз. Я завжди відчувала гостру жалість саме до ось таких бездомних дідусів. Кілька років тому пішов із життя батько моєї матері. Усе життя саме він дбав про мене.
Мати пропала кудись, залишивши мене під опікою свого батька. І ось зараз дідусь пробудив у мене гіркі спогади про рідного дідуся. Я швидко закрила книжку, зібралася і купила чашку гарячого какао.
Разом із напоєм взяла найбільшу булочку з корицею з вітрини. Вийшовши на вулицю, я простягнула все це дідусеві. Той від подиву не зміг сказати ні слова. Стримуючи сльози, я втекла назад в офіс.
Однак увесь час до кінця роботи я не могла перестати думати про людину, яка зараз мерзне на вулиці під моєю улюбленою кафешкою. Ці думки терзали і не давали спокою. Здавалося, що це мій дідусь мучиться там на холоді.
Наприкінці робочого дня я прийняла рішення і впевнено пішла в бік кафе. Дідусь був там же. Він сидів на лавочці поруч і виглядав трохи бадьоріше, але було помітно, що йому дуже холодно.
Його речі не були брудними, проте було помітно, що їм дуже багато років. На жаль, куртка на ньому була зовсім тонка, та й черевики залишали бажати кращого. Мороз лише посилювався, і мені було страшно думати, що його чекає вночі.
Я швидко підійшла і запитала, чи не можу чимось допомогти. Я знала, якою буде відповідь, і не помилилася у своїх припущеннях. Дідусь сказав, що просто вийшов на прогулянку і все добре. Однак я бачила, що йому нікуди йти.
Я заросила його до себе на чай. Він погодився, хоч і не відразу. У його очах промайнули сльози. Я відвела дідуся додому, напоїла чаєм і нагодувала гарячим пирогом. Поки я займалася випічкою, він розповів про своє життя.
Він був колись одружений, проте дружина давно відправилася в інший світ. Дітей не було, і чоловік залишився зовсім один. Він мирно жив у своїй квартирі, але нещодавно звідкись з’явилися далекі родичі дружини і все забрали.
Так дідусь опинився на вулиці посеред зими… Я слухала, роблячи тісто для пирога, і намагалася не показувати сліз. Ми просиділи майже до ночі, слухаючи його розповіді про молодість.
Чоловік багато подорожував разом із дружиною і багато чого бачив. Він нагадував мені мого дідуся. Уклавши його у вітальні, я вирішила залишити його у себе. Просто не могла вчинити інакше
Вранці дідусь тихо пішов, і я навіть не встигла йому запропонувати залишитися. Я сумно подивилася на вхідні двері, подумавши про мороз на вулиці, і почала збиратися на роботу.
Наступні кілька дні намагалася знайти дідуся поблизу кав’ярні, проте його там не було. На третій вечір після теплого вечора з розмовами у двері подзвонили. На порозі стояв той самий дідусь. От тільки виглядав інакше!
На ньому красувався дорогий костюм, а в очах був спокій і впевненість. Він зайшов, я знову зробила свій улюблений індійський чай… А потім він розповів решту своєї історії.
Він і справді був одружений і багато подорожував. У своїх подорожах він знайшов себе і з часом став успішним бізнесменом. Зараз він голова величезної корпорації.
Нещодавно прийшов час передавати кермо влади комусь іншому, ось тільки спадкоємців у чоловіка не було. І він вирішив знайти їх вельми незвичайним способом. Так він і познайомився зі мною.
