Я симпатична, мила дівчина. Заміжня не була. П’ять років зустрічалася з чоловіком, якого дуже любила та хотіла за нього заміж. Він не відмовлявся від одруження, але й пропозиції та рішучих кроків у цьому напрямі не робив.
Так минуло 5 років, чекаючи пропозиції на створення сім’ї. Не дочекавшись і бачачи, що мій коханий не прагне цього, я почала пошуки іншого чоловіка. Того, хто мене покохає і заміж покличе.
Незабаром такий чоловік з’явився у моєму житті. Він повна протилежність першому. Любить мене, дбає, у всьому підтримує і допомагає, а ще він успішний, добре заробляє і не жадібний, має золоті руки, все вміє робити.
Гарний, всі за нього. Одруженим не був, дітей немає. Головою я розумію, що він буде хорошим чоловіком, що я буду за ним, як за кам’яною стіною, і ні чого не потребуватиму.
Що краще для жінки, коли чоловік більше любить, аніж вона сама. Але я люблю іншого, з яким 5 років зустрічалася. Він намагається мене повернути і заміж пропонує.
У мене до нього вже немає довіри, у минулому він багато разів мене обманював. У те, що люди змінюються, мені якось не віриться. Боюся йому повірити та помилитися.
Через місяць у мене весілля з іншим, але мені страшно, а раптом я його не полюблю, як я з ним житиму, навіть неприємно подумати. Попри здоровий глузд, мені хочеться повернутися до першого чоловіка і прожити життя з ним.
Але ось тільки, чи це буде правильним і чи не пошкодую я в майбутньому за свій вибір? Переді мною зараз стоїть вибір: добрий і гідний чоловік, але не коханий, чи коханий, але ненадійний.
