Вітя завжди був шибеником і витівником. Хоча всі вчителі сходилися на тому, що хлопець був досить здібним, але не бажав вчитися зовсім. Вітя абияк закінчив школу і потім тільки завдяки старанням своєї матері – кулінарний технікум, а далі життя його якось нормально не складалося.
Ще навчаючись у технікумі, Вітя познайомився з симпатичною кухаркою Світланою. Він закохався, став ходити на побачення, дарувати квіти, і здавалося, взявся за розум і почав замислюватися про майбутнє.
Але минуло три місяці, і їхні стосунки розпалися. Світлана пішла від нього до іншого. Її новий обранець – Юра, на відміну від Віті, був так би мовити «завидним нареченим» – вродливий, із хорошої сім’ї (його тато тримав у їхньому місті три ресторани), студент юридичного.
Може, це зіграло свою роль, а може бути, Свєта просто закохалася – різниці для Віті вже не було. Він став замкнутим, похмурим і дратівливим і цілими днями пропадав із якимись незрозумілими компаніями.
«Це все нещасливе кохання, воно в усьому винне», – плакала його мама.
Час минав, але Вітя так і залишався один, вів безладне життя і часто не ночував удома – а йшов до флігеля на відшибі, що залишився від дідуся.
І раптом у його житті сталася несподівана зміна.
– Щось дивовижне коїться з Вітенькою, – зізналася його мама подрузі.
– І що ж із ним таке? – запитала та.
– Сьогодні зранку прокинувся і пішов кудись. Я думала, що він знову, як зазвичай, зі своїми друзями пішов по двору вештатися – «тусуватися» це в них називається. Але ні, він повернувся з сумками. Виявилося, що Вітя ходив по магазинах, він купив собі купу модного одягу, нові черевики і якийсь дорогий парфум. Обстриг свої незрозуміло як стирчать патлаті коси і став схожий на людину, – раділа його мама.
Через кілька днів їхня сусідка Люда, зіткнувшись із Вітею у дворі, обімліла – перед нею був гарний представницький хлопець, акуратно одягнений, підстрижений і поголений.
Він кинув курити і перестав водити дружбу зі своїми колишніми дружками.
«У всьому винна любов! Просто Вітя закохався», – знову дружно вирішила його мама з подружками.
І мали рацію. Дуже скоро вони побачили на комоді в його кімнаті, на місці, де зазвичай валялися тільки зім’яті тренувальні штани, шикарний букет троянд.
«Синку, що з тобою коїться? Ти став схожий на людину! – жартувала його мама. – Дивлюся, ти на побачення зібрався. Розкажи нам, хто вона?», – просила я племінника.
Неохоче Вітя розповів нам, що познайомився з дівчиною, яку звали Юля. Виявилося, що вона студентка, навчається на факультеті журналістики. Познайомилися вони випадково, чи то в автобусі, чи то в тролейбусі. Усе вийшло дуже просто – Вітя заступився за неї перед хуліганами.
Ось так між молодими людьми, що називається, пробігла іскра, і їхня випадкова зустріч переросла в знайомство.
Спочатку навіть сам Вітя дивувався, що така красива і цікава дівчина, як Юля, звернула на нього увагу. А вона увірвалася в його життя, ніби тайфун у пампаси.
Коли він познайомився з Юлею, то найбільше Віті захотілося стати таким самим, як вона. Йому захотілося стати кращим, і дівчина стала допомагати йому в цьому.
Юля змусила його піти спробувати влаштуватися на пристойну роботу – не сказавши, що вже замовила за нього слівце. Вона завжди була поруч із ним, підтримувала і підбадьорювала його. Весь вільний час молоді люди проводили разом.
З Юлею Віті нудьгувати ніколи не доводилося: вона завжди вміла придумати, куди сходити, що подивитися, куди поїхати. Можна сказати, що вона відкрила для нього абсолютно новий світ. Одного разу вони пішли в театр – на Одруження Фігаро. Сама думка про це ще півроку тому здалася б Віті дикою, але тепер його все влаштовувало.
Одного разу він зізнався мамі, що вирішив одружитися, що став уже думати про дітей. А незабаром він запросив дівчину додому – знайомити з усіма родичами.
Ось Юлечка – молодець! – не стримавшись, сказала їй мама. – За три місяці так тебе змінила! А я тебе, телепня, все життя виховувала і хоч би що.
І 5 листопада вони й вирішили одружитися. Скоро в їхній родині очікується поповнення. Але найбільше маму та її подруг здивував Вітя – на роботі справи
у нього пішли в гору, він вибився в начальники відділу, а зараз ще й вступив вчитися на заочне – на ресторанну справу. А мама з подругами тільки перезирається і повторює – в усьому винна л
