Мати ридала, бабуся сиділа скорботно підібгавши губи, Віті ніхто нічого не говорив. Йому було чотирнадцять років, коли батько залишив їх з матір’ю і маленькою сестрою і пішов до коханки, ні на які аліменти розраховувати не доводилося. Мати вила, бабка її пилила, оселилася в них і щодня довбала матері маківку, що та нікчемна, дітей навіщось має, а от слухалася б маму…
Щоразу сідаючи за стіл Вітька відчував важкий погляд старої, яка підібгавши губи голосила як їй важко дісталася пенсія, на яку вони четверо змушені жити. От якби Любка послухала свого часу матір, та не вийшла б за цього… то зараз би як сир у маслі каталася, а то он… Вітька намагався втекти з дому, щоб не слухати злісні бабині голосіння.
Мати ходила на свою, нікому не потрібну роботу в бюро, за яку не платили гроші, ніякі. Вітя ходив базаром, чого приховувати, думав де що вкрасти, може булку якусь чи пиріг, їсти хотілося так, що кола перед очима сині з червоним, пливли. Якась тітка гукнула його і попросила перенести мішки з борошном. Тітка Уля нагодувала хлопця до відвалу.
Крім того, вона дала з собою випічки, грошей і веліла приходити двічі на тиждень, робота йому буде точно. Так Вітя почав заробляти гроші, і в черговий раз, коли баба починала свою пісню про те, як вона годує – напуває всю материну сім’ю, Вітя просто дивився на неї важким поглядом. Вітя дорослий, йому чотирнадцять.
Найближчі десять років він не розгинаючись працював. Навчався, працював, отримував освіту. Тітка Уля взагалі велику роль відіграла в його долі. В порівнянні з інфантильною матір’ю, яка вічно плакала, тітка Уля була святом, позитивом, мудрою і розумною, а також вчила Вітьку життя. Сама тягла трьох дітей і стару-матір.
З учителів перекваліфікувалася на продавця, а що вдієш? Діти з матір’ю їсти хочуть. Через багато років зізналася що відразу, примітила Вітьку, і вирішила пацана врятувати від майбутнього, в яке він мало не зробив крок, адже вкравши раз він почав би і далі, а там… Мати Віті нічого цього не знала, вона була вся у своєму горі.
Вітя працював, навчався, познайомився з хлопцями, які займалися комп’ютерами, така дивина для тогочасного часу, почав із ними заробляти. Опритомнів у двадцять чотири, сестрі допоміг вирости, Ліля ні в чому не мала потреби, бабка пом’якшала і за рівного приймає, радиться, найкращий шматок Віті намагається покласти.
Дівчину зустрів, начебто кохання, та чому начебто, кохання звичайно, одружився. Квартиру треба хорошу, бабуся свою продала, всі гроші йому віддала, потім в іпотеку влізли, і знову Віті треба працювати, а як же? Він годувальник. Ще мати з бабусею не кинеш, сестру знову ж таки. Син народився, дружина вирішила другого народжувати.
Так вона з декрету в декрет, і то правда, старший під наглядом, молодшому три, старшому п’ять. Дружина запитує, може їй до того часу, як діти до школи підуть, сидітимуть удома? Підготує якраз? Звичайно, чого поневірятися. Вітя вирішує розширитися тісно тут. Сестра заміж зібралася, на весілля грошей треба, щоб перед сватами не соромно було. Дав.
Сестрі треба на початковий внесок, дав. Відпустка? Яка така відпустка? Гроші самі з неба не падають. Сім’ю на море на місяць, хай відпочинуть, пацанам морське повітря корисне, та й дружина втомилася вдома в чотирьох стінах сидіти. Мати з бабусею вже у роках, їх у пансіонат. Сестрі треба допомогти. Що? Друзі Туреччину освоїли, Єгипет. Як на дачу вже їздять.
Ну молодці, добре, Вітя радий за них, йому не до відпустки, он скільки ротів на шиї сидить. Машини купив, собі та дружині, а що вона пішки пацанів по гуртках водитиме? Чоловікові сестрі допоміг з машиною, ну не може він працювати як Вітя, а що тепер сестрі страждати з племінницею? Бабулі не стало, мати в роках, до себе забрав.
Дружина ніс верне, воно і зрозуміло, у них зі свекрухою ніколи не було теплих стосунків, та дружина і так з пацанами зашивається підлітковий вік, ось до Туреччини їх відправив, мати до пансіонату. Сестрі треба допомогти, хоч на наш південь поїхати. Двоє племінників у нього вже, у Віті. Що ж вдієш, крутись дядько, як хочеш. Він і крутиться.
От і матері не стало, вже сивина у скронях. Старший поїхав до іншого міста, іноді у дружини запитає, що ж син не приїжджає і не дзвонить, проявляє себе тільки коли грошей треба. Дружина зашикала, як це не дзвонить? Щовечора їй дзвонить. Заскребло у Віті на серці, він до молодшого, той теж на своїй хвилі, грошей дай та йди тато, не заважай. Що ж це таке, га?
Чи не встиг озирнутися і життя минуло чи що? Згадав, як пісню хотів написати, в юності, навіть десь слова написані й ноти. Згадав як про гітару мріяв, пішов і купив, та ось так… Додому приніс, дружина дивиться глузливо, навіщо цей мотлох потрібен? Син підійшов і знов гроші просить. Як це у 21 рік у батька грошей просити?
А дружина ще й насідає, щоб грошей сину дав. Вітя йде грюкнувши дверима. Дружина плаче, дзвонить подругам, дзвонить сестрі Віті, він же поганий, Вітя залишив без відпочинку дитину, хлопчик пішов з дому грюкнувши дверима. Де Вітя нікого не цікавить. А Вітя винайняв квартиру на добу, написав на відпустку заяву, чого ніколи не робив, і спить.
Він ніколи не висипався, ніколи, хіба що в дитинстві, але в дитинстві не рахується. Вітя хоче навчитися жити. Так-так пожити. Поїхати в Африку, не до Єгипту, ні, хоча туди теж, Вітя хоче до Кенії, Вітя хоче Ісландії, а ще Аляску. Зійти на Ельбрус, навчитися грати на гітарі, вивчити іспанську, вирушити в кругосвітню подорож. Вітя просто хоче пожити…
Він усім допоміг. Чи можна Вітя поживе? Дружині дзвонить, пробач погарячкував, втомився. Поїхали до Африки? На Ельбрус, до Ісландії, на Аляску, ну? Може, хочеш куди? Може, мріяла про що в юності давай виконувати? Давай поживемо, разом, га? Що означає ні? Як так не можеш? А як можеш? У кого вік не підходить? Серйозно? Ну добре… Тоді прощай.
А в цей час, дружина Віті, обдзвонивши по третій раз спільних друзів, повідомляє всім який виявився гад і негідник цей Вітя. Залишив її з двома дітьми, без доходу, вона життя на нього поклала, синів йому народила, а він… А Вітя жити вчиться, коли ж треба. Хто його знає, може й негідник, а може й ні, кожен зі своєї дзвіниці судить…
