– Що це? – мама тримала в руці пом’ятий конверт і говорила тихо.
– Я тебе питаю, що це таке, в смітнику лежало, я відкрила подивитися, а там! Ти взагалі розумієш, що ти робиш? У тебе заплановані концерти, ти до цього стільки років йшла, і що, все псу під хвіст, так?
Ми з татом не мільйонери, ти ж сама просила, говорила, що це мрія всього твого життя.
Ну ти вибач, що я це кажу, але ми все в тебе вклали, а тепер що? Та й взагалі, – мама сіла на стілець і в знемозі, рукою махнула, відвернулася від Юлі і заплакала.
– Тато не переживе, ти ж знаєш, у нього серце. Ну, яким ти місцем думала, Юлю, ну скажи, хоч хто він?
Юлія стояла, як укопана. Прикро, ось вона дурепа, викинула в смітник конверт з тестом – дві смужки. Хто думав, що мама буде в сміттєвому баку ритися.
Сказати, що це не її? Та це маячня, з якого дива не її тест у них буде валятися. Та й взагалі, ну скаже, що Марії, що вона зайшла до них перевірити, так у Марії ж нічого немає.
А у неї є, хоча звичайно це зовсім не вчасно. Але ж вона не маленька, вони все вирішать, він дорослий, він любить її, просто треба трохи почекати.
Шкода, що мама дізналася раніше часу, Юлія їй все це пізніше б у потрібному світлі подала. А тепер все в купу, ну навіщо мама полізла в смітник, вічно вона всюди лізе!
– Як його звати? Він з ваших, чи з вулиці? Не скажеш? Юлю, донько, а я все зрозуміла, зрозуміла. А я то думаю, що ти без кінця на репетиції допізна залишаєшся. І тільки й чути – Федір сказав, Федір дав мені сольну партію, Федір те, Федір се.
Це ж Онуфрийчук, адже так, чи не так? Але ж він старший за тебе років на п’ятнадцять, одружений, діти напевно є. Ти що, здуріла? Він хоч знає?
– Мамо, ні, поки не знає. Федір сказав, що просто треба трохи почекати і все буде добре, розумієш?
– Господи, Юлю, я не думала, що ти у мене така дурна. Ще скажи, що з дружиною у них вже давно нічого немає, але вона хвора і він поки не може піти.
Та й діти його повинні школу закінчити, і тоді… Тому треба просто трохи почекати, так? І ти повірила?
– А ти звідки знаєш, мамо, від спільних знайомих? – здивувалася Юля, – мамо, га?
-Та які знайомі, Юлю, та скільки дівчат вже на ці граблі, Господи, не думала я, що так буде, не думала.
Федір Онуфрийчук голосно розсміявся:
-Яка дитина, моя дівчинко, ти жартуєш? Я думав, ти доросла, а ти така смішна. Скоро гастролі, думаю, ти все правильно вирішиш, ти ж мріяла їздити на гастролі.
Музика, красиве життя, ти що, хочеш все зіпсувати, позбавити себе всього, чого так довго домагалася?
У тебе сольна партія, дивись, тобі вирішувати.
Увечері Юля ридала у мами на плечі:
– Мамочко, що ж робити? Я думала… та я сама не знаю, що я думала! Але ж це дитина, вона вже жива, мамо, я не можу, я не знаю, що робити? А гастролі? – Юля підняла на маму заплакане обличчя.
– Мамо?
Ірина Григорівна прибрала розпатлане волосся з заплаканого обличчя доньки:
– Давай подумаємо, ніч-мати дасть пораду.
На літо, після чергового фестивалю в консерваторії, Юлія з мамою поїхали до молодшої маминої сестри тітки Наталі.
– Дівчата мої, я так радий, що ви разом відпочинете. Як же шкода, що я не зможу приїхати, ой як шкода. Ну відпочивайте, я буду вас чекати! – і тато обійняв дружину і доньку.
А в кінці серпня довгоочікувана радість – у тітки Наталі і дядька Ігоря народився синочок.
Вони вже й не мріяли, вже й вік на межі, наврочити боялися, тому до останнього нікому нічого не говорили.
– Донечко, а ти схудла, покращала, засмагла, тобі на користь пішла поїздка, – тато посміхався, мама з Юлею переглянулися – звичайно на користь.
І Юлія з новими силами, як і мріяла, поїхала на гастролі.
А далеко від них, в невеликому тихому провінційному містечку над ліжечком сплячого малюка схилилися щасливі батьки- Ігор і Наталя.
Юлія закрутилася у вихорі концертів, квітів, оплесків. Це було те життя, про яке вона завжди мріяла.
Про сина вона майже не згадувала, вони вирішили, що Юля поки не буде приїжджати до тітки Наталі.
Але одного разу Юлі наснився дивний сон – ніби вона вийшла на сцену, поклала скрипку на плече і провела по струнах смичком, а звуку немає. Не грає її скрипка, Юлію охопив жах, вона розгублено озирнулася по сторонах – що ж це?
І раптом із залу вийшов хлопчик і простягнув їй букет квітів. Юля взяла квіти і розплакалася.
У тридцять років Юлія впала взимку на вулиці і зламала руку. Рука зажила, але з гастролями все було скінчено. Після всього цього Юлія стала викладати в музичній школі, вчити дітей грати на скрипці.
Вона прив’язалася до однієї маленької дівчинки, дуже здібної, вона Юлі її саму нагадувала.
За Мариночкою зазвичай приходив тато. Тато турботливий, доньці черевички допомагає взути, шапочку, шарфик зав’язує.
– Ви на перший концерт обов’язково з її мамою приходьте, це ж перший концерт Марини, вона буде грати, приводьте маму, це ж важливо, – запропонувала Юлія.
Тато Марини застебнув доньці курточку, надів рукавички, кахикнув.
– Ви вибачте, я вдівець, вже давно, я один прийду, – він якось винувато посміхнувся і вони пішли.
Юлі було дуже соромно, як же вона так, недобре вийшло. Тато у Марини, турботливий, як же вони самі живуть, бідні. Приємний тато, очі добрі, тільки якісь загублені. Симпатичний.
Через рік Максим, батько Мариночки, зробив Юлії пропозицію. Юлія була щаслива, вона стала і дружиною, і мамою.
Своїх дітей Юля мати не могла після того. Наталю з Ігорем і їхнім сином Іваном вона кілька разів бачила. Вони в гості приїжджали, Іван до неї підбіг:
– А я знаю, ти Юля, – потім обійняв її, притиснувся і замовк. І Юля завмерла, так вони і стояли, так дивно було.
Вона стоїть, власний син обіймає її, і не знає, що вона його мама! А потім Іван побіг, Наталю побачив.
Наталя в очі Юлі подивилася, немов прошепотіла, немов запитала : – ти ж не передумаєш?
Іван підбіг до Наталі:
– Мамо, матусю, а Юля хороша, вона м’яка! Матусю! – на руки до Наталі заліз, за шию її обійняв, притиснувся, шепоче їй :- матусю, матусю.
Озирнувся на Юлію, і їй раптом здалося, що Іван все знає. І їй стало не по собі. Але Іван відразу відвернувся. Та ні, все добре, Ігор і Наталя його обожнюють.
А у Юлії тепер теж є сім’я. Дочка Мариночка і чоловік Максим. Теплий, рідний, турботливий, Юлія з ним дуже щаслива. І Мариночку Юлія любить, вона для неї буде дуже хорошою мамою, вона постарається.
Спеціально для сайту Stories
