“Господи, та йдіть вже всі!” — подумки благала Оксана. Сьогодні їй як ніколи довелося туго. Вона вчила на своєму курсі, як стати коханою та бажаною , а сама…
Денис нещодавно прийшов і заявив:
– Нам треба розлучитися. Так вийшло.
– Як вийшло?! – завмерши з жахом і нерозумінням, перепитала Оксана.
– Ну, все, все, не починай! Інша у мене! Теж навчилася, мабуть, на курсах типу твоїх. Окрутила мене. а ми чоловіки, чого? Ми ж – примітивні та тривіальні. Так, котик?
Цей його “Котик” завжди дратував Оксану. Але Денис був привабливий і багатий. Показав їй найкраще життя. Дозволив займатися, чим вона хотіла.
Була в Оксани така мрія виступати на сцені, і щоб публіка їй у рота дивилася. Вона пішла вступати до театрального, але не пройшла конкурс — на актрису їй таланту не вистачило. А ось на коуча – цілком. І Оксана стояла на сцені, а десятки жінок дивилися їй у рота. Прислухалися до кожного слова. Загалом, мета була досягнута, так чи інакше.
Ні, вона кохала свого чоловіка. Чи любила їх разом? Молоді (всього тридцять із хвостиком), успішні, красиві – не має значення, чого та краса коштувала. Красива пара. Він – телеведучий, вона – популярний блогер, коуч, тренер для жінок з кращого життя та пошуку гідного партнера. І ось вам, здраствуйте – нам потрібно розлучитися. Оксана втратила дар мови.
– Як же ти дозволив себе обкрутити? – Запитала вона, коли змогла говорити.
– Котик, та я жартую! Ну, хто мене може обкрутити? Я сам роблю вибір. Ну… занудьгував. Захотілося молодшої дівчині. Добре б у нас діти були, але ж ти все відкладала.
– Та ти б пішов і від дітей! Просто відкуповувався б. Що – ні?
– Можливо. А може й ні, може тоді мене хоч щось тримало… — зітхнув Денис. – Ну, ти не кисни, головне. Одна ти не залишишся. Слухай свою медитацію.
– Козел!
– Та й добре.
– Скільки їй років?
– Не те щоб це тебе стосувалося, але… дев’ятнадцять.
Дев’ятнадцять… до такого вона не була готова.
– Денисе, тільки не кажи поки нікому, благаю! Давай приховаємо, доки я не придумаю якусь легенду. Від мене все відпишуться! І на курси ніхто не піде.
Чоловік, який майже вже був колишнім, пообіцяв поки не світити нову пасію на вечірках і в пресі. Оксана мала придумати, як грамотно обставити своє розлучення, щоб бізнес не постраждав. Вона розуміла, що дев’ятнадцятирічна дівчинка, модель, як з’ясувалося, довго не приховуватиме своїх стосунків з популярним ведучим.
І ось ця необхідність щось вигадувати просто вбивала Оксану. Що тут вигадати?! Що? Чому коуч, яка має курс “Як вийти заміж за багатого і утримати його” не зберегла власного шлюбу?! Не втримала чоловіка, гарного та заможного.
Оксана тягла і тягла гуму. І вже розуміла, що дарма, мабуть. Сказала б відразу правду – поспівчували б їй, швидше за все, та й годі. Тепер їй здавалося, що всі знають, але їй не кажуть, а за спиною шушукаються. Параноя … може, їй просто було боляче?!
Може шлюб її був не просто гарним фасадом, а й чимось більше? Може, вона кохала Дениса сильніше, ніж думала?
Взагалі робота відволікала, звичайно. Оксана працювала на совість. Не онлайн, як це прийнято зараз. Ні, вона вела семінари офлайн, і вважала, що справді може чомусь навчити цих дівчат. Адже результати були.
Вона вигадала! Потрібно просто створити курс про те, як пережити розлучення, та під анонс курсу повідомити про власне! А як вона його переживає, це розлучення?” Погано!” – підказав внутрішній голос.
– Ви – Оксана Усова? – Почула вона сердитий голос.
Виявилося, що всі жінки розійшлися, а Оксана задумалася, та так і залишилася сидіти на невисокій сцені , схрестивши ноги і втупившись в одну точку на стіні.
Чоловік, який неввічливо поставив запитання, був трохи старшим. Або не трохи … або, років на десять, просто виглядав непогано.
Одягнений був добре – такі речі Оксана одразу оглянула. А ще він був якось підозріло злий. Ніколи до неї не приходили ніякі злі чоловіки, і це було цікаво. Оксана встала на ноги.
– Я. А в чому річ?
– Це тут ви навчаєте жінок, як їм одного чоловіка змінити на іншого?
– Що? – ахнула Оксана. – Та ніколи! Нічого такого я не вчу, чого ви?
– Ну моя дружина ходить саме до вас! Я тепер, виявляється, недостатньо добрий для неї. І вона шукає успішнішого. Як це розуміти?
– Ви на мене не кричить! – Огризнулася Оксана. – Я їм у паспорти не заглядаю. Звідки мені знати, хто з моїх студенток одружена, а хто – ні.
– А варто було б зазирнути! Загалом так! Ви повинні вигнати зі свого притулку Юлю Мороз, вам ясно?
– У вас що, прізвище Мороз? – пирхнула Оксана. – І як вам живеться напередодні Нового року?
– Ви мене зрозуміли чи ні?
– А як ні, то що? – примружилася вона.
Чоловік нахилився до неї ближче і сказав:
– А якщо ні, то я розповім твоїй аудиторії, що ти нещодавно з чоловіком розлучилася. І не просто розлучилася, а приховуєш це. Зрозуміла? Коуч успішного заміжнього життя. Почула мене?
– Звідки ви… — зблідла Оксана. – Як ви смієте?
– Та смію! Що ж до того, звідки… я зібрав інформацію, перш ніж до вас йти. – Він знову перейшов на “ви”. – Загалом, я дуже сподіваюся, що ми одне одного зрозуміли. Дружині моїй вкажіть на двері і гроші поверніть. І ніколи більше не переходьте мені дорогу!
Він рішучим кроком попрямував до дверей.
– Зачекайте секундку! – гукнула його Оксана.
– Чого? – невдоволено спитав чоловік.
– Як вас звати?
– Припустимо, Ігор. І що?
– Ігоре, а навіщо вам жінка, яка вас не цінує, і шукає когось успішнішого?
Він подивився на Оксану здивовано, а потім обличчя його стало ще сердитим.
– Так! – сказав Ігор. – Не треба на мені тут обкатувати свої психологічні штучки. Не ведусь!
Вийшов і обережно зачинив за собою двері. Оксана сіла назад , схрестивши ноги і вмостившись зручніше.
А чоловік… Ігор… гарний! Ні, звичайно те, що він прагне зберегти стосунки зі своєю дружиною, яка дивиться ліворуч, це не дуже добре. З іншого боку, прийшов не з бухти барахти, повітря трусити. Інформацію зібрав. Бореться за сім’ю. Цікаво, чи діти є? Цікаво…
Цікавий чоловік. Видно, хоч уже й сорокарічний як мінімум. Рішучий. А Юлю вона вижене… навіщо їй ці неприємності? І що ж тепер? Чи правда в паспорти всім заглядати, у графу “сімейний стан”?
Перед наступним заняттям Оксана приготувала розписку, щоб підписати Юлі Мороз. Про те, що кошти їй повернуть у повному обсязі. Вона переговорила з жінкою у коридорі.
– Але чому? – дивувалася Юля. – Я хочу у вас займатись!
– Не думаю, що варто так чіплятись саме за мій семінар. Подібних курсів – сотні. Десятки добрих. Ви мені не підходите.
– Та я сиділа тихіше за мишу, слухала і не висовувалася! Чому я? Що сталося?
– Юлю, я не мушу вам нічого пояснювати! Підпишіть, і всього доброго!
– Ні! Мені потрібний ваш курс! Вижените мене – я напишу скаргу.
– Куди?
– У товариство прав споживачів! Я знайду, куди!
“Ось сімейка!” — подумала Оксана, а вголос сказала:
– Розбирайтеся зі своїм чоловіком. Він проти того, що ви відвідуєте мої курси. І цей курс, він справді не для заміжніх! Те, що ви вирішили, що вам потрібен успішніший чоловік. Розлучіться – потім вже шукайте іншого. Гидко!
Оксану понесло. Вона, звичайно, вийшла за всі можливі рамки, але ця настирлива Юля вивела її просто.
На цьому річ не закінчилася. Юля почала тиснути на жалість, говорити, що її нинішній чоловік – аб’юзер. І прийшла вона на семінар, щоб зустріти принца на білому коні, який врятує її від гніту жорстокого чоловіка.
– Так! Стоп! Підписуй розписку та вільна! – Оксана більше не могла цього слухати. – А якщо в тебе вдома аб’юз – тобі не на курси, як вийти за багатого. Тобі в поліцію та до психолога. До побачення!
Папір Юля підписала. Пішла, на прощання обдарувавши Оксану вбивчим поглядом.
Видихнула і пішла далі працювати.
Новий курс про те, як пережити розлучення, вона написала за дві ночі. На актрису Оксана свого часу не змогла вступити, але на психолога вивчилася. Потім пройшла додаткове навчання коучингу, менторингу та наставництва. Намагалася робити свою роботу якісно. А такі Юлі всю статистику псують!
Оксана веліла адміністратору свого каналу відстежувати хейт – була впевнена, що Юля почне полоскати її в коментарях з різних облікових записів. Що на диво обійшлося.
Цікаво… Ігор, правда, аб’юзер і деспот, чи це все була маніпуляція, щоб залишитися на курсах? Аб’юзер не пішов би до коуча з вимогами! Він би влаштував дружині пекло на землі, щоб вона сама відмовилася від ідеї вчитися на сумнівних курсах.
Сумнівних? Загалом результати були. Оксані часто писали вдячні клієнтки. І ось новий курс… як пережити розлучення. Як максимально дбайливо поставитися до себе в цей непростий період. Знову полюбити себе, як окрему людину, жінку. Як не стати розлюченою та замкненою.
Оксана навчала дівчат, і вчилася з ними сама. Курс мав приголомшливий успіх! Скільки ж розлучених жінок!
На хвилі цього курсу Оксана оголосила і про зміни у своєму житті.
– І чого мовчиш? – Зателефонував Денис. – Чому не можна зателефонувати і сказати, що ти оприлюднила наше розлучення?
Голос колишнього чоловіка був вкрай незадоволеним.
– Вибач! Я думала, що ти сам у цьому зацікавлений.
– Ну, не те щоб я… — якось кисло сказав Денис.
– Ти чого? Тобі набридла твоя малолітка?
– Все ж таки не дарма ти розумна, Оксанка! У корінь бачиш.
– Може, мені написати курс для чоловіків, якими крутять?
– Ой… не перегинай! Не настільки ти розумна.
Оксана тільки зареготала. Зачепила вона його. Та й правильно! А як їй було, коли Денис заявився і повідомив, що їм треба розлучитися, і що він знайшов іншу?
Було кисло. А тепер Оксана як заново відродилася. Треба подумати про курс для чоловіків.
Якось вона отримала запрошення на прем’єру фільму. Закрутилася, і коли почала обдзвонювати знайомих та подруг – ніхто вже не міг піти. Або йшли, але з кимось.
Іти однією на прем’єру, де всі будуть парами… та ще коли ти навчаєш інших, як вдало вийти заміж… ідея була така собі. Але Оксана втомилася і фільм подивитися хотілося. І взагалі, що за забобони? Вона розумна жінка. Самостійна та забезпечена. Має повне право робити те, що захоче. І вона вирішила йти.
Прогулюючись холом, розглядаючи афіші та уникаючи журналістів, – все одно нікому нецікава, але можуть поставити випадкове запитання, — Оксана раптово побачила… Ігоря! Того самого. Чоловіка істеричної Юлії, яка так хотіла знайти собі успішнішого чоловіка.
Ігор був із дамою, але не з дружиною. Поруч із ним була дівчина років двадцяти п’яти від сили. Судячи з наряду та зовнішності – модель. Оксана з сумом подумала про те, що Ігор із Юлею стоять один одного. І всі чоловіки незалежно від успіху однакові.
Її власний чоловік зруйнував їхню родину, пішов до молодої. Ось і цей, мабуть, туди… тьху!
Навіть фільм дивитися перехотілося. Але Оксана пересилила себе і пішла до зали, не обертаючись. Нащо воно їй треба, роздивлятися якогось чужого чоловіка! Адже Ігор начебто погарнішав за ті вісім місяців, що вони не бачилися. Ні, ну а чому б йому і не погарнішати, з грошима? Ось цікаво, чи його дружина тоді хоча б частково говорила правду? Який у нього характер?
Та все ясно було з його характером, коли він з’явився до Оксани зі скандалом і шантажував її ще. Мовляв, не зробиш як хочу – розповім усім про тебе. Зрозуміло, що за людина!
Так сталося, що у фільмі вона не зрозуміла жодної сцени. Думки постійно поверталися до цього Ігоря. Ось у чому річ! Оксана досі одна!
Навчає дівчат, як зустріти гідного, а сама після розлучення нікого і не хоче біля себе бачити. Будинок, робота. Зрідка вечірки. І ніхто не подобається. Точніше, подобається… майже незнайома людина. Навіщо їй це потрібне?
Він зустрів її на виході із зали. Довгоногої блондинки в сріблястому платті поруч не спостерігалося. Вона нічого такого не чекала і здригнулося, побачивши Ігоря просто перед собою.
– Доброго вечора, Оксано! Радий був вас тут побачити. На цих прем’єрах усі вічно такі пафосні.
– Добрий… навіщо ж ходите, як не подобається?
– Подруга попросила.
– А де вона? Подруга?
– Що? А ні! Подруга – акторка, вона знімалася у фільмі. В епізоді.
– Зрозуміло.
Оксана б нізащо не зізналася, що бачила його з дівчиною. Запитувати вона не стала, але було дивно… куди поділася його пара?
– Вас підвезти? – Запитав Ігор.
– То ви один?
– Ну, так.
– Не може бути!
– А ви з кимось? – посміхнувся Ігор.
– Я одна. – Оксана подумала та сказала. – Добре. Підвезіть мене.
Дорогою вони балакали. Перша незручність пройшла, і спілкуватися з Ігорем виявилося весело та легко. Оксана помучилась небагато, але таки запитала:
– Не дарма я тоді вигнала вашу дружину? Налагодилося у вас?
– Ні, нічого не налагодилося. Розійшлися. Син зі мною залишився, а Юлька пішла на пошуки найкращого життя. Вибачте, що тоді так на вас напав…
– Ігоре, це дико, але я спитаю. Ви – аб’юзер та деспот?
Він так реготав, що мало не втратив керування. Могли б врізатися у стовп. Коли засміявся, сказав:
– А я думав, що ви психолог.
– Ну, мені треба було уточнити. А так. Я їй не повірила.
– Ну Юлька! Ну, змія. – Похитав головою Ігор.
Вони приїхали. Він повернувся до Оксани і спитав:
– Підете зі мною на побачення? Чи я вам не подобаюсь?
– Ого! Який різкий перехід…
– Роки йдуть. Чим я довше живу, тим мені ясніше, що краще говорити одразу й прямо. Економить час. Так-так. Ні-ні.
– Так.
– Що?! – Як не дивно, Ігор здивувався.
– Так. Я піду з вами на побачення.
– Але врахуйте, що я аб’юзер! І якщо в нас щось вийде, я примушу вас покинути вашу сумнівну діяльність! – грізно сказав Ігор.
Оксана пирхнула і засміялася.
– Ну ось. Я думав, спрацює. – Прикро засмутився він.
Вона вийшла з машини та помахала йому рукою. Ігор поїхав, пообіцявши заїхати по Оксану завтра після роботи. Вона втягла носом прохолодне осіннє повітря і посміхнулася. Настрій став не таким уже нудним і безнадійним. І вечір. І життя.
