Валерка був нарозхват. Він ніколи не давав рекламу в газети або на ТБ, але його ім’я і номер телефону передавалися, що називається «з вуст в уста», по своєрідному сарафанному радіо.
Бути ведучим на концерті? Без проблем! Провести ювілей або весілля? Відмінно! Та він навіть якось вів випускний у дитячому садку, підкоривши серця не тільки дітей, але і їхніх мам!
Починалося все просто. Одружився близький приятель, заздалегідь замовлений тамада не з’явився, як потім виявилося, просто загуляв. Часу шукати когось іншого не було, і Валерка взяв у руки мікрофон.
У школі він займався в театральній студії , в університеті був неодмінним учасником всіх студенських вечірок. І прямо там, у банкетному залі, двоє звернулися з проханням провести і їхні заходи.
Валерка після закінчення університету влаштувався в один з інститутів міста, заробляв сущі копійки. Перші заробітки на новому терені його надихнули, він бравсь за будь-які замовлення, отримуючи не тільки істотну матеріальну винагороду, а й моральне задоволення.
Дуже скоро його заробітки на проведенні заходів майже в десять разів перевищили зарплату, яку він отримував як молодший науковий співробітник.
Пропрацювавши рік, Валерка зважився: пішов з інституту, купив на накопичені гроші якісну апаратуру, і став офіційно працювати на ниві розваг. Одночасно він брав уроки співу, благо, голос і слух були. Скоро став ведучим, що співає, тричі на тиждень підробляючи співаком в одному з ресторанів.
І ось Валерці вже 30, він гарний, досить заможний і відомий як непоганий співак, ді-джей і відмінний ведучий, здатний витягнути будь-який захід.
Одружений він не був, навіщо? Дівчата на нього гронами вішалися, помани будь-яку – на все згодна. Але друзі одружувалися, народжувалися діти, і поступово Валерка теж почав думати про тихе сімейне щастя.
Тільки ось біда, не було тієї самої ! Легкодоступні його цікавили тільки для конкретних цілей, хотілося, щоб один раз і на все життя.
— Потрібно знайомитися зі школяркою, виховувати її «під себе», а як 18 стукне — одружуватися. Ідеальна дружина буде!
Він навіть став брати замовлення на ведення шкільних випускних, сподіваючись підібрати там собі подругу. Але сучасні дівчата його засмучували, були вони якимись не такими, як він собі уявляв.
Але Валерка не сумував, придивлявся до молоденьких, як він сам говорив «полював, вистежуючи рідкісного звіра». І ось тоді-то Боги і вирішили посміятися над моїм троюрідним племінником.
Спочатку нічого, як то кажуть, не віщувало. Зателефонувала жінка, послалася на знайомих:
— Нам потрібен ведучий на весілля. У вас вільне 17 червня? Чудово! Ми можемо зустрітися?
Зустрілися. І тут, за словами Валерки, він вперше в житті зрозумів вираз «земля йде з-під ніг». Жінка, яка представилася Ксенією, була сліпуче красива, Валерка таких і не бачив ніколи наживо.
Говорила чітко, розумно, по суті, мовляв, потрібно те, те і те. Чоловік безперервно милувався нею, ось кому пощастило! Не тільки красива, але і, судячи з усього, розумна. Рідкісне поєднання!
На перший погляд йому здалося, що Ксенії років 25, може, трохи старше. Але в розмові вона згадала, ті часи, тобто їй як мінімум було 40!
Обговорили всі нюанси, дійшли згоди і підписали договір, хоча Ксенія і заперечувала:
— Навіщо? Я вам вірю, у вас чудові рекомендації!
Валерка завжди працював за договором, умови якого не тільки сам неухильно виконував, але й вимагав того ж від замовників. Ось і зараз він наполіг, щоб договір все-таки укласти:
— Я звітування в податкову здаю, мені проблем не потрібно.
А сам, за його зізнанням, думав, що йому просто потрібно матеріальне підтвердження, що це не сон, Ксенія дійсно існує.
У жінки задзвонив телефон, сповіщаючи про смс:
— О, а ось і наречений за мною приїхав. Вас підвезти?
Валерка відмовився, але вийшов проводити клієнтку. Взагалі-то він завжди так робив, якщо молоді приходили окремо, щоб попередньо оцінити обстановку: як наречений і наречена поводяться один з одним, як спілкуються.
Але тут його гнала зовсім не цікавість, а заздрість і ревнощі. Наречений його, треба прямо сказати, здивував. Валерка вже уявив собі моложавого чоловіка років сорока, під стать нареченій. Але з машини вискочив хлопець, явно молодший за нього самого:
— Ксеніє, все нормально?
Та тільки посміхнулася, мовляв, як це у мене і ненормально? Сіла, наречений закрив дверцята машини і повернувся до Валери:
— Це ви будете ведучим на нашому з Ксюшею весіллі? Дуже приємно, мені про вас Славко розповідав, сказав, що ви найкращий, — хлопець простягнув руку. — Сорі, не представився, Ксенія мені вуха надере потім. Я Роберт, наречений.
Більше за все на світі Валерій хотів накинутися на цього самого «Роберта, нареченого» з кулаками, стерти з його обличчя щасливу посмішку, але він тільки потиснув йому руку:
— Валерій. Дуже приємно.
З того дня Валерка буквально втратив спокій і сон. Він шукав найменший привід, щоб зателефонувати Ксенії, почути її голос, зустрітися з нею.
День весілля неминуче наближався, Валерці здавалося, що він божеволіє. Його приятель, єдиний, з ким він поділився переживаннями, запитував трохи єхидно:
— А як же школярки? З яких можна виховати ідеальну дружину?
Але Валерка тільки рукою махав:
— Які, до біса, школярки?! Ксенія ідеальна жінка, і ніхто мені більше не потрібен!
— Ну так пояснися з нею, — радив приятель, на що отримував різку відповідь:
— З глузду з’їхав? Вона ж виходить заміж, значить, кохає. Ну і навіщо я їй потрібен зі своїми дурними почуттями?
Іноді заїжджав широко усміхнений щасливий Роберт:
— Ось, Ксенія просила передати…
У ці хвилини Валерка його люто ненавидів, ледве стримувався, щоб не відповісти різко. Він навіть почав думати відмовитися від проведення цього весілля, плювати на репутацію! Але ж тоді він більше ніколи не побачить Ксенію! І, подумавши про це, малодушно відступав.
За два дні до весілля Ксенія знову приїхала до Валери, як вона сама сказала, «відшліфувати сценарій, щоб все пройшло ідеально». Правда, в офісі почався ремонт, тому зустрічалися в квартирі Валери.
Вони багато говорили не по суті, сміялися, обидва були, що називається, в ударі. Нарешті, всі останні деталі були уточнені, Валерка запропонував випити по келиху ігристого:
— За те, щоб весілля пройшло ідеально.
Ксенія безтурботно погодилася:
— А з задоволенням!
Жінка сміялася, здавалася Валерці особливо красивою. Ігристе додало сміливості, і в якийсь момент він її поцілував. А вона, абсолютно несподівано, відповіла. Голови, здавалося, знесло геть.
Валерка прокинувся раптово. Він сів на ліжку, озирнувся. Привиділося чи він дійсно провів найкращу ніч у своєму житті? Ніяких слідів Ксенії не було, але, коли він схопив сусідню подушку, та зберігала тонкий аромат парфумів. Значить, все-таки було?
Валерка встав і зрозумів: ні, не привиділося. І що тепер, невже весілля не скасують? Валерка набрав номер Ксенії:
— Привіт…
Та, ніби нічого не сталося, привіталася:
— Привіт! Як ти там? Вибач, що я пішла по-англійськи, але, сам розумієш, справ стільки, весілля завтра!
— То весілля буде? — глухо запитав Валера.
— Звичайно! Чому воно повинно бути скасовано? Все чудово!
Невже всі жінки такі цинічні? Як же так, весілля буде? І вона без найменшого докору сумління буде дивитися в очі своєму нареченому?
Валерка не знав, що робити? Скасувати весілля? А чи потрібна йому така цинічна стерво? Потім чесно відповідав сам собі: так, потрібна. Будь-яка.
Наступного дня він приїхав до ресторану раніше. Дівчата-декоратори якраз закінчували прикрашати зал і кокетливо поглядали в його бік. І тут…
Він і очам не повірив: до нього підійшла Ксенія.
— Привіт. Я втекла відразу після реєстрації, так хотіла тебе побачити, — вона сліпуче посміхалася.— Та що з тобою, Валера?!
— Нічого не розумію, — пробурмотів Валерка, — Значить, реєстрація була? А потім ти втекла?
— Ну так, дурна твоя голова. Навіщо я буду з молоддю кататися по місту, краще з тобою побуду. Або ти не радий?
— Зачекай, з якою молоддю? Хіба не ти виходиш заміж?
Ксенія пару хвилин ошелешено дивилася на хлопця, потім раптом зареготала. Сміх у неї був такий чистий і щирий, що Валерка мимоволі почав посміхатися у відповідь.
— Звичайно, ні! Моя дочка, Ксюша! Вона в мене в Харкові вчиться, ось, тільки вчора приїхала, — вона раптом перестала сміятися, — А ти що, вирішив, що я наречена?
І за два дні до весілля сплю з іншим? Гарної ж ти про мене думки…
І тільки тут до Валерки почало доходити. Ксенія жодного разу не сказала «я» або «ми», вона завжди говорила «наречена з нареченим». І Роберт жодного разу не назвав її Ксюшею, тільки Ксенією і на «Ви». Як він раніше цього не помічав? Якось нерозумно вийшло… І тут він, нарешті, поставив найголовніше питання:
— А ти? Ти вільна? — і коли жінка ствердно кивнула, відразу випалив: — Виходь за мене! Будь ласка…
Весілля пройшло шикарно, ведучий був на висоті і перевершив самого себе, гості були в захваті. Молодята підійшли до Валери подякувати:
— Дякуємо вам! Навіть не знаємо, як віддячити за чудовий вечір.
— Я сама йому подякую, — до них підійшла Ксенія. — Ви йдіть, вас лімузин уже чекає. Я тут за всім догляну.
Новина, що Валерка одружується з жінкою, старшою за нього на дев’ять років, швидко розлетілася серед родичів. Спочатку до цього поставилися насторожено, але потім, побачивши наречену, всі зійшлися на думці:
— Як у таку не закохатися?
Народжували Ксенія і Ксюша з різницею в два тижні.
Спеціально для сайту Stories
