8 років як я на заробітках. Банальна історія, виїхала з України, коли загинув чоловік, донька лишилася одна, але на той момент їй було 23 роки, доросла ж наче.
Всі ці роки я дуже тяжко працювала, а на заробітках по іншому і не вийде. Ось, моїй Світланці уже 31 рік, вона виходить заміж. Я кілька разів спілкувалася з її чоловіком по скайпу, нормальний хлопець, цілком пристойний, на перший погляд.
Коли дочка ще 4 роки тому почала скаржитися, що місця в однушці для неї мало, я задумалася про те, щоб купити більшу квартиру.
І ось в минулому році я назбирала потрібну суму, знайшла покупців на свою нерухомість. Дочка заявила – заміж виходжу, ну я і вирішила, що це буде весільний подарунок.
Продала хорошу однокімнатну квартиру в центрі, доклала, купила малосімейку для себе, і будинок в 2 поверхи для доньки. Про 2 квартиру ні словом, а будинок за місяць до весілля дочці вручила. Ну як вручила, оформила і передала документи…
Тепер от, Світлана чекає мене на весілля, я намагалася якось відмовитися, але вона не захотіла і чути нічого. Я вщент розсварилася з своїми господарями на роботі, тому цього разу вирушила в Україну вже назавжди.
Приїхала якраз перед весіллям, були в мене якісь кошти, то я сукню собі купила, букет замовила гарний, і так лишила, на перший час, поки роботу не знайду.
Весілля відгуляли, хоча дочка виглядала якоюсь засмученою. Після церемонії я випадково почула її розмову з подругою: “І навіщо вона взагалі приїхала, без подарунка?” Після цих слів я зрозуміла, що дочка мене не особливо чекала, як завжди їй треба були тільки гроші.
А коли я сказала їй, що я тепер назавжди повернулася, вона взагалі почала на мене кричати, адже вона ще машину хотіла, ще магазин свій відкрити. Я пояснила їй, що не зможу знову поїхати за кордон, все, перекрита мені туди дорога.
А вона і слухати не хотіла. Я тихцем забрала свої речі і поїхала в квартиру яку колись купила. Добре хоч це не віддала, хоча хотіла. Тепер поміняла сім-карту і живу для себе. Кілька разів бачила доньку, вона тепер працює викладачем в училищі, видно скрутно без моїх грошиків стало.
