Весілля у нас було скромне, в колі сім’ї. На той момент я тільки університет закінчила, шукала роботу, тож погодилася з тим, щоб не кликати багато людей.
Ще тоді Коля сказав, що толку від великої кількості людей немає, подарунки від них будуть недорогі, витрати на весілля вони не покриють.
Коли я народила дочку, витрат стало ще більше. Коля запропонував зберігати чеки з магазину, щоб бачити, на що йде його зарплата, і чи не купуємо ми чогось зайвого.
Тоді я почала приносити чеки кожен день, а Коля все перераховував і давав гроші на нові покупки. Здавалося, що це вихід: грошей дійсно вистачало на все необхідне.
Коли я вийшла на роботу після декрету, то жити стало легше. Я почала купувати не тільки те, що потрібно, але і те, що хочеться.
Але, не дивлячись на те, що я зараз теж заробляю, чоловік продовжує рахувати кожну копійку. Він злиться, коли я випадково викидаю чек, вийшовши з магазину, змушує писати список, щоб зайвого не купувати.
Кожен день я тільки й чую розмови про гроші і про те, який у нього поганий начальник. Мені вже набридли сварки через те, на що йде моя зарплата. У той час як чоловік витрачає її на оплату рахунків і продукти, я купую всім одяг, ті ж продукти і беру на себе всі витрати на школу і танці дочки.
Коля хоче контролювати всі витрати, а я вже так більше не можу. Після стількох років я всерйоз задумалася про розлучення.
Неможливо жити з людиною, яка не просто економить, він скупитися. А я жінка, і тільки коли у мене з’явилася дочка, я зрозуміла, що економити на всьому не можна.
Коли виховуєш дочку, інакше дивишся на речі. Адже її власним прикладом треба привчати до етикету, догляду за собою і адекватному відношенню до грошей.
Ми ж заробляємо гроші не тільки для того, щоб виживати, іноді і життям насолоджуватися хочеться, а не тільки зарплату рахувати.
