Григорію було не до свят. Три дні він провів у лікарняній палаті біля своєї Анни. Не їв, не спав, лише прислухався до переривчастого дихання дружини.
Ще тиждень тому його кохана була здорова і готувалася до Нового року. Прибирала в квартирі, складала святкове меню, хоча на пенсію особливих делікатесів не приготуєш. Та й скільки їм потрібно? Головне, щоб у квартирі витав аромат хвої та мандаринів.
Він не знав, що в одну мить дружина, немов скошена травинка, впаде без свідомості, а в лікарні медики приголомшать складним діагнозом. І не буде пахнути у них вдома ні Новим роком, ні цитрусами.
За ці страшні дні волосся у Григорія побіліло. Особливо серце стиснулося, коли лікар сказав, що Анні життєво необхідна операція. І назвав вартість — космічну для подружжя суму.
— Але у мене немає таких грошей, — ледь чутно прошепотів старий. — Ми з дружиною — пенсіонери. Живемо дуже скромно. Як може, допомагає племінник, але у нього своя сім’я.
У відповідь лікар йому поспівчував і ще раз підкреслив, що лікарня не зможе покрити витрати на операцію.
Григорію захотілося по…ти. Навіщо йому життя без Ганнусі?
Вони одружилися молодими. Відразу після школи. Прожили разом чимало років. Прожили добре. Сварилися рідко, та й то через дрібниці. До вечора вже просили вибачення один у одного.
Бог дітей не дав, тому все тепло віддавали племіннику. Він живе в Житомирі, але час від часу разом з дружиною і доньками навідується в гості. Не забуває їх, старих, та й, слава Богу. Але і вони нічим не зможуть допомогти, коли на порятунок Анни потрібно стільки грошей.
Ще одна ніч минула в болісних роздумах. Вранці медсестра насилу вмовила Григорія пару годин відпочити вдома.
Біля квартири він довго шукав ключ у кишенях куртки. Нарешті знайшов. З сусідньої квартири вийшла сусідка Оксана:
— Як там Анна?
Сусід важко зітхнув, розповів невеселі новини. Оксана схопилася за серце:
— Ой, біда безпросвітна! І де ж взяти такі гроші? Мабуть, потрібно оголосити збір коштів серед мешканців нашого багатоповерхового будинку. Сьогодні ж пройдуся по сусідах — може, хоч на ліки Анні вистачить.
Але, зациклений на своєму горі, Григорій тільки роздратовано махнув рукою. Оксана зрозуміла, що слова будуть зайвими. Тому не сказала більше нічого, принесла сусідові теплого, щойно звареного, супу.
Незабаром Григорій знову був у лікарні. Анні стало гірше. Літній чоловік від безсилля тільки міцно стискав кулаки. «Господи, врятуй її або забери мене разом з нею», — багаторазово повторював у думках, відчайдушно вдивляючись у клаптик неба через вікно палати.
Сутеніло. Сиві зимові хмари засипали землю снігом, і здавалося, що він — один у Всесвіті. Один на один зі своїм горем.
— До вас відвідувачі, — порушила тишу медсестра, яка нечутно прочинила двері.
Григорій здивовано поглянув на неї. Хто міг прийти? Племінник? Але ж він у терміновому відрядженні, обіцяв бути завтра. Хіба Оксана?
Але за плечима медсестри стояла молода незнайома жінка. Вона підійшла до чоловіка і запитала:
— Не впізнаєте мене? Я Дарина, колись жила неподалік.
Але чоловік вдивлявся в обличчя незнайомки і не мав уявлення, хто вона.
— Не пам’ятаєте мене? — сказала Дарина. — Але повинні згадати. Наша сім’я була бідною, а ви нам часто допомагали. Ми часом і впроголодь жили.
Перед очима старого пробігло минуле. Він ще раз поглянув на незнайомку — і ледь не дав собі долонею по лобі. Ну як же він міг забути! Це ж маленька дівчинка з багатодітної сім’ї, яка жила в будинку навпроти.
Свого часу їхня трагедія сколихнула весь мікрорайон: батько заг…ув на роботі, залишивши дружину з чотирма маленькими дітьми. З тих пір вони виживали, як могли. А часи тоді були непрості.
Григорій, на щастя, заробляв непогано, тому разом з Ганною пригощали малюків печивом, цукерками, дарували книги, іграшки.
Правду кажучи, не раз допомагали мамі, Олені, яка розривалася на двох роботах за мізерну плату. Неможливо було дивитися, як діти бігали в холод у порваних кросівках і легеньких куртках.
— Григорій Іванович, тільки не хвилюйтеся, — перервала його спогади Дарина. — Мені Оксана про вашу біду розповіла. І я вже оплатила операцію Ганні Петрівні. Вона буде жити. Все буде добре, ось побачите.
— Дарино, Даринко, — не вірячи почутому, хапав повітря чоловік. — Дитинко, це ж стільки грошей? Це ж непідйомна сума!
— Ні за що не переживайте, — стиснула йому руку молода жінка. — Я вже багато років живу за кордоном, там у чоловіка свій бізнес. Раз на рік приїжджаємо до України провідати рідних. Всі родичі живуть у достатку, тому можемо підтримати і вас.
Всевишній все-таки почув молитви Григорія. Наступного ранку Анну успішно прооперували. Лікар пообіцяв, що його дружина через пару тижнів повернеться додому.
І там, витираючи сльози, чоловік, знову буде пахнути затишком, щастям.
Весь цей час Дарина була поруч з ним: заспокоювала, підтримувала, пригощала домашньою їжею, купувала ліки дружині.
Якось Григорій Іванович з Дариною зігрівалися чаєм у лікарняному кафе.
— Дитинко, як я тобі вдячний за мою Ганночку. Адже без неї мені світ не милий, — говорив чоловік зі сльозами на очах. — І все ж скажи, як ти зважилася допомогти чужим людям?
— Ви мені не чужі, — зітхнула Дарина. — Все дитинство ви були для моєї родини добрими чарівниками. А особливо для мене. Я ваші подарунки пам’ятаю досі.
Знаєте, якось наді мною в школі почали насміхатися, обзивати жебрачкою. Я переживала і зі страхом чекала свого дня народження, оскільки в свято кожна дитина пригощала однокласників солодощами.
А у мами грошей вистачало тільки на найнеобхідніше. Які там частування?
Уявляєте, як би принижували мене діти, якби я прийшла в клас без частувань? Знущалися б ще більше.
Я не знаю, як би пережила все, якби не ви, не Ганна Петрівна. У той день народження подарували мені гарний светр — всі подружки ахнули — і багато цукерок, тому в школі я пригостила однокласників.
— Даринко, але це було так давно. Той светр і цукерки… Стільки вже років пролетіло, — тремтячим голосом прошепотів розчулений старий, заглядаючи в сяючі карі очі Дар’ї.
— То й що? — посміхнулася жінка. — Неважливо, скільки часу з того часу минуло. Головне тільки те, що добро завжди повертається добром. Тому, знайте, тепер без підтримки я вас не залишу…
Спеціально для сайту Stories
