Катя сиділа на роботі в офісі й задумливо дивилася у вікно. Працювати не хотілося, хоча потрібно здати звіт до вечора.
Вона думала про Михайла. Як же пощастило з ним! Красивий, розумний, цікавий співрозмовник, і її кохає.
Одне але. Одружений. Але дружину не любить, живе тільки через сина з нею. Ось скоро син закінчить школу, і все зміниться. Він розлучиться, і з Катею поїде жити ближче до моря.
Вони так часто розмовляють про це, що Катя подумки вже чула шум хвиль і крики чайок. Залишилося тільки почекати.
Вона подарує йому доньку, адже син є вже, і житимуть довго і щасливо.
Михайло рідко дарував подарунки, квіти, але її це не бентежило. Адже не це їй потрібно, а кохання і ласка. Гроші в неї свої є, і квартира хороша в центрі міста. Спасибі батькам, допомогли.
Катя не просила Михайла купувати дорогі телефони, поїздки закордон, їй здавалося це моветоном. Адже вона не утриманка, а кохана жінка. У них особливі стосунки.
Відволікшись від роздумів, взялася доробляти звіт. Вийшовши з офісу, неспішно вирушила додому. Благо, офіс недалеко розташований.
– Катерино? Можна вас на хвилиночку, – раптом гукнула її незнайома світловолоса жінка. На ній був брючний костюм, вільно укладене волосся до плечей. Приблизно сорока років. Красива.
– Так, я Катерина. Що ви хотіли?
– Давайте зайдемо в кафе, у мене до вас розмова є…
Катя знизала плечима й погодилася. Цікаво, що їй потрібно? Зайшли в кафе, сіли за вільний столик.
– Ви качу чи чай будете? Я пригощаю.
– Дякую, але я заплачу за себе сама. Капучино, будь ласка, – зробила Катя замовлення офіціантові, який підійшов.
– Мені те саме, будь ласка, – сказала жінка.
– Отже, мене звати Валентина. Михайло Супрун мій чоловік…
Катя напружилася. Ну все, припливли… Зараз почне закликати до совісті, соромити…
– І що ж ви, Валентино, хочете від мене?
– Катю, у мене тільки одне прохання. Не кидайте мого чоловіка. Будь ласка.
Катя з подивом подивилася на жінку. Що вона верзе?! Адже вона дружина, а Катя… Суперниця її, виходить!
– Чому ви вирішили, що я збираюся його кинути?
– Я сподіваюся, що не збираєтеся! Не дивуйтеся так. Ви, напевно, не знаєте, але до вас у Михайла було багато жінок. Він кобель за натурою. Те, що він одружений, ніколи його не зупиняло.
Його пасії часто телефонували мені,казали, що він кохає тільки їх, а я порожнє місце. Він витрачав багато грошей на цих дівчат.
Кілька разів ми з ним лікувалися від ,самі розумієте яких , захворювань. Він просив вибачення і знову знаходилася чергова дівиця.
Я так втомилася від його пригод.
Довго він зустрічався з Лізою, нахабна така була. Прийшла до сина в школу і сказала, що в неї кохання з його батьком, і вона хоче подружитися.
Це треба ж до такого додуматися, до дитини з’явитися! Михайло дуже злий був на неї. Відразу розлучився. Він любить сина, дуже. Цього року він поїхав до престижного університету вчитися, батько не пошкодував грошей на його навчання, квартиру купив.
Катя з подивом слухала Валентину. Її Михайло ловелас? І про сина він говорив, що той школяр, два роки вчитися в школі ще буде…
– Розумію, Катю, ви в шоці. Але Михайло артист, вміє локшину вішати на вуха. Ви, напевно, запитаєте, чому я досі з ним, терплю всі його витівки?
Катя ствердно кивнула. Дійсно, чому вона все це терпить?
– Річ у тім, що я Михвйла люблю з дитинства. Так, так буває. Ми ходили з ним в один клас, сиділи за однією партою. Мені завжди був потрібен тільки він.
Мій батько впливова людина, допоміг Михайлу організувати бізнес, звів із потрібними людьми. Я була вигідною нареченою, тому й одружився. Я кохаю, а він дозволяє себе кохати.
І ось на тлі тих дівчат, які були в нього раніше, ви дуже вирізняєтеся в позитивний бік. Ви порядна.
По-перше, Михайло мало витрачає. Ви дуже скромна дівчина, що похвально. Жодних дзвінків мені чи синові, жодного шантажу, вимагання.
Повірте, чого тільки не було в нас за ці роки. І я з жахом думаю, що раптом ви його кинете і він знайде незрозуміло кого.
Якщо хочете дитину від нього – будь ласка. Тільки розлучатися він не буде. Невигідно це йому. У нас бізнес сімейний. Дитині допомагати буде, але в міру. Ростити ви одна будете. І це справедливо, я вважаю.
Ви ж знали, що він одружений. Він, напевно, розповідав, що в нього стара некрасива дружина-калоша, але, як бачите, це не так. Просто дівчатам приємно таке слухати.
І в нас є стосунки, ну, ви розумієте, про що я… І ми мило спілкуємося, їздимо на курорти, і мріємо, що колись син подарує нам онуків.
На вигляд у нас звичайна сім’я, і багато хто навіть заздрить. А те, що Михайло гуляє – нікого це не хвилює, більшість чоловіків гуляють, і дружини, дізнавшись про це, розлучаються, судяться, ділять майно. Нам це не потрібно. Ми розумні люди.
Про вас я знаю від самого Михайла. Він іноді розповідає що-небудь кумедне, наприклад, як ви смішно говорите, яка ви неосвічена, розчулюємося вашій безпосередності…
Ви справді мила. І я так хочу, щоб ви довше залишалися з моїм чоловіком. По чоловічій частині в нього почалися проблеми, їздили до лікаря, лікування призначили. Це й не дивно. Стільки пригод було, хвороб нехороших… Я другу дитину не змогла у світ привести, втрачала через наслідки…
Що скажете, Катерино? Обіцяєте мені, що не кинете Михайла? Знаєте, ми могли б із вами потоваришувати, ось так у кафе ходити, базікати, Михайлика обговорювати…
Катя з жахом слухала Валентину. Ось це Михайло… Ніби в бруді її виваляли. Дівчата, хвороби, дружина…
– Вибачте, Валентино, але після того, що я дізналася, я не можу залишитися з ним… Це так огидно…
– Катрусю, можна я вас так називатиму? Адже ми не чужі, можна сказати… Не треба так сприймати близько до серця, ви звикнете. Така він людина, наш Михайло…
– Мені треба йти. Шукайте нову подругу для чоловіка. Я пас.
Катя залишила на столику гроші за каву і пішла. Валентина дивилася їй услід і посміхалася.
Ну ось, схема спрацювала вкотре. На якийсь час чоловік вгамується, а там видно буде… Головне, що він у сім’ї. Поки вульгарна дівиця не попадеться…
Чого не зробиш, щоб зберегти сімейний бізнес… Валентина взяла телефон і набрала номер.Спеціально для сайту Stories
– Алло, Віталіку, приїжджай у кафе “Зустріч”, номер у готелі я забронювала. Кілька годин у нас є…
