Я – мати-одиначка, яка народила дочку в досить юному віці. Хоча я щиро любила свого хлопця, він не був готовий до такого стрімкого розвитку подій і, як це зазвичай буває, просто втік, залишивши мене одну.
Незабаром мені вдалося влаштуватися на швейну фабрику і отримати місце в гуртожитку. Кожен день закінчувався моїми істериками, але дівчата всією юрбою заспокоювали мене. Минуло вже багато років, а ми все ще підтримуємо одна одну.
Дочку назвала на честь бабусі – Мілою. А через 10 років після її народження подруга допомогла мені отримати невелику 2-кімнатну квартиру через профспілку. До сих пір дякую їй при зустрічі.
Малятко стало центром мого життя. Я віддала Мілі всю свою молодість, щоб вона ніколи ні в чому не потребувала. З раннього віку дочка займалася волейболом. Разом з командою Міла об’їздила безліч міст і пару раз навіть була за кордоном.
Тепер Міла зовсім доросла і така гарна … Я почала відчувати, що вона ніби соромиться мене, ховає свої секрети. Одного разу дочка закотила мені цілу істерику:
“Навіщо ти повела мене на цей волейбол? Який від нього толк? Краще б я англійську вчила! І ось потрібен був мені цей спорт? Ти мені все життя зіпсувала! ”
Дочка буквально приголомшила мене такою заявою. Адже вона завжди з задоволенням ходила на тренування і ніколи не відмовлялася від поїздок на змагання.
Як я зрозуміла, це вплив нових подружок. Якось бачила їх з Мілою, запитала, що за дівчинки. Одна працює екскурсоводом і супроводжує іноземців по історичних місцях. А друга займається репетиторством, викладає англійську. Ось звідки вітер дме … Якось дочка привела додому хлопця і оголосила:
“Мама, це мій чоловік, ми розписалися сьогодні, і тепер він буде жити у нас”.
Ну добре. Хлопець гарний, Анатолієм звуть. Артист. Але щоб його взяли в театр, потрібна прописка. Вирішила допомогти молодим і прописала зятя до нас в квартиру. У той же день для мене на залишилося місця в будинку.
Толя спить до обіду, тому має бути тихо. А ночами репетирує, теж не можна заважати. Їсть багато, а грошей не приносить. Ми навіть купили йому дуже дорогий одяг, щоб міг знайомитися з потрібними людьми і кар’єру будувати. Ну, а віз і нині там.
Періодично я питаю, як справи з роботою. Але дочка влаштовує скандали. Каже, що не хоче прожити все життя без чоловіка. Звичайно, я згодна з нею. Вирішила не заважати дочці, зібрала валізу і напросилася в гості до подруги. Там буде видно.
Пожила у Оленки пару днів, поплакалась. У той час подрузі подзвонила родичка і попросила доглянути за собакою, поки ті будуть на морі. Так у мене з’явилося гніздечко на цілих 3 тижні.
Якось гуляла з собакою в парку і почула, що хтось мене покликав:
“Лариска, ти чи що?”
Пару років тому до мене залицявся один чоловік. Він дуже подобався мені, але Міла вперлася і не дала вийти за Пашу заміж. Так він і залишився один, точно як я. І ось ми знову зустрілися. Розговорилися, і колишні почуття спалахнули свіжим полум’ям.
Тепер я наречена. Зайшла до доньки, щоб зібрати речі. А там картина маслом: гори немитого посуду, речі зятя розкидані по всій квартирі, дочка в паніці. Каже, чоловік вдома не ночував. І кричить на мене:
“Ти мені все життя зіпсувала, а тепер йдеш, щоб бути щасливою!”
Не розумію, чому я зіпсувала їй життя. Адже я весь час робила все тільки для неї, багато в чому відмовляючи собі. А тепер я просто хочу жити зі своїм чоловіком і бути дружиною.
