Катя йшла додому. Їй було дуже сумно, навіть боляче. Сьогодні Олег оголосив, що скоро одружується. А ще рік тому він залицявся до неї, а потім раптом різко охолов.
Вона прийшла додому, зняла пальто і повісила на гачок.
-Ой, Катюша прийшла. – Мама вийшла з кухні, витираючи руки. – А я вечерю приготувала. А ти чого така сумна?
-Олег одружується. – Катя сказала це максимально байдуже.
-А я тобі казала, він не надійний. Ти йому не потрібна, йому твоя житлова площа потрібна. – Жінка стала трохи різкою. – Нікому ти, крім мене, не потрібна. Іди вечеряти.
-Дякую, але я не голодна. Я трохи полежу. Втомилася.
Катя пройшла в свою кімнату. Вона нікому не була потрібна. Спочатку батько кинув її і матір, тому що йому не потрібна була дочка, а він хотів сина.
Потім подружки почали її зраджувати, перестали спілкуватися. Коли на неї почали звертати увагу хлопці, мама дуже часто говорила Каті, що вона їм не потрібна, у них тільки брудні думки на думці. А Катю вони кинуть, як тільки отримають своє. Тільки мамі вона була потрібна. Вона завжди пожаліє, обігріє, заспокоїть.
Життя йшло своєю чергою, поки одного разу Каті не зателефонував дивний чоловік і не представився її батьком.
-Катя, це твій тато. Нам треба поговорити.
-Нам нема про що говорити, ти нас кинув. – Катя вимкнула дзвінок.
Через кілька хвилин зателефонували знову, але вже з іншого номера.
-Катерина Віталіївна, не кидайте трубку. Я лікуючий лікар вашого батька, він лежить у лікарні і його стан дуже важкий. Будь ласка, вислухайте мене.
-Навіщо ви мені брешете? Я ж знаю, що він здоровий як бик.
-Був здоровий. Зараз він у важкому стані. Він хоче вас побачити і поговорити. Будь ласка, приїжджайте. Я надішлю вам адресу.
Катя два дні ходила і не знала, що робити. Матері вона боялася сказати, адже вона ненавиділа батька і будь-яка розмова Каті про батька закінчувалася скандалом.
З усіх подруг у неї залишилася одна Полінка, вони сиділи за однією партою і якось так вийшло, що після школи стали добре спілкуватися, коли в одному інституті опинилися. Саме з нею Катя поділилася своїми сумнівами.
-Катю, за запит грошей не беруть. Поїдеш, подивишся що і як. Раптом він тобі спадок залишить.
-А що я мамі скажу?
-Що, що, скажи, що відправляють у відрядження на один день.
-Мене ніколи так не відправляли.
-Ну скажи, що хочуть тебе підвищити, а для цього відправляють до Києва. У вас же головний офіс у Києві. Переконаєшся, що твій батько такий собі татусь, і спокійно повернешся додому.
-Напевно так і зроблю.
Мама дуже переживала, що Катя поїде одна до Києва, але підвищення дочки це підвищення зарплати.
У приватній клініці, куди приїхала Катя, її дуже чекали. Батько лежав в окремій палаті з усіма зручностями. Вона його впізнала, дуже вона на нього була схожа.
-Катеринка. – Він посміхнувся.
-Я приїхала. Що ти від мене хотів?
-Поговорити, вибачення попросити.
-Мені тебе пробачати нема за що. Ти сам нас покинув.
-Катю, я вас не кидав. Мене твоя мати змусила.
-Ага, як мама могла тебе змусити? – Катя не вірила цій людині. Якби він хотів, то знайшов би спосіб.
-Вона сказала, що посадить мене грати за те, що я тебе покалічив. – Від цих слів у Каті очі округлилися. Він її ще й ображав?
– Тільки я тебе й пальцем не чіпав. Ти з гірки впала, бо вона з подружками своїми базікала, а не за тобою дивилася. Ти руку зламала. У тебе напевно шрам досі є.
Катя мимоволі потерла руку. Шрам був.
-Ну і що, що я впала.
-Так я її вдома вилаяв, сказав, що раз вона за тобою не дивиться, то я тебе заберу і моя мама за тобою дивитися буде. Тоді вона мені сказала, щоб я забирався з вашого дому, а якщо я не піду, вона в поліцію заяву напише, що я був з тобою, коли ти впала.
-Не вірю. Мама не могла так вчинити.
-Ще як могла. Твоя мама егоїстка. Вона з мене гроші постійно тягнула, погрожуючи, що зіпсує мені життя. Коли я поїхав до Києва, то зайнявся бізнесом. Уявляєш, як би постраждала моя репутація, якби вона всім почала розповідати, що я покалічив дочку?
-Ну а зараз що тобі від мене потрібно?
-Я хотів попередити, що я тобі все своє майно залишу. Я знаю, що вже нічого не повернути, але моїх грошей вистачить, щоб твоє життя зробити кращим. Я ж знаю, де ти працюєш і скільки отримуєш.
З матір’ю живеш, у квартирі, яку я вам залишив. Тобі своє життя будувати треба. Заміж вийти, діток народити, а мати твоя тобі цього зробити не дозволить.
-Ти на матір не наговорюй! Вона все життя мене підтримувала.
-Ага, підтримувала. – Батько змінився в голосі. -Виростила слухняну дочку. Туди не ходи, сюди не ходи, з цим не дружи, з тим не спілкуйся. Катю, тобі жити треба! – Батько спробував трохи підвестися, але сил не було. – Так, я не правий, що так вчинив, але зараз ще можна все виправити.
– Я все одно нікому не потрібна.
Катя вибігла з палати, лише почула за спиною: «Мені потрібна».
Катя зустріла лікаря біля ліфта.
-Дякую, що приїхали. Віталій Олександрович дуже слабкий.
-А що з ним?
-Нирки. Він з ними багато років боровся, але вони його перемогли. – Вони зайшли в ліфт, що під’їхав.
-А. – Катя все зрозуміла. – Думав мене розжалобити і мою нирку собі взяти?
-Ні. Він категорично заборонив навіть думати про вашу нирку. – Лікар зрозумів тон Каті. – Він сказав, що вам і так життя зіпсував. Ваші нирки вам самим знадобляться. Він і від пересадки взагалі відмовився, але просив нас зробити все, щоб він встиг з вами побачитися. Ваш батько зараз закінчує свої справи.
-Зовсім все так серйозно? – Катя не хотіла вірити, що її батько хороший.
-Так.
Катя їхала додому з важким серцем і не знала, що думати. Мати чекала її з гарячою вечерею.
-Ну як справи? Розповідай.
-Та ніяк. Не ясно. Такі питання за один день не вирішуються. – Катя колупалася в гречці. Вона ненавиділа гречку.
-А що їси так погано? Мабуть, незрозуміло що їла в дорозі? Я скільки разів казала, їжа повинна бути домашньою.
-Втомилася. Ось і шматок в горло не лізе.
-А ти через силу їж. Їсти треба! – Мама говорила це повчальним тоном.
Катя почала жувати гречку.
-Ось і розумниця. Яка у мене слухняна донька, всі знайомі заздрять. – Задоволена мати встала з-за столу, щоб налити чай.
Від цих слів каша комком встала в горлі. «Слухняна».
-Мамо, а ти не пам’ятаєш, звідки у мене цей шрам? – Катя задерла рукав. – Зовсім його не пам’ятаю
-А чого ти згадала? – Мати здивувалася.
-Та в автобусі їхала, випадково зачепила підлокітник, а в дорозі робити нічого, ось і хотіла згадати, а не могла.
-Так, ти ще маленька була. – Мати відмахнулася. – Ми з Тонькою базікали, а ти з гірки впала. Не бери до голови. Жива ж.
-Ясно. Я в ванну і відпочивати. Втомилася.
-Іди, іди.
На роботі Катя несподівано для себе підійшла до Олега.
-Олег, можна я тобі задам одне питання. Тільки відповіси мені на нього чесно.
-Добре. – Олег трохи напружився.
-Я ж тобі подобалася. Чому ти припинив наші стосунки?
Олег змінився в обличчі і запнувся.
-Ну розумієш. – Він не знав, як сказати. – Ти, дівчина, класна. Чесно. Але твоя мама. Розумієш, з нею жоден нормальний зять не уживеться. Вона мені подзвонила, такого наговорила. Я зрозумів, що тебе вона просто так від себе не відпустить. Шкода, звичайно, що ти цього не бачиш. Але ти живеш не своїм життям, а її. – Олег виглядав розгублено винуватим.
– Вибач. Я знаю, що ти її любиш. Але твоя мама відмінний маніпулятор. – Кажучи це, він чекав від Каті якоїсь негативної реакції. Вона дуже любила маму. Але такого він не очікував.
-Дякую. – Катя розвернулася і пішла геть.
Увечері Катя прийшла додому. Вона була спокійна. Внутрішня буря не вщухла, але було зрозуміло, що треба з цим щось робити.
-Мамо, я в суботу з Поліною до Києва поїду.
-Навіщо? – Жінка напружилася.
-У її родички проблеми зі здоров’ям. Вона попросила з’їздити її підтримати. А заразом по магазинах пройдуся. Хочу собі на весну нову сукню.
-А навіщо по магазинах ходити? Я тобі і так її куплю.
-Мамо, – Катя подивилася на маму з питанням. – Ну, хочеться погуляти. Така маленька жіноча примха.
-Примха. – Мати вимовила незадоволено.
Катя приїхала в лікарню до батька.
-Тато, я згодна змінити своє життя.
-Я дуже радий. Це буде складно, але я тобі допоможу. Звільняйся з роботи, переїжджай в мою квартиру. Почнеш працювати у мене в компанії, а коли освоїшся – очолиш.
Олександр Васильович, мій друг і заступник, тобі допоможе, коли мене не стане. – Батько посміхався.
– А що робити з мамою? Вона мене не відпустить.
– Не знаю. Скажи, що в Києві взяли на роботу. Надсилай їй грошей побільше. Я знайду тобі психолога, він допоможе. У тебе все буде добре.
Пізніше під’їхав той самий Олександр Васильович, друг батька. Він був дуже радий, що Катя буде поруч в ці останні дні.
А вдома була дуже складна розмова. Мама хапалася за серце, звинувачувала Катю в бездушності, що кидає її одну, потім плакала, що Катя в цьому великому місті буде нікому не потрібна.
-Мамочко, ти не переживай. Я вже велика, впораюся.
-Але як же так? Катю, ну хто про тебе подбає? Там же люди чужі.
-Мамо, я не одна там буду. Мені квартиру корпоративну нададуть. – Про квартиру і сусідку це вони з Поліною придумали. Після розповіді Каті, Поліна виклала все, що сама думала про маму Каті і про те, який вона має на неї вплив.
– Разом зі мною ще одна співробітниця жити буде. Приїжджа, як і я.
-Тим більше! Вона ж тебе обов’язково обдурить або щось вкраде.
-Мамо, не переживай. Ну ти подумай, я буду більше заробляти. Тобі грошей буду відправляти. Ти ні в чому не будеш мати потреби.
-Але дай мені слово, що як тільки облаштуєшся, то мене відразу забереш.
-Добре. – Катя була готова пообіцяти матері все, тільки б вона її відпустила.
На щастя для Каті, батько протримався ще півроку. Він дуже підтримував її в такій складній справі, як відокремлення від матері. Мама щодня дзвонила Каті, скаржилася, що без неї їй важко, нікому ходити в магазин, ні з ким поговорити ввечері, ніхто про неї не дбає.
Постійно нагадувала, що крім неї Катю ніхто не любить і нікому вона не потрібна. Тільки ось Катя знала, що це не так. Робота з психологом допомогла усвідомити, наскільки сильно мати прив’язала Катю до себе, знецінивши Катю як дівчину і як особистість.
Коли мама усвідомила, що дочка вийшла з-під її контролю, то вже було пізно, ні телефонні дзвінки, ні приїзди і скандали не могли повернути Катю до маминої спідниці. Вона стала самостійною особистістю, у якої нарешті налагодилося особисте життя.
Спеціально для сайту Stories
