Сестра Ксенії Альона зателефонувала на початку жовтня з проханням дати притулок їй з дитиною у своїй квартирі на тривалий час. Одному із племінників потрібно провести обстеження, яке доступне лише у столичних клініках.
Невідомо, скільки днів це займе, а зайвих грошей на оренду квартири у жінки з провінції не було. Тому вона звернулася за допомогою до Ксенії, старшої сестри, яка вже встигла «заземлитись» у столиці та мала місце для пари гостей.
Ксенія не була проти. Обговоривши з Альоною дату приїзду, вона заздалегідь прибрала всі тендітні й важливі предмети у важкодоступні місця або до своєї кімнати.
Коли у двері подзвонили, Ксенія була неприємно вражена. Адже Альона приїхала не з однією дитиною, а з двома, про що сестри чомусь не домовлялися (оскільки для Ксенії було очевидно, що привезуть тільки ту дитину, заради якої поїздка й планувалася). Але що вдієш, довелося впустити.
Діти були ще маленькі, і Ксенія не безпідставно турбувалася про сбереження цілостності своєї квартири, поки вона буде на роботі. Тому вона суворо заборонила Альоні і дітям входити до її кімнати. Адже, крім особистих речей, там знаходилися її вироби та діорами, над якими вона корпіла не одну годину.
Благо, перші кілька днів проходили гладко. Альона виходила з дітьми надвір, поки Ксенія після магазину готувала їжу для гостей. А потім настали будні і з’ясувалося, що Альона не має з собою грошей на продукти. Ксенія не мала наміру годувати сім’ю весь час їхнього перебування в її квартирі. Допомога у проживання у її розумінні обмежувалася лише наданням даху над головою. Тому її знову неприємно здивував той факт, що Альона не попередила Ксенію про незручності.
Тоді Ксенія вирішила укласти з сестрою угоду. Вона продовжуватиме забезпечувати їжею Альону та племінників, а натомість та прибиратиме будинок раз на 4 дні та готуватиме сніданок, обід та вечерю. Ксенія вирішила, що це буде цілком слушно. Альона погодилася.
Картина, яку Ксенія застала вдома за 4 дні, просто вивела жінку з себе. Мало того, що квартира була зовсім неприбрана, та ще й діти залишилися без нагляду. Альони у квартирі не було. Натомість її діти активно розважалися у вітальні із виробами Ксенії. Діорама з озером була вимазана гірчицею, а валяні іграшки були погнуті та розірвані.
Ксенія не почала зриватися на дітях. Вона зателефонувала до Альони і, ледве стримуючи гнів, зажадала, щоб та повернулася додому. За півгодини Альона прийшла. І перше, що вона побачила, це її сумки в коридорі і діти, що сидять на них одягнені в дорогу.
Ксенія вийшла до сестри. Вона нічого не хотіла чути. Жодні виправдання чи інші аргументи Альони не могли змінити її рішення. Сестра не дотрималася умов Ксенії, тому їй доведеться покинути квартиру якнайшвидше. А що з нею та її дітьми буде далі, Ксенію не хвилювало. Раніше треба було думати.
Ксенія виставила сім’ю за двері. Ще півгодини Альона стукала у двері і кричала, щоб їх упустили. Від крику матері діти злякалися і почали плакати. Хтось із сусідів по сходовій клітці виглядав із квартири і голосно вимагав, щоб Альона заткнула своїх дітей.
Але це не допомогло. Альона ніби втратила над собою контроль. Вона почала відверто плакати, а потім злитися і, не перестаючи бити у двері, обсипати Ксенію прокльонами. Мовляв, тепер їй зрозуміло, чому старша сестра завжди самотня. Тому що людина без серця нікому не потрібна. І буде справедливо, якщо Ксенія так і залишиться сама у своїй квартирі.
У цей час Ксенія намагалася полагодити свої вироби. Вона знімала серветкою шматки гірчиці з гладкої поверхні озера та спробувала відновити форму іграшок. Деякі з них були безповоротно втрачені, але парочку все ще можна було врятувати. Це була перша річ за весь день, яка змусила Ксенію посміхнутися. Стук у двері припинився, плачу більше не було чути. Скоріш за все, незабаром до Ксенії зателефонують батьки. Але їй відверто все одно.
