Коли я була маленькою, мене удочерила дуже релігійна подружня пара. З раннього дитинства я ходила до церкви, молилася щоранку і щовечора. Батьки були проти, щоб святкувати дні народження та інші світські свята.
Тож моє життя сильно відрізнялося від того, як жили однолітки. Я завжди слухалася батьків, але не відчувала до них особливої любові. Мені хотілося свободи.
Я дивилася на своїх однокласниць, які спілкувалися з хлопчиками, ходили на вечірки і просто займалися тим, що їм подобається, із заздрістю. Мені батько дозволяв тільки в парку гуляти, поки не стемніє.
А про дружбу з хлопцями й мови бути не могло. Починаючи з класу п’ятого, я почала отримувати подарунки на день народження. Мені їх передавала моя класна керівниця.
Вона не говорила, від кого подарунки, але при цьому нічого не розповідала моїм батькам. Була в нас із нею така ось таємниця, за що я дуже цінувала її. Мені здавалося, що мене охороняє якийсь ангел із небес.
Що більше батьки мене обмежували, то більше я хотіла вирватися з-під гніту. У 16 років я вплуталася в погану компанію. Таємно зустрічалася з найвідв’язнішим хлопцем нашої школи. А через рік я дізналася, що при надії.
Мені було дуже страшно, і я вирішила в усьому зізнатися батькові й матері. Але їхня реакція була набагато жахливішою, ніж я припускала. Тато сказав, що я зганьбила їх.
Він довго радився з моєю мамою, і вони ухвалили рішення, що я маю піти з їхнього дому. Я грішниця, і вони не хочуть виховувати такого ж грішного онука, народженого незрозуміло від кого. Я не знала, що робити далі.
Виявилося, що все моє життя може поміститися в маленьку валізу. Батьки дали мені трохи грошей, але я й гадки не мала, куди йти і як жити. Того вечора я просто поневірялася вулицями в надії знайти вирішення проблем.
Напевно, мій ангел-охоронець зглянувся наді мною. Якась жінка гукнула мене і запитала, чи все зі мною нормально. Спочатку я поставилася до незнайомки з недовірою, але мені більше нічого втрачати.
І я розповіла їй свою історію. Жінка уважно вислухала мене і сказала, що може допомогти. Їй треба була працівниця в мій квітковий магазин та вона мала порожню квартиру.
Я була готова братися за будь-яку можливість, тому тут же погодилася. Жінка швидко всього мене навчила, і я приступила до роботи. Вона допомагала мені всім, чим могла. Навіки не забуду її доброти.
Коли я народила дитину, настав найважчий період. Статус матері-одиначки у 18 років пригнічував мене, але діватися було нікуди. Від безсонних ночей їхав дах. Бувало, що мій малюк плакав цілу ніч безперервно.
Я не розуміла, як його заспокоїти, але в один прекрасний момент це припинилося. Я пам’ятаю, як проспала всю ніч, не прокидаючись. На ранок я виявила, що підгузок у сина змінений. Я не розуміла, як це можливо.
Тому вирішила простежити за дитиною і не лягала спати. У якийсь момент двері квартири відчинилися, і в неї хтось увійшов. Я одразу ж вибігла з кімнати і натрапила на незнайомку в коридорі.
Від страху я закричала. Жінка спокійно відповіла, що вона моя матір. Попереду на мене чекала найдовша ніч у моєму житті. Виявилося, що моя рідна мама народила мене в 16 років.
Батьки відмовилися від мене, своєї внучки. І мамі довелося здати мене в притулок. Це їй належить квітковий магазин, у якому я працюю. А жінка, яка зупинила мене на вулиці, то її напарниця по бізнесу.
Квартира, в якій мене поселили, теж моєї матері. І це вона надсилала мені подарунки на день народження. Вона пообіцяла собі, що відшукає мене. Я не злюся на маму, адже вона ні в чому не винна.
Я опинилася в тій самій ситуації, що й вона колись. Тепер ми живемо разом, і мама допомагає мені з малюком. Не вірю, що все це сталося зі мною. Але точно знаю, що мій ангел-охоронець – це моя мама.
