Так склалися обставини, що мені довелося забрати до себе невістку з маленьким онуком. Заодно заощадили їй на оренді квартири. Тим паче, ми все одно родичі й маємо триматися разом.
Не те щоб я вважала себе професійною порадницею в материнських справах, але сина мені якось вдалося виховати пристойною людиною. Не подумайте, раз я бабуся, значить, сиджу на пенсії і в’яжу шкарпетки.
Ні, у мене є свій бізнес. Він непогано пішов у гору, тож тепер я відповідаю за своїх працівників, плачу податки, коротше, живу, як хочу, у своєму ритмі. Не люблю сидіти на дивані перед телевізором.
Мені треба якесь більш енергійне заняття. Це в мене від батька. Але я дуже намучилася зі своєю невісткою. І продовжую мучитися досі. Вона до появи дитини теж була досить рішуче налаштована розпочати свою справу.
Запитувала в мене поради, розповідала про свої ідеї. Деякі її плани мені навіть здалися багатообіцяючими. Коли вона переїхала до мене, я виділила для неї з малюком велику кімнату.
Туди влізли всі речі дитини, ліжечко, при цьому залишилася ще купа місця. Попросила невістку прямо, щоб вона запитувала в мене, якщо їй щось буде потрібно, щоб не було таємниць, сорому і недомовок.
Домовилися, що так і буде. Але потім… Вона з енергійної та цілеспрямованої дівчини перетворилася на звичайною квочку. Вона набрала вагу, взяла за звичку постійно розмовляти з дитиною вголос і стала занадто сонною.
Я впевнена, що така поведінка в неї з’явилася вже після вагітності. Я ж спілкувалася з нею раніше. Абсолютно інша людина. Я запропонувала взяти відпустку, щоб побути якийсь час з онуком.
А вона могла б повернутися на роботу і знову відчути себе у своїй тарілці. Прокинутися від цього постійного сну, але вона відмовилася. Сказала, малюкові потрібна мама, а їй приємно займатися домашніми справами.
Зізнаюся, домогосподарка з неї чудова. Квартира завжди чиста, приємно пахне. Холодильник забитий їжею, водночас на кухні абсолютно немає ніякого запаху. Я її, коли жила одна, взагалі не використовувала.
Може, хіба каву приготувати. На першому поверсі нашого будинку є недороге кафе, тож харчувалася я там. Але тепер, з таким достатком домашньої їжі, боюся, я теж погладшала трохи.
Але мене все одно дратує ця сонна панянка. Невістка – людина хороша, я просто терпіти не можу саме цей її стан. Пішла нагріти молоко – заснула. Ми розмовляємо, настає п’ятихвилинна пауза – заснула.
Дивиться фільм, із дитиною на руках – я вже бачу, очі заплющені. Онук, до речі, засинає після неї. Якщо я прийду додому з роботи, а вона не спатиме, значить, сталося щось важливе.
Нечасто, але мені вдається поговорити із сином. Цих кількох хвилин вистачає тільки для того, щоб послухати його голос і переконатися, що з ним усе добре. Я не витрачаю час, щоб запитати, чи була невістка такою раніше.
Чи може в мене вже старечий маразм почався? Я пробувала навіть найняти няню для онука, щоб невістка мала час піти зі мною в спортзал або на йогу. Думала, може, це її підбадьорити, не вічно ж бути я сплячою красунею із зайвою вагою.
Але ні. Теж відмовилася. Аргументувала тим, що в цьому віці дитина має якомога довше бути з матір’ю. Так у них виникає спільна енергетика, що тільки несе позитив їм обом. Зрозуміло, що з дому її ніхто гнати не буде.
Крім того, господиня з неї в рази краща, ніж я, і це, напевно, добре. Але я бачила в ній когось на кшталт своєї подруги. Схожу за духом зі мною людину з величезним потенціалом. Думала, буде мені як дочка.
Ми б могли разом у відпустку їздити. Я б познайомила її з потрібними для бізнесу людьми. А зараз дивлюся і бачу звичайну рум’яну бабу. Яка нагодує, напоїть і спати вкладе. Домосідка зі стажем і без усіляких перспектив.
Деяким таке підходить. Психологічно і ментально, я маю на увазі, але мій син не такий, я це точно знаю. Що буде, коли він повернеться додому, а на нього тут чекатиме зовсім чужа людина? Огрядна, сонна і дуже пасивна?
Я бажаю своїй дитині тільки добра. І невістку теж не хочу ображати. Я знаю, десь усередині вона все ще така, молода й енергійна. Але як її розбудити, як достукатися, я поняття не маю.
Може, потрібен час і потім усе якось само собою владнається? Але що, якщо ні? Не люблю хвилюватися без причини, проте це дуже важливий момент. Залишається тільки сподіватися.
