Намагаючись іти дуже повільно й акуратно, Ангеліна поверталася додому з роботи, анітрохи не прагнучи скоротити свій шлях. На вулиці була сильна ожеледиця, а вдома на неї чекала свекруха, про прихід якої їй повідомив чоловік лише годину тому.
– Сьогодні мама заїде в гості, хоче завести нам якісь консервації. – сказав Олег, зателефонувавши Ангеліні на роботу.
– Навіщо, ми ж це не їмо? – здивувалася дівчина.
– Ну і що? Не буду ж я ображати маму. – заперечив Олег.
– Гаразд, але я, можливо, сьогодні затримаюся. – збрехала Ангеліна, якій страшенно не хотілося бачитися зі свекрухою.
– Шкода, мама, напевно, була б рада з тобою побачитися.
Це була неправда, Маргарита Дмитрівна одразу не прийняла Ангеліну, показуючи при будь-якій можливості, що їй тут не раді. Дівчина щосили намагалася налагодити стосунки з матір’ю своєї коханої людини, але незабаром зрозуміла, що це марне заняття.
Причина такого негативного ставлення до невістки полягала в тому, що Маргарита Дмитрівна обожнювала минулу дівчину Олега, з якою він зустрічався до Ангеліни. Марія навчалася з Олегом в одному класі і стала його першим коханням, з яким молодий чоловік мріяв пов’язати своє життя. Маргарита Дмитрівна була в захваті від вибору сина, Марія здавалася їй милою і цілеспрямованою дівчиною, яка зможе скласти гідну партію для Олега. Однак, на превелике розчарування жінки, цьому союзу не судилося відбутися.
Молоді люди вступили до інституту і вже планували весілля, коли Марії запропонували виїхати до Лондона і продовжити своє навчання там.
– А як же ми? – дивувався Олег, коли дівчина повідомила йому цю новину.
– Я не знаю. – знизала плечима Марія. – Але ти ж розумієш, що для мене це чудова можливість побудувати кар’єру, я не хочу від неї відмовлятися.
– А від нас відмовитися ти готова? – Олег пильно подивився в очі коханій.
– Так, на даний момент готова. – тихо відповіла Марія. – Але ми зможемо продовжити, коли я повернуся. – тут же запропонувала вона.
– А я маю поставити своє життя на паузу? Ні вже, я до такого не готовий.
Олег не зміг пробачити Марії зради і прийняв рішення розірвати їхні стосунки, у продовженні яких він не бачив сенсу. Маргарита Дмитрівна довго намагалася переконати сина, що він робить помилку, але Олег не піддавався на вмовляння.
Жінка була вкрай засмучена, що втратила чудову невістку і продовжувала таємно сподіватися, що їхній союз коли-небудь відродиться. Маргарита Дмитрівна не розірвала зв’язок із Марією, вони продовжували спілкуватися навіть після переїзду дівчини в іншу країну.
Олег же довго страждав за коханою, яка поїхала, а потім раптово переключився на Ангеліну, в якої вийшло заволодіти увагою покинутого молодого чоловіка.
Вони познайомилися в загальній компанії, Олег одразу поклав око на сором’язливу і скромну Ангеліну і поспішив з нею познайомитися. Ангеліна теж була зачарована зеленооким брюнетом, тож їхня взаємна симпатія швидко призвела до романтичних стосунків.
Маргарита Дмитрівна була дуже незадоволена, вона все ще вірила, що Марія повернеться, і вони з Олегом будуть разом, і нова пасія сина в її плани не входила. А тим часом Олег по вуха закохався в Ангеліну і незабаром освідчився їй, і дівчина одразу ж відповіла згодою.
– Синку, ну що ж ти робиш?! – жахнулася Маргарита Дмитрівна, коли Олег повідомив їй про майбутнє весілля.
– А що тебе не влаштовує? – з викликом запитав Олег.
– Вона ж не місцева, ще й сирота, сяде тобі на шию і ніжки звісить, а мені допомагати вам доведеться?
– З чого ти це взяла? – здивовано запитав Олег. – Ми ні копійки в тебе не попросимо.
– Звичайно, знаю я як це буває. – недовірливо проговорила жінка.
Але Олег не обдурив, вони з Ангеліною справді чудово справлялися самі. Ангеліна завжди вирізнялася працьовитістю і цілеспрямованістю, яка допомагала їй іти до своєї мети.
Дівчина працювала без вихідних, віддаючи роботі всю себе, і незабаром змогла отримати підвищення. Однак, навіть ці успіхи не змогли переконати Маргариту Дмитрівну в позитивних якостях невістки, і вона продовжувала мріяти про повернення Марії.
– Вітаю. – Ангеліна зіткнулася зі свекрухою в дверях, ожеледь зробила свою справу, і дівчина прийшла додому, коли Маргарита Дмитрівна вже збиралася йти.
– Вітаю. – жінка зобразила на обличчі подобу посмішки. – Шкода, що толком і не побачилися, вже тікати час.
– Так, шкода. – кивнула Ангеліна.
– Ну, щасливо залишатися. – Маргарита Дмитрівна поцілувала сина і вийшла з квартири.
– Я без тебе не вечеряв. – сказав Олег, допомагаючи дружині зняти пальто.
– Добре, зараз усе розігрію. – і Ангеліна поспішила на кухню, продовжуючи радіти, що в неї вийшло уникнути довгої зустрічі зі свекрухою.
Сімейне життя Олега та Ангеліни було досить спокійним, подружжя рідко сварилося і завжди намагалося знайти компроміс у будь-якій спірній ситуації. Будь-які проблеми у стосунках вони намагалися обговорювати, не відкладаючи їх у довгий ящик. Саме тому, коли Олег почав затримуватися на роботі, Ангеліна відразу ж поділилася з ним своїми побоюваннями.
– Я хвилююся, ти котрий день приходиш додому пізніше, ніж зазвичай, у чому справа? – запитала жінка, уважно дивлячись в очі чоловіка.
– Мама захворіла, мені до неї щодня заїжджати доводиться, не можу ж я її без допомоги залишити. – пояснив Олег, відводячи погляд убік.
– Там щось серйозне? – схвилювалася Ангеліна. – Може потрібна моя допомога?
– Ні, ти й так на роботі сильно втомлюєшся, куди тобі ще й за мамою доглядати. – не погодився з дружиною Олег.
Ангеліна справді дуже втомлювалася на роботі, її зовнішній вигляд говорив сам за себе. Великі синці під очима вже не могла приховати навіть косметика, а блідий колір обличчя був радше хворобливим, ніж просто відтінком шкіри.
– Ангеліно Вікторівно, вам би відпочити. – сказав начальник, коли застав Ангеліну сплячою на стосі паперів.
– Вибачте, Олександре Петровичу, я сама не знаю, як так вийшло. – Ангеліна схопилася з місця, поправляючи розпатлане волосся.
– Нічого, я все розумію. – начальник сів навпроти Ангеліни. – Ви дуже цінний співробітник, я не хочу вас втратити. – він вказав на стілець, щоб Ангеліна теж сіла. – Давайте-но ви підете на тижневу відпустку, щоб відновитися і повернутися до роботи з новими силами.
– Відпустка? А як же проект? – Ангеліна здивовано кліпала сонними очима.
– А проект майже закінчено, його доведе до фіналу хто-небудь інший. – м’яко сказав Олександр Петрович. – Ви і так багато зробили для компанії, премія вам гарантована.
– Спасибі, Олександре Петровичу, спасибі вам величезне. – від душі подякувала Ангеліна.
Увечері вона вийшла з роботи щаслива і натхненна, їй не терпілося поділитися з чоловіком хорошими новинами. Згадавши, що Олег щовечора заїжджає до своєї мами, Ангеліна вирішила попрямувати прямо туди.
Опинившись біля дверей свекрухи, дівчина на хвилину завагалася. Вирішивши, що краще не дзвонити в дзвоник і не турбувати хвору, Ангеліна відчинила двері своїм ключем і тихо увійшла у квартиру. Із вітальні долинали веселі голоси, але належали вони двом жінкам, Олега там явно не було.
Ангеліна навшпиньки пройшла передпокоєм і зазирнула в кімнату. На дивані сиділа цілком здорова Маргарита Дмитрівна, а поруч із нею Марія. Ангеліна прекрасно знала, що це за дівчина, вона не раз бачила її фото в шкільних альбомах чоловіка, та й Олег ніколи не приховував від дружини, з ким були його минулі стосунки.
Захоплені розмовою, Маргарита Дмитрівна і Марія не помітили непрохану гостю, і Ангеліна так само обережно вийшла з квартири, тихо зачинивши за собою двері.
“І як це розуміти?”. – дівчина поспішала додому, щоб дізнатися все в чоловіка. “Невже, він мене обманює?” – Ангеліна намагалася себе не накручувати, але це погано виходило.
Коли Ангеліна прийшла додому, Олега там ще не було, вона хотіла було йому зателефонувати, але зупинилася, вирішивши, що буде краще дочекатися особистої зустрічі. Нарешті Олег прийшов, і Ангеліна відразу ж кинулася йому назустріч.
– Що з тобою? – Олег одразу зрозумів – щось не так.
– Я була у твоєї мами і дізналася про тебе багато нового, – сказала дружина чоловікові, ледве стримуючи сльози.
– Ти про що? – запитав Олег, намагаючись робити вигляд, що нічого не розуміє.
– Маргарита Дмитрівна цілком здорова. – Ангеліна зробила над собою зусилля і продовжила. – Ба більше, вона дуже мило спілкувалася з твоєю колишньою дівчиною, і як мені це розуміти?
– Ну… – завагався Олег. – Так, Марія повернулася, і мама всіма силами намагається нас звести. – чесно зізнався він. – Вона кликала мене допомогти, щоб підлаштувати наші з Марією побачення, потім почала кудись іти, залишаючи нас наодинці.
– І що, після таких витівок ти все одно продовжуєш туди їздити?! – Ангеліна була в жаху від почутого.
– Розумієш, просто…
– Розумію. – перебила Олега Ангеліна. – Ти, мабуть, зовсім не проти знову зійтися з Марією, якщо вже за весь цей час так і не дав своїй матері відсіч!
– Ні все не так просто. – спробував пояснити Олег.
– Ти навіть не заперечуєш того, що я кажу. – Ангеліна більше не могла стримувати сльози, які градом котилися з її очей. – Ти розумієш, що це зрада? – вона допитливо дивилася на чоловіка.
– Розумію, але…
– Це кінець. – знову перервала його Ангеліна. – Я не зможу таке пробачити. – дівчина втекла в спальню, не давши Олегу можливості ще що-небудь сказати.
Близько години вона лежала на ліжку, намагаючись заспокоїтися і прийти до тями, Олег не зазирнув у кімнату жодного разу. Потім вона встала і тремтячими руками почала збирати речі, які траплялися їй під руку. Коли валізу було зібрано, вона викотила її в передпокій і почала одягатися.
– Ти їдеш? – спокійно запитав Олег.
– Так. – хрипким від довгих сліз голосом відповіла Ангеліна.
– Ти впевнена? – запитав Олег радше заради пристойності, ніж сподіваючись на примирення.
– Упевнена. – кивнула Ангеліна і вийшла на сходи.
Вона думала, що Олег спробує її зупинити, захоче все обговорити і зберегти їхню сім’ю, але йому це явно було не треба. Образа скувала всі нутрощі Ангеліни, у якої в одну мить завалилося все життя.
Дізнавшись про розставання Олега та Ангеліни, Маргарита Дмитрівна була окрилена успіхом. Вона точно знала, що раз Олег не спробував повернути дружину, значить, і він сам мріє возз’єднатися з Марією.
Олег і справді швидко згадав про свої почуття до першого кохання, і з головою занурився в Марію, зовсім забувши про дружину.
Ангеліна ж повернулася у своє рідне місто, де у неї була велика квартира, що дісталася їй від бабусі. Спершу дівчина планувала залишитися там жити, але потім зрозуміла, що не хоче відмовлятися від своєї успішної кар’єри і жити в місці, де все нагадує про втрату найближчої людини.
Ангеліна вирішила продати бабусину квартиру і повернутися назад до Дніпра, де вона б змогла продовжити свій розвиток у тій самій компанії.
Олександр Петрович пішов Ангеліні назустріч і дозволив їй не повертатися на роботу доти, доки вона не розбереться з усіма своїми проблемами. На щастя для Ангеліни, все складалося доволі вдало, квартиру продали всього за тиждень, і вона одразу ж повернулася до Дніпра і продовжила працювати.
– Ангеліно Вікторівно, може, вип’ємо кави, я знаю чудове кафе неподалік звідси. – запропонував їй одного разу Олександр Петрович.
– Із задоволенням. – з посмішкою погодилася дівчина, якій було приємно проводити час зі своїм ввічливим начальником.
Незабаром Ангеліна зрозуміла, що туга за чоловіком відступає, і тепер її думки займає зовсім інша людина. Олександр Петрович став для Ангеліни справжньою опорою, якої їй так сильно не вистачало останнім часом. Вона була рада, що не залишилася в рідному місті, рішення про повернення до Дніпра стало найправильнішим у її житті. Грошей від продажу бабусиної квартири вистачило на купівлю невеликої двокімнатної квартири в тихому і затишному районі, недалеко від роботи.
Ангеліна знову почувалася щасливою і самодостатньою. Її спокій не змогла порушити навіть раптова поява Олега, який раптом вирішив згадати про колишню дружину.
– Пробач мене, будь ласка, я так перед тобою винен. – намагався він вимолити пробачення в Ангеліни.
– Я давно тебе пробачила, можеш не переживати. – запевнила його дівчина.
– Давай спробуємо почати спочатку, мені тебе дуже не вистачає. – запропонував Олег.
– Ні, вже, бути третьою зайвою я більше не готова, живи зі своєю Марією, а мене залиш у спокої.
– Більше ніякої Марії, я тобі клянуся. – із запалом сказав Олег. – Їй запропонували роботу в Лондоні, вона більше сюди не повернеться.
– А, все зрозуміло, вона знов тебе кинула, і ти прибіг до мене. – Ангеліна була вражена таким лицемірством. – Я тебе благаю, зникни з мого життя, я більше не хочу тебе бачити. – твердо сказала вона.
Олег довго намагався повернути стосунки, але у нього нічого так і не вийшло. Крім невдач в особистому житті, у нього почалися проблеми на роботі, і йому довелося з’їхати зі знімної квартири і повернутися назад до мами.
Маргарита Дмитрівна часто вичитувала сина за його невдачі, своєї провини в тій ситуації вона так і не визнала. Ангеліна ж жила собі на втіху і будувала плани на майбутнє з доброю і турботливою людиною, в любові якої вона була абсолютно впевнена.
