– Ларисочка з Олексієм, нарешті, одружуються, – очі матері майбутньої нареченої світилися від щастя. – Заяву подали, весілля на сьоме червня призначено.
– Я так за неї рада! – усміхнулася Марина. – Напевно, зараз вона тільки й думає про підготовку! Вибирає сукню, замовляє ресторан, ведучих, запрошення підписує… Це так здорово!
Погляд Марини раптом упав на холодильник, де до дверцят магнітиком була притиснута маленька рожева листівка. Вона потягнулася за нею і, відкріпивши, побачила, що це – запрошення на весілля сестри для матері.
Ганна Григорівна несподівано зніяковіла, опустивши очі.
– Ларка тобі вже запрошення надіслала? А мені чомусь ні… – в очах сестри застигло запитання.
Мати швидко перевела тему, сказавши, що, можливо, Лариса не всім ще встигла розіслати запрошення на весілля, бо клопоту багато, та й до весілля ще цілих два місяці.
– Гаразд, зателефоную їй сама і взагалі, мені можна запрошення не надсилати. Я ж – рідна сестра. Ми з Микитою і так обов’язково прийдемо на таку важливу подію! – сказала Марина.
…Незважаючи на різницю між сестрами в п’ять років, вони завжди були дуже дружні. Марина після школи вступила до технікуму, а отримавши диплом, швидко вискочила заміж за Микиту – свого однокурсника.
Лариса тоді тільки вступала до університету в іншому місті. Сестра Марини вирізнялася за характером, була дуже розважливою, з тих, хто спочатку сім разів відміряє, а потім відріже!
Професію обирала, аналізуючи ринок праці, лекцій у виші не пропускала, вчилася старанно і, як результат, закінчила університет із червоним дипломом. Марина дуже пишалася своєю молодшою сестричкою!
Коли Лариса отримала диплом про вищу освіту і вступала в самостійне життя, Марина з чоловіком Микитою вже мріяли про дитини. Ось тільки ніяк в них не виходило. Подружжя пішло до лікарів, і виявилося, що у Марини є низка проблем зі здоров’ям. Було призначено лікування.
Гормональна терапія призвела до того, що Марина стрімко набирала вагу. Жінка дуже переживала, але вся рідня підтримувала її і сестра насамперед.
– Це ж усе заради дитини! Ось з’явиться мій племінник або племінниця, і ти швидко скинеш зайві кілограми, – говорила Лариса.
Мрія подружжя збулася. На радість Марині донька з’явилася напередодні Восьмого березня. Це був найкращий подарунок для всіх жінок у родині!
Марійка була здоровенькою, пухкенькою зі складочками на рученятах і білявим волоссячком.
Щастя Марини затьмарювало тільки одне – зайва вага, яку вона набрала під час лікування і виношування дитини, нікуди не йшла. Чого тільки вона не перепробувала! І дієти, і в спортзал ходила, і навіть відмовляла собі в улюблених еклерах, які раніше їла десятками, не боячись погладшати! Ніщо не допомагало їй схуднути і повернутися до колишньої ваги.
Лікарі переконували її, що гормональний баланс налагодиться з часом. Організм зазнав серйозного струсу і тепер йому потрібно перебудуватися, а на це підуть місяці і навіть роки.
– Ти мені пухкенькою навіть більше подобаєшся, – заспокоював Марину чоловік Микита. – Все ходила, як дівчисько – шкіра та кістки, а тепер по-справжньому на жінку схожа!
– Ти так кажеш, щоб я не переживала, – відповідала Марина. – А сам на худеньких будеш задивлятися!
– Дурненька! Я ж тебе одну кохаю і доньку нашу, яку ти мені подарувала!
Підтримка Микити була безцінною. Чоловік сам ходив разом із Мариною по магазинах, допомагаючи їй підібрати речі, які не кричатимуть про зайві кілограми, а підкреслять її жіночність.
Микита ніколи не докоряв дружині за любов до солодкого, яка нікуди не поділася, хоч би як Марина старалася, навіть жартома не називав її “товстункою”, і згодом жінка змирилася зі своїм зміненим образом.
І тільки коли приїжджала сестра, згадувала, що раніше, і вона була такою ж стрункою, легкою, як Лариса…
І ось сестра виходить заміж! Марина одразу ж поділилася цією новиною з чоловіком.
– Треба буде подумати, що вдягнути на весілля Лариси, – сказала вона, повідавши Микиті, що за два місяці вони поїдуть у сусіднє місто, де сестра виходитиме заміж.
– Без проблем, – відповів Микита. – Можемо сходити разом, я теж купив би собі новий костюм. А ти нареченого Ларисиного бачила? Мені здається, ви не знайомі…
– Так, Ларка тільки розповідала про нього, здається, він із дуже хорошої сім’ї, працює в якійсь великій компанії, – Марина зморщила лоб, згадуючи, що вона знає про Олексія, за якого сестра виходить заміж.
– Треба б із ним познайомитися, а то вийде, що нареченого вперше побачимо тільки в РАЦСі, – усміхнувся Микита.
– Ти маєш рацію, вони зустрічаються вже дуже давно, а ми не знайомі з Олексієм, – погодилася Марина.
– Треба обов’язково сказати сестрі, щоб приїхали до нас у гості, влаштуємо щось на кшталт сімейної вечері, накриємо стіл у мами вдома.
– Чудова думка, – кивнув головою Микита. – Тепер мені буде з ким поговорити на ваших дівочих посиденьках. А то, як зберетеся – мама, сестра, ти, навіть дитина в нас – дівчинка! І я один у вашому царстві!
Микита і Марина весело розсміялися. Майбутня важлива подія в житті сестри наповнювала радістю. Марина зателефонувала Ларисі, щоб обговорити весілля, запитати, чи буде дрес-код у гостей, дізнатися, чим вона може допомогти сестрі.
Але та якось ухильно відповідала на її запитання, ніби й не раділа тому, що скоро вийде заміж.
– Гаразд, усе у вас вийде якнайкраще! – прощаючись, сказала Марина. – А запрошення можеш мені не надсилати, я й так не забуду про твоє весілля! Ми вже і зі свекрухою домовилися, щоб Марійку в неї на кілька днів залишити!
А через кілька тижнів, прогулюючись із донькою, Марина вирішила зайти до матері в гості. Купивши тістечок до чаю, вона залишила візочок на сходовій клітці і з донькою на руках подзвонила у двері.
– Марино? А чому ти не попередила, що прийдеш? – здивувалася візиту доньки мати.
– Просто ми з Марійкою гуляли і повз проходили. Ось і вирішили зазирнути, – сказала Марина. Ганна Григорівна виглядала розгубленою. Пройшовши в кімнату, Марина помітила стіл і розставлений посуд на ньому, на кухні вже чекали салати в гарних салатниках, а пиріг у духовці випромінював незвичайний аромат.
– Ти когось чекаєш? – запитала Марина.
– Ларочка з Олексієм ось-ось мають приїхати, – зітхнувши і відвівши погляд, відповіла мати. – І батьки Льоші з ними…
– Ось це справи! А чому мене не попередили! Ми б із Микитою обов’язково прийшли побачитися і з майбутнім зятем познайомитися! – здивувалася жінка.
– Та куди тобі з маленькою донькою по гостях ходити, – відмахнулася Ганна Григорівна. – Раптом ще злякається незнайомої людини…
– Що за нісенітниці ти говориш, мамо! Марійка, навпаки, до всіх ручки тягнеться і кожному посміхається!
– Доню, ти б ішла додому! Я потім тобі все поясню, – сказала мати.
– Мамо, ти серйозно?! Марина витріщила на неї очі, не розуміючи, що відбувається. Сестра з нареченим ось-ось приїдуть, а мати виставляє її за двері!
Ганна Григорівна нетерпляче поглядала на годинник, протираючи столові прибори кухонним рушником, мовчала.
– Нікуди я не піду! – твердо заявила Марина, склавши руки на пухких грудях. – А ну-ка, розповідай мені, що відбувається! Чому ти мене випроваджуєш? Хіба я не повинна дізнатися, як і де відбуватиметься весілля сестри, що вони планують і які в них плани?
– Я хотіла потім тобі все пояснити, але якщо вже так вийшло… Загалом, Ларочка не хоче, щоб ти була на її весіллі. І з нареченим і його батьками знайомити теж не хоче.
Марину немов крижаною водою облили від такої новини.
– Розумієш, Ларочка дуже переживає. Адже вона у нас струнка, як тростинка, а ти он, скільки зайвої ваги набрала! Ось Лариса і боїться, що наречений і його батьки подумають, що вона після того ,як дитину на світ приведе теж такою товстою буде! Тому й не хоче тебе знайомити з ними…
Вражена такими словами до глибини душі, Марина одягла доньку і вийшла з дому. Штовхаючи перед собою візочок, вона насилу стримувалася, щоб не розплакатися, і тільки вдома дала волю сльозам.Спеціально для сайту Stories
Навіть у найгіршому, найстрашнішому сні, вона не могла уявити, що рідна сестра соромитиметься і цуратиметься її через зайві Маринині кілограми. Хіба це привід, щоб так її ображати?
