Я вважаю, що для жінки вік трохи за 40 – ідеальний. Ти все ще маєш привабливий вигляд і чудово почуваєшся. Якщо є гроші, то все навіть ще цікавіше. Чоловіки в цьому віці вже не безробітні молодики і щось мають за душею, а ще розуміють твої потреби і маленькі примхи.
Мені трохи за 40. Заміжня вже майже 20 років. І донедавна моє життя нагадувало справжню казку. Чоловік – приватний підприємець. У нього є багато точок збуту, величезна кількість важливих знайомств і навіть якась вага в мерії міста. Він у мене пробивний. Наші діти навчаються за кордоном.
Я спершу думала, що буде важко не бачитися з ними місяцями. Але, знаєте що? Це не так. Коли ти точно впевнена, що твоїй дитині дадуть найкращу освіту, що там, в іншій країні, вона в цілковитій безпеці. І що ти можеш у будь-який час зателефонувати і дізнатися, як справи, – всі страхи йдуть геть.
Нехай діти дорослішають, їм це стане в пригоді в майбутньому. Ну а особисто я теж знайшла чим себе зайняти. Чоловік влаштував мене в офіс, до свого друга. Робота проста, але вона допомагає мені тримати себе в тонусі та спілкуватися з іншими людьми.
А ще мені весело, коли я розповідаю начальниці, як їздила у відпустку з чоловіком на острови, а та скаржиться мені, що квитки за кордон знову подорожчали, тож цьогоріч їй потрібно буде шукати щось більш доступне. Загалом, на своє життя я скаржитися не можу.
Воно в мене таке, про яке дехто не може навіть мріяти. Принаймні, було раніше, але два тижні тому відбулися великі зміни. Мене звільнили з роботи. Чоловік став приділяти мені менше часу. Ми почали сваритися, він почав покрикувати на мене, чого раніше взагалі не траплялося.
Навіть діти, здається, стали любити мене менше. І причина всього цього мені добре відома. Річ у тім, що нещодавно моя свекруха впала зі сходів. Це стара жінка, маленька. Я навіть не пам’ятаю, коли ми з нею востаннє спілкувалися. І ось так не пощастило.
Унаслідок падіння вона зламала стегнову кістку і тепер не може піднятися на ноги. Лікарі сказали, що їй потрібен спокій і відпочинок. І багато часу. Чоловік легко міг би собі дозволити найняти матері найкращих лікарів і доглядальниць, але він вчинив по-своєму.
Хоча я б сказала, що вчинив він по-свинськи. Замість професійного догляду він обрав дещо інше. Привіз свою матір у наш великий будинок. Купив величезну кількість продуктів, ліків і всього, що потрібно їй. І попросив мене про одне: наглядати за його матір’ю, поки вона не почуватиметься краще.
Свою ідею він розтлумачив так: усе своє життя з ним я почувалася дуже комфортно і не мала жодної роботи, яку б сама не хотіла робити. Плюс ми зі свекрухою практично не спілкувалися. Тож тепер, коли випала така можливість, я зобов’язана доглянути за мамою чоловіка.
Це щось на кшталт іспиту, чи що. Ну, так він вважає, або десь хтось вбив йому цю ідею в голову. Для мене результат один і той самий. Ну не можу я піти на такий крок, як він не може зрозуміти? Міняти памперси. Готувати і приносити спеціальні каші, прямо як за будильником.
Я і на роботу, з якої на прохання чоловіка мене звільнили, вчасно приходила через раз, а тепер від мене вимагають, щоб я була як професійна доглядальниця. Як це взагалі працює у чоловіка в голові? І це ж він сам винен. Я мала стабільне життя жінки, яка не звикла до незручностей.
І раптом, бац – давай, люба, посидь із моєю мамою, лежачою пенсіонеркою. Це хіба нормально? Я б навіть не проти сама була оплатити їй належний догляд, але, як на зло, я витратила перед звільненням усі гроші на шопінг. Тепер в будинку є справжня доглядальниця, іноді навіть кухар заходить.
А я як зайва людина. Водієві забороняється вивозити мене в місто. Діти всі на навчанні й теж засуджують мене за те, що я не хочу доглядати за їхньою бабусею. Чоловік ображений і не розмовляє зі мною. Хоч плач. Мене ж мучать докори сумління.
Може бути таке, що це якась психологічна установка? Щоб зробити з мене більш поступливу дружину чи щось на кшталт того? Бо раніше такої поведінки за чоловіком я не помічала, а зараз навіть і не знаю, що думати. Але життя моє перевернулося з ніг на голову. Чи, може, він іншу знайшов? А мене провокує?
