Після розлучення одна виховую сина, зараз йому 10 років, на момент розлучення було три. Із батьком Денис спілкується регулярно, але бачу, що авторитетом він для сина не є.
Думала, що це тому, що він не живе з нами, хоча раніше стосунки у них були більш довірливі. Вирішила поговорити з колишнім чоловіком про це, з’ясувалося, що він часто розповідав про свого дворічного сина, щоб Денис звик до того, що в нього є брат.
Але вийшло все, навпаки, у сина з’явилася ревнощі до хлопчика, з яким батько живе. У новій родині чоловіка наш спільний син ніколи не був, хоч чоловік наполягав, що це нормально, я категорично заборонила.
Я не знаю його дружину, ми розлучилися не через неї і я її ні в чому не звинувачую, але мені неприємно, що мій син гостюватиме в їхній родині. Як виявилося, я мала рацію.
Він болісно поставився до того, що у його тата є ще син, крім нього, і з усього виходить, що той йому ближчий і дорожчий, раз він з ним живе. Я намагалася пояснити синові, що це нормально, що тато любить обох дітей, навіть якщо й не живе разом.
Син же став дратівливим, неслухняним, грубіянить. У нас із ним завжди були нормальні, навіть дружні стосунки, син ділився всім зі мною, я навіть подумати не могла, що він так зміниться.
До цього додалися ще й ігри на комп’ютері, урокам приділяється все менше часу, на мої зауваження син не дуже реагує. Дійшло до того, що я на нього накричала, сказала, що забороняю йому сідати за комп’ютер, допоки не зробить уроки.
Він же не послухав, і в результаті, покарання, я заборонила користуватися комп’ютером. Денис зі мною демонстративно не розмовляє, цурається вечері, щоб зробити мені боляче.
Син бачить, що я страждаю від такого його ставлення, але продовжує ігнорувати мене та мої прохання. Часто думаю, що якби у нас була нормальна родина, і не дійшло до розлучення, чи вчинив би син так із батьком?
Чи це вік такий, чи протест проти того, що він живе у неповній родині? Заміж я боюся виходити, щоб у сина не було вітчима. Але, може, це якраз і вихід, у нього буде нехай і нерідний, але батько?
