Три місяці тому чоловік прийняв до себе на роботу молоду співробітницю, заміжню, з двома дітьми. Я його до неї вперше у своєму житті приревнувала. Після низки сварок і з’ясування стосунків, ми вирішили спокійно поговорити.
Чоловік запевняв мене, що він не зраджував, але я знайшла її повідомлення до нього, в яких вона називала його ласкавими словами, і говорила, як їй з ним хочеться спілкуватися, і який він хороший.
Потім чоловік сказав, що хоче мене кинути, бо кохати мене перестав, почуття охолонули, але не через неї, типу до неї він уже так думав. Він просто втомився від життя.
Він хоче подорожувати, кожен три-шість місяців міняти роботу та місце проживання. Моє нерозуміння того, що відбувається, полягає в тому, що до появи цієї дівчини, ми жили щасливо, я потурала всім його забаганкам.
Ми навіть купили в кредит мотоцикл і їздили в недалекі подорожі вдвох. Я завжди його хвалила, ніколи не принижувала, і батьків у наші стосунки не пускала. Якщо й бували сварки, я ніколи ні своїм, ні його батькам не скаржилася.
Ми були майже ідеальна родина. Єдине, що у нас сталося непорозуміння з дітьми. Мені всі казали, що він хоче дітей, але в нас не виходило. Мені довелося лікуватись, він свою провину в цьому заперечував.
Останнє лікування вимагало прийому сильного гормонального препарату, він робив мене дратівливим. В цей час і з’явилась у нього нова співробітниця. Можливо, мої ревнощі були викликана цим препаратом.
При тій самій розмові, коли чоловік сказав, що хоче мене залишити, він сказав, що взагалі ніколи не хотів дітей. Я навіть зраділа тому, як теж особливо не хочу, заради нього старалася.
Але він все одно на своєму стоїть: він хоче поїхати без мене. От я й не можу зрозуміти: за що мене кидають? За те, що все життя жила за його правилами і лише один раз оступилася з ревнощами?
До речі, я переборола себе і вибачилася перед його співробітницею. Виявилося, що в неї сімейне життя не склалося, з чоловіком зі своїм живе погано.
Я не хочу, щоб він мене кидав, я готова покинути наш будинок і перебиратися з місця на місце разом із ним, але він відмовчується. Що зараз коїться?
Я не лаюся, намагаюся частіше посміхатися, роблю так, щоб удома він відчував себе затишно і спокійно, але він змінився, він мені не посміхається і не говорить зі мною. Нічого не розумію. Що на мене чекає?
