– Попкорн чи чіпси? Вибір треба зробити швидко. Рахую до трьох! – жартівливо запитав у дружини Дмитро, прямуючи на кухню.
– Обираю те, що змусить тебе трохи попрацювати! Попкорн із гарячим шоколадом! Ти ж знаєш, я обожнюю спостерігати, як хтось працює!
– Ти нещадна! Але знай, що наступного тижня я помщуся! Готуйся!
Подружжя весело розсміялося. Молодий чоловік, потерши потилицю, вирушив за “замовленням”, а Олена взялася за вибір фільму.
Вони були одружені вже шість років, але досі змогли зберегти легкість, почуття і трепетне ставлення одне до одного. А ще вони придумали сімейну традицію – кожен п’ятничний вечір присвячувати одне одному. Усі справи в сторону, телефони – на безшумний режим, а зустрічі – на інший час.
Подружжя готувало що-небудь смачненьке, вмикало телевізор і насолоджувалося затишною атмосферою, коли “весь світ зачекає”.
Вони належали до тієї рідкісної категорії молоді, яка навіть у наші дні розуміла цінність сім’ї та подружньої вірності. Можливо, це було пов’язано з тим, що обидва виросли в неповних сім’ях, ніколи не бачили батьків і відчували себе зайвими.
А ще вони мріяли про дітей, про трьох малюків, які зроблять їхнє життя наповненим і цілісним.
– Давай сьогодні зробимо виняток! – запропонував Дмитро, увійшовши у вітальню з великою тарілкою попкорну і гарячим шоколадом.
– Який? – з цікавістю запитала Олена. Вона навіть не здогадувалася, що задумав чоловік, але любила сюрпризи, тому відразу була згодна сказати “так”.
– Хочу просто поговорити. Без фільмів і телепередач. Адже сьогодні особливий день. Ми як ніколи наблизилися до заповітної мрії. Якщо зірки зійдуться, то вже наступного місяця ми зможемо оформити іпотеку на власну квартиру. Просто не можу повірити!
– Це взаємно!- з палаючими очима відповіла жінка. – Шість довгих років в орендованій квартирі! Господи, чого ми тільки не переживали, що не проходили. Але все-таки змогли!
– Ну, почекай! Не поспішай! От коли все вийде, тоді й будемо радіти на повну потужність! Однак знаєш, чим я пишаюся вже просто зараз?
– Чим же? – зацікавлено запитала дружина. – Але здається, я здогадуюся.
– Тим, що ми всього домоглися самі! Так, нам знадобилися довгі роки терпіння, ночі наполегливої праці, але ми впоралися! Ми не ходили з простягнутою рукою, не благали про допомогу, а взяли на себе відповідальність і готово!
– І нарешті можна подумати про дітей! Чекаю-не дочекаюся своїх карапузів! Тим більше, досвід у нас є.
Раптом у вхідні двері подзвонили.
Подружжя замовкло, сподіваючись, що нежданий гість піде, але не тут-то було. Хтось наполегливо продовжував дзвонити і стукати кулаками, до того ж із такою силою, що Олені довелося здатися.
– Подивлюся, може, справді щось термінове, – промовила жінка, знехотя піднялася з дивана і пішла до дверей.
– Сестро, ти що тут робиш у такий час? Щось сталося? – здивовано вигукнула Олена, щойно побачила на порозі старшу сестру. – Проходь у вітальню. Ми з Дмитром якраз гарячий шоколад зробили. Будеш?
– Ні, дякую. Я ненадовго заскочила. І хотіла б поговорити з тобою наодинці. Якщо можливо, звісно.
– Без проблем! – почувши розмову дівчат, крикнув із вітальні молодий чоловік. – Я йду до спальні, одягну навушники й зависну в улюбленій грі. Тож можете спілкуватися, скільки влізе.
Олена з вдячністю подивилася на чоловіка і жестом запросила сестру у квартиру.
– Давай, не тупцюй на порозі. Проходь.
Надія звалилася на диван і задоволено посміхнулася:
– По-моєму, вам перепав найм’якіший і найзручніший диван на світі. Починаєш засинати, щойно його торкаєшся. Дивовижна річ. Чарівна! А може це тому, що я дуже втомилася, організм просто кричить і вимагає відпочинку.
– Так розумію, що ти вже плавно переходиш до теми розмови? – невпевнено поцікавилася Олена. – Або?
– Так! Останні два тижні я крутилася як білка в колесі, але своє викрутила. Сестро, я така щаслива! Ти навіть уявити собі не можеш! Готова кричати на весь світ!
– Нічого собі! Зустріла нарешті чоловіка, якого стільки років шукала?- припустила жінка, бо саме це було заповітною мрією Надії.
– Ні. Це питання залишається відкритим. Інше. Я записала Алінку на операцію в Києві за два тижні! Вибила місце! Сказала, що гроші є, все є. І її записали!
– Вітаю! Чудова новина!
– Так, справа за малим. Знайти гроші! – впевнено відповіла старша сестра, подивившись Олені в очі. – І питання вирішиться!
– У сенсі? Ти ж щойно сказала, що в тебе гроші є.
– Дурна! Це я лікарям так сказала. Не могла ж я зізнатися, що в мене немає ні копійки!
– Але де ти візьмеш такі кошти? Це ж велика сума. Тим паче, за два тижні!
– У тебе, – нахабно заявила Надія. – Ти ж не відмовиш, так? Операція – серйозна справа. Я ж не прошу на море з’їздити. Справа стосується твоєї улюбленої племінниці.
– Почекай-почекай… – зупинила родичку Олена. – А з чого ти взяла, що в мене є вільні гроші, які я можу позичити?
– Господи, ну, що ти не розумієш? Я ж у курсі, що ви зібралися оформляти іпотеку. Значить гроші у вас із Дмитром є! Даси мені в борг на операцію, а я через кілька місяців віддам.
– Ми вже підібрали варіант…
– Нічого! Шість років чекали, ще два-три місяці вас не влаштують. Будь ласка, Оленка! Благаю! Хочеш, на колінах просити буду!
– Припини, Надю. Це не смішно! – роздратовано відповіла молодша сестра.
– Річ не в тому, як ти будеш просити. Просто в нас свої плани.
– Але це ж твоя єдина племінниця! – взмолилася Надія. – Хіба квартира може бути вищою за здоров’я дитини?
Олена хотіла сказати сестрі все, що вона думає з цього приводу, але вирішила стримати емоції, щоб не розпалювати скандал.
– Мені потрібно подумати, потрібно порадитися з чоловіком. Я не можу відразу прийняти таке складне рішення. Але, Надю, хочу, щоб ти розуміла. Я не обіцяю. Шукай гроші далі.
– А мені більше ні до кого звернутися, – зі сльозами на очах промовила старша сестра. – Якщо ти не допоможеш, то все. Алінці не зроблять операцію. А якщо й зроблять, то невідомо коли.
– Іди, будь ласка! – не витримала Олена. – Поговоримо за кілька днів. Я хочу залишитися сама.
Надія сумно посміхнулася і швидко вийшла з квартири….
Олександра Кирилівна виростила доньок одна. Чоловік покинув її, коли дружина була при надії вдруге і стало відомо, що вони знову чекають на дівчинку.
– По-перше, я хочу сина. По-друге, три жінки в одному будинку – це занадто. Коли я одружився, то не підписувався на таке. Справляйтеся якось без мене.
Чоловік пішов, щомісяця платив аліменти, але в гості не приходив і з доньками не зустрічався.
– Краще б ти хлопчиком була! – часто говорила мати Олені. – Тоді твій батько не кинув би нас. І я б не проходила всі ті труднощі, з якими мені зараз доводиться справлятися.
Дівчинка переживала, плакала і часто замислювалася про те, що вона зайва в родині.
Мама якось по-особливому любила і піклувалася про Надію. А Олена вважалася додатковою “турботою”. Молодшій доньці передавалося все “у спадок” від старшої – іграшки, одяг, взуття. Жодної речі в неї не було своєї.
– У мене немає грошей на надлишки! Та й навіщо витрачатися даремно? Усі сім’ї так живуть. У молодших доля така, що вони завжди другі.
А далі було ще веселіше…
Після закінчення школи сестри вступили до університету, відучилися й отримали диплом про вищу освіту.
Олена влаштувалася в авіакомпанію економістом, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Дмитром. Молодий чоловік уже рік працював у корпорації головним інженером і швидко просувався кар’єрними сходами.
Стосунки розвивалися дуже швидко і вже за рік Дмитро зробив коханій пропозицію руки і серця.
Через три місяці відбулося весілля. Новоспечене подружжя одразу ж пішло жити в орендовану квартиру і почало збирати на перший внесок на іпотеку.
Звісно, це були невеликі суми, бо доводилося паралельно купувати меблі, побутову техніку, одяг і платити за всіма рахунками. Розраховувати на допомогу з боку не доводилося.
Мама Дмитра все життя пропрацювала санітаркою, ледве-ледве зводила кінці з кінцями і нічим не підтримувала сина, хоча була гарною жінкою і завжди добродушно ставилася до Олени.
Надії доля не посміхнулася.
Дівчина закохалася в одруженого викладача. Олександра Кирилівна сварила старшу доньку, забороняла ходити на побачення, але жодні вмовляння не діяли. Зустрічі тривали цілих три роки. Одного разу Надя з’явилася з новиною, що в неї буде дитина. При цьому кавалер відмовився і від неї, і від дитини.
– Не смійте мені робити жодних пропозицій! Моя дитина житиме! А від Володі мені нічого не потрібно! – впевнено заявила дівчина.
Олександра Кирилівна плакала днями й ночами, але підтримала рішення доньки.
Коли емоції вляглися і всі змирилися з ситуацією, Надія отримала погані результати дослідження. Лікарі запропонували позбутися дитини, оскільки з імовірністю в дев’яносто дев’ять відсотків вона буде “особливою”.
– Ми завжди в таких випадках пропонуємо матері вибір. На жаль, прогнози для вашої доньки невтішні.
Але Надія була категорична і прийняла рішення залишити дитину. Олександра Кирилівна голосила над нещасною долею своєї улюблениці і щодня молилася за її щастя.
Коли з’явилася Аліна, родичі підтримали Надію, хто чим міг. Але найбільше відзначилася бабуся. Вона покликала онучок, а в неї їх було чотири, і повідомила, що переписує свою квартиру на Надію.
– Я думаю, що ніхто з вас на мене не образиться, бо розуміє ситуацію, що склалася. Не дай Бог нікому пережити те, що переживає моя старша онука. Одна, з “особливою” дитиною на руках. Ми не можемо її кинути в біді.
І хоча по обличчю дівчат було зрозуміло, що вони не згодні з рішенням бабусі, ніхто не виступив категорично проти. Так Надії дісталася трикімнатна квартира.
Коли питання з житлом було вирішено, жінка почала влаштовувати особисте життя. Вона з’явилася до молодшої сестри і, ледь не плачучи, почала благати Олену про допомогу з дитиною.
– Будь ласка, сестро, я нікому не можу довірити Алінку, крім тебе. Я хочу знайти чоловіка, який стане для мене опорою і з яким я зможу розділити своє життя. Ти ж підтримаєш мене, правда?
Олена захоплювалася стійкістю і рішучістю сестри, тому не змогла їй відмовити. Тим паче, вона дуже полюбила рідну племінницю. Дмитро теж був не проти і з радістю щоразу чекав на дівчинку.
– Це тільки в плюс. Треба набиратися досвіду! А то як ми будемо в майбутньому справлятися з нашими трьома шибениками?
І все б нічого, але Надія дуже швидко і нескромно почала нахабніти. Вона приносила дівчинку кожні вихідні, а іноді й у будні дні.
– Просто мені дуже потрібно на побачення! Я б і в мами могла попросити, але вона за здоров’ям слабка. Не потягне такої напруги. Потерпи ще трохи!
І тривало це трохи роками…
А тепер старша сестра з’явилася і зажадала гроші, які вони з Дмитром збирали “по копійці”. Вони стільки мріяли, стільки планували! Відкласти іпотеку на невизначений термін? Ні! Не згодна!Спеціально для сайту Stories
Тож коли Надія з’явилася з мамою до молодшої сестри за відповіддю, та зустріла їх категоричною відмовою:
– Я не можу допомогти. Нам із Дмитром зробили вигідну пропозицію щодо іпотеки. Уже оформляємо документи.
– Ти при своєму розумі? – вигукнула Олександра Кирилівна. – Ти зобов’язана допомогти сестрі. Це ж операція дитини.
– Так? Аліні вже скільки років? Хто з вас зібрав хоч тисячу на лікування? Ніхто! Тоді чому з мене вимагаєте? Я теж гроші не друкую!
– Як ти можеш торгуватися, коли справа стосується здоров’я твоєї племінниці? Тобі не соромно?
– Ні! Я довгий час допомагаю Наді. Це хтось оцінив? Я сестрі бабусину квартиру поступилася! А тепер вимагаєте заощадження їй віддати? – крикнула Олена. – А про мене хтось подумав? Мені тридцять років, я теж дітей хочу. Не планували через іпотеку. А ви мені кажете “ще потерпи”? Знущаєтеся?
– Олено, не змушуй мене червоніти! Мені соромно, що моя дочка вимовляє такі слова! Ти при своєму розумі? Зроблю вигляд, що нічого не чула!
– Ще раз повторюю! Не дам сестрі гроші на операцію! Навіть якщо всі родичі від мене відмовляться! – заявила Олена. – Я маю право на власне життя! Зрозумійте мене хоча б один раз!
– Мені на тебе навіть дивитися гидко, не кажучи вже про те, щоб розуміти! Будь ти проклята за те, що залишила мою онуку в такому становищі! Відмовляюся від тебе!
Дізнавшись про те, що трапилося, всі родичі засудили Олену і припинили з нею спілкування.
Подружжя оформило іпотеку і придбало власну двокімнатну квартиру. Через чотири місяці Олена дізналася про дитину. Жінка була щаслива, незважаючи ні на що.
– Моя сім’я поруч. Це головне. А решта… Бог їм суддя!Спеціально для сайту Stories
