— Вже час би починати вирішувати щось із квартирою нашою, Аліна! – сказав Євген своїй нареченій. – А то вже дістало мене жити тут, в цій однодушці.
– А що нам тут не вистачає? Я майже постійно на роботі, ти хоч і працюєш вдома, але тобі ніхто не заважає, ми з тобою обоє тут перебуваємо лише вечорами! Чи тобі тут кілометри треба намотувати? – Здивувалася такій заяві дівчина.
— До чого тут кілометри взагалі? Просто ця квартира твоєї бабусі, а я хочу, щоб у нас із тобою було вже щось своє ! Розумієш?
— Своє у нас з тобою може з’явитись лише в тому випадку, якщо ми візьмемо іпотеку! Але це тільки після весілля, раніше я брати не збираюся, переплата велика, сам знаєш…
— Та ти чудово зрозуміла, про що я говорю зараз, Алін!
— Ти про те, що тато сказав про подарунок на весілля? – Запитала вона, прижмурившись .
– Саме! Він же обіцяв нам трикімнатну подарувати! Це вже…
— Жень, я все чудово розумію, але…
– Що знову? – невдоволено спитав він.
– По-перше, ми не одружимося раніше наступного літа, і ти це чудово знаєш!
По-друге, зараз вирішувати щось із тією, майбутньою квартирою рано, і взагалі про це тато думає, у мене зараз мозок іншим зайнятий! І по-третє, та квартира не буде повноцінно наша все одно!
– Як це не буде? Буде! Він же сказав, що нам її подарує! Ти що, не пам’ятаєш?
— Це означає тільки те, що ми зможемо в ній жити так само, як і в цій, дарчу він не оформлятиме! Ми з ним це вже обговорили! До речі…
— У сенсі не буде? Що це за жарти такі ?! – розлютився Євген одразу так, що стукнув кулаком по столу. Столу від цього нічого не було, а ось Женя схопився за руку і гнівно, нецензурно висловився.
— Жодних жартів ! – Аліна намагалася приховати усмішку від того, як показав свою лють її наречений.
Вона спеціально відвернулася від нього, щоб він нічого не помітив.
— Прямо тоді ,того вечора, він при тобі сказав, що квартира так і залишиться у його власності, так само, як і ця! І ти погодився, не пам’ятаєш!
– Та не було такого! Що ти мені зараз вигадуєш?!
— Слухай, думай так, як тобі подобається, добре? А я просто говорю, як воно є насправді! Тато робить нам не подарунок як такий, а дає нам фору, власне, як і тут, щоб ми збирали, щоб у нас були гроші на те, щоб взяти собі свою спільну квартиру! Не більше не менше, Женю!
— Та ні!
— Так поки ти не заспокоїшся, я цей діалог продовжувати не збираюся! Хочеш погавкати – йди на вулицю кудись або на балкон, а на мене навіть не думай, зрозумів?! – суворо відповіла наречена.
— Що ти, що твій татко якісь ненормальні, от чесно!
– Так? І в чому це проявляється ? – Усміхнулася Аліна.
— Один квартиру сім’ї доньки не може подарувати, хоч грошей у нього на дві квартири… А ти, друга, завжди така стримана, не кричиш на мене, не лаєшся, аж дратує іноді! Та й ще до того ж мені забороняєш кричати!
— А навіщо мені ці дорослі істерики? Мені цього вистачило в підліткові роки, якщо тобі немає, то …
— До чого тут взагалі це? – не зрозумів Євген.
— Та при всьому! Я всю цю енергію просто вранці в залі можу вихлюпнути, а ти кричиш даремно на мене, сподіваючись, що все буде по-твоєму! Це неправильно, Жень!
– Правильно-неправильно! Яка різниця взагалі?
– Велика. – Спокійно відповіла Аліна і встала з дивана, щоб вийти з вітальні, яка одночасно була і спальнею.
– Ти куди? – Здивувався Женя, коли вона попрямувала до виходу.
— Якщо ти не хочеш піти прогулятися – це зроблю я, а ти поки що тут прокричись !
– Ось і вали! Дістала вже!
Це Аліна вже не стала коментувати. Якщо Женя хоче, щоб останнє слово залишилося за ним, то добре, нехай так і буде. Вона від цього точно нічого не придбає та не втратить. А йому… Ну, може, стане легше. Хто знає?
Коли вона приблизно за годину повернулася додому, Женя спав на дивані. Це були якісь погані дзвіночки до майбутнього сімейного життя, якщо чесно,ці сварки вже дістали дівчину.
Вона не стала його будити, бо не знала, як він на це відреагує, тим більше після всієї злості та агресії, що він вилив на неї.
Тому вирішила розкласти крісло на кухні, постелити там собі постіль та лягти спати там. Тим більше, завтра на роботу рано вставати.
На ранок Аліна постаралася розбудити Женю, але той дуже міцно спав і не хотів підводитися. Вона навіть хотіла вилити на нього холодну воду, але побоялася. А то мало як він і на це може відреагувати, тим більше диван з подушкою пір’яною потім ще сушити – невдячна ця справа.
Тож вона хвилин двадцять докладала зусиль до пробудження чоловіка, а потім поїхала спочатку в тренажерку, а потім на роботу, залишивши Жені на журнальному столику записку, в якій було написано:
“Тебе якщо будити, то тільки з танка, але у мене немає знайомих на таких агрегатах, так що … Як прокинешся, так прокинешся!”
За весь день Женя їй навіть не зателефонував. Вона, звичайно, розуміла, що він уже прокинувся, бо він уже кілька разів виходив до месенджерів, але чомусь не дзвонив і не писав.
А вона подумала, що раз ніяк не дає про себе знати, чи то ще злий на неї, чи зайнятий сильно.
Тільки-но приїхавши додому, вона дізналася, що її наречений сьогодні й не працював.
– Привіт. – Обережно позначила Аліна свою присутність в квартирі, коли увійшла до вітальні. – Чим займаєшся?
– А тобі яка різниця? – грубо відповів питанням Євген.
– Тобто ти досі не в дусі?
– Ага! Я ж не можу так, як ти, взяти і просто уникнути проблеми!
— Якої проблеми?
— А ти вже не пам’ятаєш, про що ми з тобою вчора розмовляли піввечора? Що мене так розлютило? Ти це спеціально забула чи просто оперативки в голові не вистачає, щоб запам’ятати?!
— Я чудово пам’ятаю, про що ми розмовляли вчора, і не треба зі мною зараз говорити в такому тоні, будь ласка! – спокійно попросила дівчина.
— А що ти тоді тупиш?
– Слухай, Жень, хочеш вирішити цю проблему? Добре! Купуй сам нам квартиру! Або ні… Навіть не нам, а собі! Адже для тебе саме це важливо, як я вже зрозуміла!
— Я просто думаю про нашу з тобою сім’ю! Як нам жити далі! Та чи мало що , твоєму батькові в голову прийде , і він вирішить нас вигнати, якщо наша нова квартира буде на нього зареєстрована? І ось так жити ти мені пропонуєш? Як на пороховій діжці ? Дякую, звичайно, але я з цим не згоден!
– Тоді повторюся, Жень, якщо тобі фінанси зараз дозволяють – купуй квартиру сам! Не чекай, що тобі її куплять, принесуть ключі на блюдечку та ще й червону килимову доріжку постелять! Цього не буде!
— А навіщо мені тоді все це було обіцяти? Що це за…
— Тобі ніхто цього не обіцяв! Якщо ти від радості, коли почув того вечора про квартиру, відфільтрував у голові всю решту інформації, то це не означає, що про це не говорили! А тато відразу все сказав, і не треба зараз злитися!
– Звичайно! Не треба! Ага! – із сарказмом відповів Євген. – Твій татко тільки й думає, напевно, як мені зробити проблеми в житті.
– Звичайно, Жень! Спить та бачить!
— Ти зрозуміла, що я маю на увазі! – знову почав злитися Євген.
— Якщо чесно, то ні, досі не можу зрозуміти, чим саме ти такий незадоволений! Тато купить нам квартиру! Не таку маленьку, як ця, а велику трикімнатну! Ми там житимемо! По факту – це наша з тобою квартира буде…
— Та ось якраз ні! Вона як була твого батька, так і лишиться! А ось це все, жити – не жити.
— Слухай, Жень… — перебила Аліна гнівні коментарі свого нареченого. – Якщо тобі це все так важливо, я вже сказала, що треба робити в такому випадку! А то виходить, ми на халяву там житимемо, а ти ще сердишся на це!
— Я не на це злюся! Просто хочу свою квартиру! Хіба я не заслужив своєї квартири, коли з тобою одружуся?! – Знову почав підвищувати голос Євген.
А Аліна мовчала. У неї все більше і більше починало викликатися огида до її нареченого.
А зараз за два дні, відколи Женя заговорив , що хоче розширення, що йому набридло тут тулитися, він просто вже почав божеволіти на тлі якоїсь жадібності.
Аліна справді ніколи такого не помічала. Навіть якщо така поведінка була раніше, то зараз вочевидь стадія загострення, не інакше.
Їй хотілося зателефонувати батькові, розповісти, що відбувається, і попросити, щоб той взагалі не купував їм квартиру. Що їм дуже добре тут, у бабусиній. Але вона цього поки що не робила. Поки що…
Натомість вона сказала Жені:
— Знаєш, я вже думаю, що ти не одружуватись зі мною хочеш, а квартиру безкоштовну отримати від моїх батьків!
— Аліне, що ти… — осікся він на півслові якогось чергового крику, який Аліна вже й не слухала.
– Що я? А ти сам послухай! Я тобі говорю одне, ти мені інше, Жень! Ти збожеволів на цій квартирі, а може, батькові взагалі нічого не купувати, якщо в тебе це перейшло в якусь манію? А? – Запитала вона, вперше трохи підвищивши голос на Євгена. – Ти взагалі на мені одружуватися хочеш чи з квартирою?!
— Звісно, на тобі! Звісно…
– Так? Тоді перестань так зациклюватися на цих клятих квартирах!
— Просто я… Просто мені батьки сказали, що… — невпевнено сказав він.
– Що вони тобі сказали?
— Що свою квартиру вони відпишуть моїй сестрі з дітьми… Що, оскільки вона одинока мати і їй і так багато в чому дуже важко, то їй ця квартира потрібніша, ніж мені. А в мене ж і так буде все, що нам твій батько подарує… І таке інше… — трохи безглуздо, почав мямлити Женя.
– І що? Через це треба було вчора влаштовувати мені тут істерики? Та хай вони хоч кому залишають свою квартиру!
— Звичайно, тобі легко казати про це! У тебе з дитинства все було і не треба було, так думати про своє майбутнє, як мені! Квартира? Та не питання! Робота хороша? Те саме! А я як на пороховій діжці з самого дитинства! Тільки й думав, що мені ще з Іркою квартиру ділити доведеться! А тут мене цього навіть позбавили! Звичайно, мене все це розлютило!
— То що ти тоді мені нерви псуєш? Іди і висловлюй це своїм батькам, Жень! Мій батько взагалі не зобов’язаний нам дарувати квартиру, але ти в’ївся саме через це! Він і цю міг спокійнісінько здавати, але ні! Пустив нас жити сюди! Тільки з тебе замість подяки тільки заздрість та жовч лізе!
А на рахунок «з самого дитинства»… У моїх батьків не було своєї квартири доти, доки тато не відкрив свій перший магазин, і ми втрьох жили в орендованій однокімнатній квартирі! Тож не треба говорити про те, чого не знаєш!
І на ту квартиру, де вони з мамою зараз живуть, він заробляв цілодобово, ми з мамою його майже не бачили, а все тільки для того, щоб ми перестали чогось потребувати!
– Алін … – перервав її наречений.
– Що?! – невдоволено спитала дівчина.
— Я все зрозумів… Вибач мене… — винен сказав він і підійшов до своєї нареченої, щоб обійняти і втішити.
Якщо чесно, то він бачив її такою вперше, і йому стало якось не по собі. Тому він перестав висловлювати їй щось подібне.
Але через тиждень після цієї розмови Женя пішов у гості до її батька і те саме, що своїй нареченій почав говорити майбутньому тестеві.
Після тривалої розмови з Женею, батько Аліни зателефонував дівчині, щоб все розповісти. І Аліна зрозуміла, що її нареченому справді важлива тільки сама квартира, а не вона, що б він там не намагався їй довести.
Тому вона бачила лише один варіант розвитку їхніх стосунків: розірвати все. Піти від Жені. А інакше це може тривати ще невідомо до якого часу. І чи мало до чого його в майбутньому доведе ця заздрість і жага своєї власної квартири, адже люди на тлі цього справді божеволіють…
Женя був просто в люті, коли вона спершу запропонувала йому розлучитися на якийсь час, щоб він насправді вирішив, що для нього важливіше. І він почав гуляти, зажди до ночі і с дівчатами…
Він сам почав розуміти, що в нього почав їхати дах, але тільки прихильність і любов Аліни йому було вже ніяк не повернути, і він сам пішов, вже назавжди, навіть не на якийсь час.
Потім, за кілька років, він знайшов те, чого шукав. Молоду самотню дівчину зі своєю квартирою, яка не тільки прописала його у себе, а й переписала на нього квартиру, яку їй купили батьки, і він почав їй зраджувати. Але їй не було куди подітися, вона терпіла все це, тому що їй просто було нікуди йти.
А Аліна стала займатися тільки собою і кар’єрою, завела собі собаку і пожила так пару років, поки не зустріла на своїй же роботі приємного чоловіка, розлученого, але без таких замашок, як у колишнього, і ось з ним вона дійсно стала щасливою, хоч і не відразу, тому що осад від попередніх відносин ще дуже довго не дозволяв їй повірити людям.
Повірити, що є нормальні чоловіки, які не одержимі поживитися чимось за рахунок її батька.
