Ми з чоловіком разом уже майже 20 років. Весь цей час живемо мирно, без конфліктів. Він у мене золота людина, таких ще потрібно пошукати, але іноді його впертість зводить мене з розуму.
Особливо коли справа стосується його ж блага. Мені здається, що зараз він робить велику помилку через свою впертість. Мого чоловіка виховувала тільки мати. Батько пішов із сім’ї, коли йому був рік.
Аліменти платив справно, але до спілкування не прагнув. У новому шлюбі в нього дуже швидко з’явилися двоє дітей. Про першого сина він нібито й забув. Коханий усе життя хотів спілкуватися з батьком.
Сам йому телефонував, виявляв ініціативу, але той відповідав холодністю, а сам у принципі ніколи не цікавився життям сина. Навіть на наше весілля прийшов якось неохоче. Побув годину на урочистостях і пішов.
Три місяці тому батька чоловіка не стало. Він пішов швидко і раптово. Це для всіх стало шоком. Особливо для коханого, хоч він ніколи й не отримував належної любові від батька, але сам його він дуже любив.
Ця новина його підкосила. Він тільки зараз почав потроху приходити до тями. Після себе свекор не залишив жодного заповіту. Усе сталося дуже раптово. Однак за життя він встиг обзавестися деякими статками.
У нього залишилася трикімнатна квартира, будинок у селі й однушка в новобудові. Уже мовчу про те, що в кожного з його дітей від другого шлюбу є своя квартира.
Я не намагаюся порахувати його гроші, проте в цьому всьому є частка мого чоловіка. Днями я заговорила з ним про це, адже він теж законний спадкоємець, має право претендувати хоча б на якусь частину спадщини.
Я думала, він це розуміє, але він і чути нічого про це не хоче. Каже, не збирається влазити в розділ спадщини, адже вони це все нажили з другою дружиною. Нехай, мовляв, їм усе й залишається
Однак я не згодна. Мені здається, він робить помилку. Я розумію, що ні на що суттєве розраховувати не доводиться, але хоч якісь гроші він міг би отримати, але ж нам вони зараз дуже знадобилися б.
Наші діти навчаються в школі, іпотеку виплачувати ще кілька років. Та й свекруха трохи прихворіла, потрібно їй допомагати. Загалом, не завадили б зайві фінанси, але чоловік категорично проти.
Він не слухає мої аргументи. Каже, що не хоче конфліктів, але яка різниця, якщо ми й так ніколи не спілкувалися з цими людьми. Невже не можна постояти за себе й отримати те, що тобі належить. Хіба я не права?