У нашому селі чутки розходяться швидко. І хоч за останні роки воно непогано так розрослося, старожили ще пам’ятають, як асфальт у цих місцях був у дивину. Ну а я добре пам’ятаю свою молодість і людей, які мене тоді оточували. Ця частина мого життя міцно в’їлася мені в підкірку.
І, як виявилося, не випадково. Річ у тім, що, коли нам із чоловіком було по 20 років і ми ще не були одружені, була в мене одна суперниця. Вона жити не могла, так хотіла відбити в мене нареченого. От і будувала через це всілякі капості. Наговорювала на мене, брехала.
Але найпідлішою чуткою, яку вона намагалася про мене розпустити, була чутка про те, що я нібито гуляю з іншим чоловіком. Якби ви жили в селі в той час, то знали б, що за такі слова треба відповідати, але втрутився чоловік, і тоді ми якось спустили все на гальмах, так. Час минув, і ми стали старшими.
Я вийшла заміж і досі щаслива. Вона теж знайшла собі хлопця з села і зіграла весілля, а потім вона народила сина і поїхала на заробітки за кордон. Час від часу приїжджає, але здебільшого сидить там. Я не знаю, як це вийшло, мабуть, таке везіння. Але тепер син цієї дами – мій зять. Так, буває й таке.
А я що, маю доньку рідну відмовляти через свої особисті рахунки зі свахою? Ні. Навіщо? Що було, те загуло. Як я вже сказала, суперниця працює в іншій країні, тож може собі дозволити багато чого. Вона прилетіла на весілля вся в хутрі. Купила синові квартиру в місті, тож моя донька тепер бачиться зі мною рідко.
І взагалі поводилася вона досить зухвало. Навіть її чоловік, мій сват, зробив їй кілька зауважень, а до нього вона, до речі, на день народження жодного разу не прилітала. Коротше кажучи, у декого характер із віком не змінився зовсім. Я навіть на хвилину занепокоїлася. Хто ж знає, що там у неї в голові.
А раптом за старе візьметься? Але ні, на мого чоловіка вона дивилася з байдужістю і серед гостей начебто чутки не розносила. Ну хоча б у цьому вона змінилася на краще. Тиждень тому чоловік запросив мене на відпочинок. У свої 63 роки він усе ще вміє робити несподівані подарунки.
Біля нашого села є курорт із мінеральними водами, тож він купив нам дві путівки для оздоровлення. Ми вже якось їздили туди, і нам усе сподобалося. Але тепер те місце ще більше облагородили, тож не соромно і ще раз з’їздити, тим паче привід є.
І знаєте, кого я побачила в перший же день відпочинку, та ще й не одну? Свою свекруху. Вона сміялася, йдучи під руку з симпатичним засмаглим чоловіком, який посміхався на всі 32. Судячи з того, що спілкувався він не не мовою, а лише енергійно жестикулюючи, я зрозуміла, що це іноземець.
Через кілька днів у зятя день народження, тож я зрозуміла, що вона вирішила приїхати до сина, але не одна, а з таємним супутником. Тут неподалік є один непоганий готель, де навіть італійцеві буде не соромно провести якийсь час. А що, зручно. І чоловік ні про що не дізнається. Ось тільки…
Мене так і тягне витягнути її страшний секрет назовні. Показати, хто вона така з себе насправді. Ну і що, що таємниця особистого життя важлива? Адже ця жінка зраджує свого чоловіка, обманює його, та ще й коханця практично в наше село приволокла. Хіба так можна?
Так, я розумію, що це почуття помсти грає в мені. Крім того, вона сама про мене розпускала неправдиві чутки. Але це-то я бачила на власні очі! У цьому випадку не може бути іншої думки: двоє дорослих людей в обнімку відпочивають. Спасибі, ще не цілуються.
Добре, що нас із чоловіком вона не побачила. Було б трохи ніяково якийсь час. Ех, але ж вона мати мого зятя. Хоча родичкою вона мені ніколи не стане, навіть у її мріях, але для своєї доньки я хочу тільки всього найкращого. Ображена свекруха завжди може перетворити життя невістки на муку.
Тож доведеться тримати язик за зубами. І найтрагічніше, що, якщо вона мене побачить, це я муситиму поводитися неприродно. Мовчати про те, що побачила. Тому що мені моя дитина важливіша за її шлюб.
Ситуація, звісно, ворогові не побажаєш. Але треба тримати себе в руках і думати про хороше. У нашому віці краще поберегти нерви. А все інше, та гори воно синім полум’ям!
