Трохи більше двох років я заміжня за розведеним чоловіком. Це нітрохи мене не бентежило, а навіть, навпаки, давало більше впевненості в людині і його намірах. І все було чудово, поки мій милий НЕ ошелешив мене цікавою новиною.
«До нас скоро приїде Аня. Вона вступила до університету і поки що поживе у нас. Можливо, пару років, не знаю. Подивимося, як піде », – заявив чоловік. Я просто обімліла.
Новина настільки мене засмутила, що земля ніби з-під ніг пішла. Звичайно, я обурилася:
«Чому твоя дочка буде жити в нашій квартирі ?!»
Чоловік почав пояснювати ситуацію, мовляв, дитині потрібно десь жити, а знімати квартиру досить дорого.
Я запитала, чому б дівчинці не оселитися в гуртожитку, як всі інші приїжджі студенти. Ну а що такого? Я все студентство тулилася в одній кімнатці з двома подругами. І нічого, вивчилася на відмінно! У чому взагалі проблема?
Але мої аргументи не сподобалися чоловікові. Він настільки розізлився, що буквально почервонів.
«Ти не думаєш, що це єдина рідна донька і я по ній міг скучити? Як вона буде жити в гуртожитку, знаючи, що на сусідній вулиці є квартира з усіма зручностями і рідний батько, який її чекає ?! » – прокричав чоловік.
А потім він сказав, що йому плювати на мою думку з цього приводу і що все вже вирішено. І ось тут розлютилася я. Що значить плювати? Тобто у мене немає права голосу в такому важливому питанні?
Я взагалі-то плачу за цю квартиру так само, як і він. Прибираю, готую, купую продукти. Що за маячня?!
Я ніколи не ставилася до його доньки погано. Вона славна дівчинка. Але це не означає, що я готова жити з нею в однокімнатній квартирі, де нам двом не завжди вистачає місця.
Як він собі це уявляє? Як вона буде готуватися до пар? А про подружнє особисте життя я взагалі мовчу!
«Вона не буде тут жити, так і знай!» – останнє, що я сказала. І пішла. Не знаю що мені робити. Я довго не могла заспокоїтися, просто якась істерика. Так, кажуть, чужих дітей не буває. Але ж справа не в цьому! І не в дівчинці зовсім.
Чому чоловік банально не порадився зі мною і вирішив все сам? Невже я заслужила таке байдуже ставлення до себе?
Якщо чесно, я настільки засмучена і зла на нього, що готова подавати на розлучення. Не бачу сенсу витрачати своє життя на людину, яка не зважає на мою думку. Більш того, я впевнена, що в майбутньому він постійно буде вибирати між мною і дочкою. Вгадайте, кого ж він вибере в результаті?
