Олексій познайомився з Веронікою на вечірці, де дівчина опинилася випадково. Подруга затягла зі словами:
– Там можна буде з ким-небудь познайомитися.
– Не хочу я ні з ким знайомитися. Та й марно це. Хто захоче брати заміж дівчину з села, без приданого, або хоча б корисних родичів? Мої батьки і сестра вже точно нічим не зможуть бути корисними для тих людей, з якими ти мене хочеш познайомити.
– Ти, Вероніко, дуже розумна. Але іноді не дуже. Якраз це твій шанс вирватися з села, піти від родичів, стати самостійною, жити в достатку. А для цього потрібен багатий чоловік.
– Не обов’язково. Я сама все зароблю.
– Не обов’язково, але бажано.
Умовила Уляна сходити Вероніку на вечірку. Дівчину все дивувало. Офіціанти, які підносять напої, шикарні дівчата на підборах і в сукнях із глибоким декольте. Порівняно з ними Вероніка виглядала прислугою, але аж ніяк не гостей. Вона роздратовано шепотіла Уляні:
– Навіщо ти мене сюди покликала? Сама он як вдяглася, а мені не сказала. І тепер я виглядаю жахливо.
– Жахливо цікаво ти виглядаєш. І незвично. Порівняно навіть зі мною.
На Вероніці була проста біла майка і сірі джинси. Волосся дівчина розпустила, нанесла легкий макіяж. Подруга ж була в короткій спідниці і топіку, в червоних туфлях на шпильці.
– По мені одразу видно, що я на полювання. А ти така непримітна і цікава водночас.
Уляна мала рацію. Вже через пів години до Вероніки почали підходити чоловіки, пропонувати напої, знайомитися, заводити розмови. В один момент біля неї опинилося троє чоловіків. Усім їм було за тридцять. На всіх білі сорочки з розстебнутим коміром, строгі штани. Усі, як один, стильно підстрижені. Було помітно, що вони пересичені товариством надкрасивих дівчат і тепер їм хочеться інтелектуальних бесід.
Зрештою, двоє чоловіків попросили телефон. Одного з них звали Ігор, а іншого – Олексій.
Наступного дня зателефонували обидва. Уляна раділа за подругу і за підсумками розмов підказувала, кого обрати.
– Іди краще з Ігорем. Він добріший, мені здається.
Але Вероніка вибрала Олексія. Через природну непокірність. Вона, всупереч маминому бажанню, поїхала вступати вчитися в інше місто, обрала складну спеціальність. Дівчина не збиралася повертатися в рідне місто.
Вероніка встигла поспостерігати за сім’єю старшої сестри і не хотіла собі такої ж долі. У Алли було вже троє дітей, встигла купити будинок . І постійно дорікала чоловіка, який цей будинок не лагодив, дружині нічим не допомагав. Алла постійно говорила:
– Потрібно з ним розлучитися. Толку ніякого. А так – хоч аліменти будуть.
І продовжувала з ним жити. І якщо хтось критикував її чоловіка, вона починала його захищати.
Вероніка не хотіла такого життя. Але й за порадою вступати не хотіла. Тому й обрала Олексія. Він здавався їй дуже серйозним, дуже надійним. Такий ніколи не вимовить зайвого слова, не образить. У розмові з Веронікою він сказав:
– Я маю намір одружитися один раз і на все життя.
Це дівчині дуже сподобалося. І вона погодилася на побачення.
Працювала Вероніка архітектором. Її хвалило начальство. Ось тільки з особистим життям були невеликі проблеми. Дівчині було вже двадцять шість років. А перспектив вийти заміж – жодних. Ніхто з офісу її не влаштовував. Або занадто молоді, або вже одружені. Ось подруга Уляна, яка вчилася з нею на одному курсі, і вирішила зайнятися особистим життям Вероніки.
У неї були друзі в різних колах. Особливо – серед розробників. Завдяки кільком однокласникам. Вони-то й проводили її на вечірки. І дозволяли брати з собою подругу.
Олексій був розробником програм для комп’ютерів. Він звик, що дівчата хочуть із ним познайомитися. Він багато заробляв, мав гарний вигляд. Але йому хотілося бачити поруч із собою не ляльку, а розумну, надійну жінку. Таку, як його мама, яка була жінкою дуже серйозною і таким же виховувала сина.
Він кінокомедію вперше побачив під час навчання в університеті. До цього мама намагалася йому показувати виключно корисні фільми.
Йому подобалися дівчата розумні. Була в нього однокласниця Христина, дівчина дуже розумна. Але вона відкидала залицяння Льоші. І він вирішив, що шукатиме супутницю доти, доки не зустріне ідеальну, на його думку, дівчину.
Вероніка йому одразу сподобалася. Саме своєю звичайністю на тлі інших дівчат. А потім полонила розумом.
До моменту знайомства Олексій уже добудовував власний будинок. Але Вероніці про це не розповідав. Хотів зрозуміти, як ставиться дівчина безпосередньо до нього, а не до його фінансів.
Вероніка розповідала про свою роботу, начальника, зарплатню. Нічого не приховувала. У той час, як її супутник не поспішав ділитися тим, що має. Дарував скромні букети, водив у кіно.
Через два місяці знайомства повіз у будинок. А Вероніка злякалася.
– Ти такий заможний. Я зовсім тобі не підходжу.
– Якраз навпаки, – він тепло посміхнувся. зазвичай Олексій був більш стриманим.
– Я хочу, щоб ти стала в ньому господинею. Потім, коли будівництво й оздоблення, нарешті, закінчаться.
– А як же твоя мама? Напевно вона захоче тобі допомогти. І взагалі, поки ти не одружений, господарювати там.
– Мама не матиме до цього будинку жодного відношення. Я його будую, я і вирішую, хто буде там наводити затишок.
Через півроку зустрічей Олексій зробив Вероніці пропозицію. Вона погодилася. Про весілля сказала рідним за два тижні до свята. І то, тільки тому що не могла приховати захід. Вона соромилася своїх сільських родичів, приблизно уявляла, що вони можуть влаштувати на заході, де буде багато заможних гостей.
Олексій заспокоював:
– Я спокійно прийму твоїх родичів. Адже ти росла серед них. А така прекрасна квітка могла вирости тільки на благодатному ґрунті.
Дуже гарні слова заспокоювали Вероніку. Вона радила мамі та сестрі, які сукні обрати. Попросила Аллу не брати на весілля чоловіка і молодшу дитину залишити зі свекрухою, щоб не шуміла і не загубилася.
– Я так розумію, що ти нас соромишся? – запитала старша сестра. – Звичайно, ми тобі не рівня. Ну не хвилюйся, будемо частіше приїжджати до тебе в гості.
І це прозвучало, як погроза.
Перед весіллям родичів Вероніки оселили в готелі. Наречену викуповували з її орендованої квартири. А після урочистості наречений і наречена поїхали в новий будинок.
Другий день весілля гуляли знову в ресторані. Вероніка шалено втомилася стежити за своїми племінниками, які поводилися дуже погано. Вони носилися по двору, забиралися під стіл, постійно перекрикували дорослих, не давали танцювати. І Олексій, і його мама, дивилися на те, що відбувається, із осудом, але Вероніці, яка згорала від сорому, нічого не говорили. Що поробиш? Родичі поїдуть, тож можна їх трохи потерпіти.
На щастя, Алла прислухалася до молодшої сестри і не взяла з собою на весілля чоловіка і молодшого сина.
Після весілля молодята вирушили в подорож. І Вероніка вперше побувала на морі. І одразу – в дорогому готелі, де офіціанти й персонал розуміли її бажання за одним поглядом чи кивком голови. Вероніка була в захваті, а Олексій сприймав усе, що відбувається, як належне. Йому подобалося, як захоплюється дружина, подобалося її дивувати.
Після повернення з подорожі молодята повернулися до роботи. Вероніка опікувалася домом, будувала затишне гніздечко. Сама обирала приємні дрібниці, радилася з чоловіком. Той у всьому покладався на смак дружини. У їхній молодій сім’ї панувало кохання, гармонія і взаєморозуміння. Навіть на роботі помітили, що Олексій став добрішим. Примовляли:
– Одруження тобі личить.
Через два місяці після весілля несподівано зателефонувала сестра Алла:
– Веронічко, тут така справа. Потрібно мені дітлахів до хорошого лікаря влаштувати. У вас же можливостей усяко побільше.
– Добре, звісно, я зателефоную в медичні центри і щось знайду. Усіх трьох?
– Звичайно. Але дорого це. Ти ж допоможеш?
– Так. Обов’язково.
– І ми в тебе поживемо, у будинку? Кілька днів, поки приїдемо, поки до лікарів, по місту погуляти, сама розумієш…
– Ну, це не мій дім, а чоловіка. Але я в нього запитаю.
Олексій одразу погодився допомогти дружині.
– Звісно, рідних не можна кидати в біді!
Вероніка була йому вдячна. Але сама не особливо хотіла допомагати сестрі. Бо знала, що Алла ніколи не зупиниться на одному проханні. Старша сестра завжди заздрила молодшій сестрі. Бо у Вероніки все складалося добре. Вона знайшла в собі сили поїхати вчитися. Не вискочила рано заміж, як Алла. Тепер от і чоловіка багатого знайшла.
Вероніка дуже добре знала старшу сестру і здогадувалася, що якщо вона один раз піде їй на зустріч, то та вже не припинить до неї звертатися і буде набридати постійно. Їй та її чоловікові.
Проте Вероніка знайшла лікаря, записала всіх трьох дітей. Озвучена сума її не зупинила. Її зарплатня була її зарплатнею, жили вони на гроші Олексія, а свої гроші Вероніка могла витрачати на свій розсуд. Ось і змогла оплатити послуги медичного центру.
За день до прийому сестра приїхала з усіма трьома дітьми. Олексій не міг зустріти на машині, але викликав таксі, щоб сестра дружини дісталася з комфортом.
Діти влетіли в будинок із криками , як загін маленьких дикунів. Вони, не роззуваючись, почали носитися будинком, забігати на сходи і з’їжджати по перилах. Не минуло й десяти хвилин, як уже було розбито велику вазу, що прикрашала вітальню, відірвано одну штору і щось закинуто в акваріум. На щастя, Олексія ще не було вдома і на власні очі він не встиг нічого побачити.
– Алло, зараз же заспокой дітей! – кричала Вероніка. – Це не мій дім, а чоловіка. А навіть якби й мій, то чому діти так жахливо поводяться?
– Ой, що тут жахливого? Нормально. Ну веселяться. Так вони ж діти!
– Це, по-твоєму, нормально?
– Ти бачила мій будинок? У нас усі шпалери або зірвані, або розмальовані. Це діти!
– Це – дикуни невиховані!
– У тебе немає дітей, люба. І невідомо, якими будуть твої, – парирувала Алла. Але на дітей для порядку прикрикнула. Вистачило цього на п’ять хвилин тиші.
Кіт забився в якусь шафу і Вероніка не могла його знайти. Він відмовлявся виходити навіть поїсти.
За годину прийшов Олексій. Сіли вечеряти. Діти раз у раз залазили під стіл, кидалися їжею. Молодший, якому було три роки, вередував і зовсім не хотів їсти.
– А що ти хочеш? – ласкаво запитала тітка Вероніка, хоча всередині все кипіло.
– Млинці.
– Чудово, зараз мама стане і насмажить тобі млинців.
– А може тітонька? – сказала Алла. їй не хотілося нічого готувати. Адже вона перебуває в гостях.
– Я не вмію, Аллочко, у мене ж немає дітей! – відповіла сестра.
У цей час Артемка несамовито волав. Довелося все ж таки мамі вставати і смажити млинці.
Увечері Олексій запитав дружину:
– Вони надовго у нас?
– Завтра – до лікаря. А післязавтра додому.
– Своєрідна, звісно, сім’я. Як можна так виховувати дітей?
Вероніці було боляче і соромно. Але вона вирішила трохи захистити сестру.
– Як уміє, так і виховує. Там із чоловіком ще проблема.
– Він є?
– Так, я просто попросила, щоб на весілля він не приїжджав. Наші діти будуть виховані по-іншому.
– Дуже на це сподіваюся, – сказав Олексій спокійним тоном.
А Вероніці здавалося, вже краще б він закричав на неї і на неслухняних племінників, ніж розмовляв таким крижаним голосом.
Наступного дня Вероніка викликала сестрі та дітям таксі, яке доставило їх у медичний центр. Потім Вероніка під’їхала, відпросившись із роботи на годину, і все оплатила.
Лікар призначив лікування всім трьом, знадобилися і спреї, і назальний душ. Усе це теж оплатила Вероніка. І розраховувала почути хоча б спасибі. Але почула:
– А де ми будемо обідати?
Вероніка відповіла:
– Зараз таксі відвезе вас назад у будинок. У холодильнику є продукти. Приготуй, будь ласка, борщ, котлети.
– Я думала, ми підемо в ресторан.
– А в тебе є на це гроші?
– У тебе є, – відповіла Алла.
– Усі мої гроші пішли на лікування твоїх дітей, вибач.
Алла образилася, але нічого не поробиш. Поїхала на таксі в будинок. Вероніка повернулася тільки ввечері, разом із чоловіком. І дуже пошкодувала, що не приїхала хоча б на годину раніше.
Коли Олексій з Веронікою повернулися в будинок, Алла була на кухні. Звідти долинали приємні аромати. Обід уже був готовий, діти нагодовані. Алла готувала вечерю – смажила м’ясо. Варто було віддати їй належне, готувала вона чудово. Як і сама Вероніка. Ці здібності передалися їм від матері.
Але якщо з кухнею все було добре, там панував затишок і приємні аромати, то в решті будинку творилося жахіття.
Діти бігали, кричали, малювали на підлозі маркерами. Кіт знову сховався, хоча Вероніка бачила, що він виходив поїсти, коли нікого в будинку не було. У кабінеті Олексія були розкидані папери, деякі аркуші були розмальовані.
– Вероніко, поговори з Аллою. Що діти робили в моєму кабінеті? Просто якщо я сам почну говорити, все може закінчитися скандалом. Краще ти.
– Звісно, любий, вибач мені і моїй сестрі за моїх племінників.
У цей час діти бігали будинком і стріляли з пістолетиків, які подарував їм Олексій.
Молодший плакав, він упав, розбив коліно об плитку.
Поки займалися коліном, не заводили розмов про кабінет. Але потім Вероніка знайшла момент і гнівно зашепотіла сестрі:
– Що вони наробили, ти бачила? Завтра ж щоб вас тут не було!
– Дуже гостинно!
– Вони розкидали та розмалювали папери в кабінеті мого чоловіка. Навіть я туди не заходжу, він там сам прибирає. А твої діти туди влізли, все розкидали.
– Нічого, ось сам і прибере.
Пізно ввечері Вероніка сказала чоловікові, що вранці сестра з дітьми поїде. І вкотре вибачилася за їхню поведінку.
– Більше твоїх племінників я не хочу бачити у своєму домі, – сказав чоловік.
– Звісно, – обіцяла Вероніка. – Це просто стихійне лихо.
Уранці вона викликала таксі й відправила сестру з дітьми на вокзал. Поїзд відходив за годину.
– Нам дуже у вас сподобалося, – сказала Алла . – Ми до вас ще приїдемо.
“Тільки не це”, – подумала Вероніка.
Олексій промовчав.
А через два місяці Алла знову звернулася до сестри. Тепер уже їй потрібно було до лікаря. Дітей залишити ні з ким, свекруха хворіє, чоловік не впорається, мама працює.
– Я теж працюю, – сказала Вероніка. – І не зможу сидіти з твоїми дітьми.
– Так можна няньку найняти на кілька годин, поки я буду в лікаря.
Вероніка довго думала, як сказати Олексію, що знову приїдуть діти. А потім вирішила нічого йому не говорити, а сказати сестрі:
– Вибач, люба, але це твої проблеми – куди подіти дітей. Хочеш до лікаря – я тебе запишу, і навіть допоможу оплатити, частково, не все. Але дітей тут бути не повинно. Принаймні, до того моменту, поки вони не виростуть і не навчаться поводитися.
Алла образилася. До лікаря їй уже було не потрібно. Потім дзвонила мама, говорила, що не можна так чинити з сестрою. Казала, що Вероніка зазналася.
– Я обираю себе і власну сім’ю, вибачте. Я не зобов’язана утримувати сестру, її дітей, які не вміють поводитися. Я хочу жити спокійним, нормальним життям.
Так Олексій і не дізнався, що була небезпека знову зустрітися з дикими племінниками його дружини. Не дізнався, що Вероніка більше не спілкується з Аллою і майже не спілкується з матір’ю. І все заради його та її власного спокою.
