– Наталю, уявляєш, Максим з’явився! – Олена навіть забула вибачитися за ранній дзвінок, – він, бачте, із сином хоче спілкуватися!
– Має право, – відгукнулася подруга сонним голосом.
– Що?! Ти знущаєшся?! Немає в нього жодних прав!
– Олено, ну не кричи ти так, дай прокинутися…
– Прокидайся! Я зараз приїду! – у телефоні почулися гудки…
– Пропав вихідний, – подумала Наталя і знову заснула…
Остаточно її розбудив різкий дзвінок у двері…
– Ти ще дрімаєш? Подруга називається! – Олена впевнено пройшла на кухню, поставила чайник, – я думала, ти вже стіл накрила…
– Який стіл, ти на годинник дивилася?
– Подумаєш, восьма ранку! Хто рано встає…
– Той не висипається, – продовжила фразу Наталя, – особливо у вихідний день…
– Гаразд, не бурчи, – миролюбно кинула Олена, – давай, умивайся, одягайся, я сама все зроблю. Нам належить розробити “план-перехоплення”…
За десять хвилин Наталя прийшла на кухню. Стіл і справді був накритий: гарячі бутерброди, сир, симпатична ковбаска, пляшка білого…
– Ну, – усміхнулася господиня, – розповідай, хвороблива ти моя.
– Усе просто, подруго, – Олена змінилася в обличчі, – дзвонив Максим, хоче спілкуватися із сином.
– І?
– Я не дозволю! Навіть якщо доведеться судитися!
***
Вони розлучилися п’ять років тому, коли Артему було всього два роки.
Дитина була довгоочікуваною.
Олена після появи дитини сильно погладшала. З веселої стрункої жінки перетворилася на вічно незадоволену, ниючу тітку.
Максим розумів, що дружині дісталося, що це гормони і мужньо терпів. Допомагав, чим міг.
Перший час, приходячи з роботи, забирав сина на прогулянку, щоб Олена могла хоч якось відпочити.
Пробував допомогти з готуванням, прибиранням, але дружина незмінно обривала його старання на корені:
– Та йди, помічник! Не заважай! Все одно доведеться після тебе переробляти, – і демонстративно починала плакати…
Час минав, ситуація не змінювалася.
Поступово до ускладнених стосунків додалися фінансові проблеми: подружжя виплачувало іпотеку…
Максим, розуміючи, що має витягнути сім’ю з тяжкого становища, гарував по максимуму: працював понаднормово, майже не брав вихідних. Втомлювався…
Але все одно: приходив додому і займався з сином. З Оленою в той час вони майже не розмовляли… Зовсім віддалилися…
А потім, ненавмисно, Олена помітила, що Максим змінився.
Удома став з’являтися на кілька годин. Приходив, падав на диван і так спав до ранку… Перестав грати із сином…
Постійно з кимось розмовляв телефоном: Олена сама це чула. І навіть почула ім’я…
– Що? Подружку завів? – закричала вона, вискочивши з квартири в під’їзд, – я дивлюся, що тобі на нас наплювати!
– Припини кричати, – спокійно відповів чоловік, – це з роботи…
Він повільно піднявся сходами, увійшов у квартиру, повісив вітровку на вішалку…
– З роботи?! – верещала Олена від безсилля і злості, особливо через те, що Максим був такий спокійний, – ну, звісно! І скільки їй?
– Вгамуйся, – похмуро кинув Максим, – між нами нічого немає.
– Між вами?! – Олена майже тріумфувала, – ось ти й проговорився! Коротше так: або я, або – вона!
Максим подивився на дружину важким, потемнілим поглядом…Зібрав якісь речі і пішов…
Олена спочатку кричала прокльони йому вслід, а потім раптом зрозуміла, що накоїла.
Стала дзвонити, строчити повідомлення. Максим не відповідав…
Через кілька днів повідомив, що подає на розлучення. А далі на Олену чекав “холодний душ”. Вона, нарешті, почула претензії чоловіка.
Виявилося, що він терпів її не один рік. Що вона стала товстою, не стежить за собою. Що нормально розмовляти вона давно розучилася. Що господиня вона – ніяка і не вміє планувати бюджет. Що поруч із нею він, Максим, просто деградує…
– Я виправлюся, Максиме, – намагалася “налагодити” стосунки Олена, – почекай трохи… Ми все-таки десять років прожили разом…
– Пізно, – твердо відповів той, – тепер – тільки розлучення.
Він узяв кредит, виплатив залишок іпотеки, свою частину оформив на сина і після розлучення поїхав в інше місто…
Довелося Олені заново вчитися жити самостійно.
Спочатку допомагали батьки… Але дуже скоро Олені довелося віддати Артемка в садок і вийти на роботу. Вона повинна була забезпечувати себе і сина… І вона це розуміла.
Два роки пролетіли як одна мить…
Максим ніколи не телефонував, жодного разу не приїхав до сина. Щоправда, завжди надсилав хороші аліменти.
Якось Олена йому зателефонувала сама. Запитувала, чому він не спілкується з Артемом, що хлопчик дуже сумує…
– Звикне, – відповів колишній чоловік, – а ти не дзвони мені більше. Ніколи…
А потім прийшла звістка, що він одружився… На тій самій, чиє ім’я Олена колись підслухала…
– Ну і нехай, – подумала жінка, – назад дороги немає… Що ж, саме час і мені зайнятися своїм особистим життям…
Минуло ще сім років…
За цей час Олена вийшла заміж, привела у світ доньку. У неї дружна, щаслива сім’я. Чоловік любить Артема як рідного сина, чудово з ним спілкується.
Хлопчик давно називає його татом. Рідного батька він просто не пам’ятає…
***
– Судитися? – здивувалася Наталя, – навіщо? Якщо Максим хоче спілкуватися із сином, значить, усвідомив, що винен перед ним.
– Усвідомив? Та він просто розлучився зі своєю! Виходить, що поки щасливий був – про сина не згадував. А як притиснуло – згадав! Ні вже! Я йому не вірю і не дозволю налаштовувати Артема проти мене і проти мого чоловіка!
– Навіщо Максиму налаштовувати сина проти вас? Він просто хоче налагодити стосунки. Я б дозволила. Усе-таки рідний батько.
– Так! Рідний! Коли кинув його зовсім маленьким, він про це не думав!
– Олено, та думав він про нього. Квартиру хлопцеві залишив. Нічого, що ви в ній так і живете? А аліменти? Ти казала, що завдяки їм ви з Артемом не бідували. І зараз вони не зайві…
– До чого тут аліменти? Він зобов’язаний їх платити! Тож це ніякий не подвиг! Грошима він відкупився… А те, що зрадив нас, це як?
– Ну, не знаю. Мені здається, Максим порядно вчинив і не заслуговує такої ненависті. І потім… Навіщо тобі це? Артем підросте, і вони з батьком усе одно зустрінуться. Ще й подружаться… Напевно… Ти ж тоді в усьому винуватою опинишся.
– З якого дива? Я ось розповім Артему, що за фрукт його тато! Подивимося, як вони подружаться! Та й не може бути, щоб син матір зрадив через батька, якого він навіть не пам’ятає!
– Згадає, Олено. Ось побачиш. Тож подумай гарненько, перш ніж починати… Собі дорожче…
– Ні! Я не дозволю йому повернутися в наше життя як ні в чому не бувало! І сина від нього зумію захистити! Зрештою я не одна. Чоловік мене підтримає. Я впевнена!
– Справді? Впевнена? Ну, подивимося…
***
Кілька років Олена вперто стояла між колишнім чоловіком і сином. Але Максим не здавався. Знайшов Артема в соцмережах. Вони почали листуватися, потім потайки зустрічатися.
Коли Артему виповнилося чотирнадцять, він пішов до батька. Максим прийняв його з розпростертими обіймами…
Зараз Олена намагається налагодити стосунки з обома…
Щоправда, поки що погано виходить.Час, витрачений на скандали і “захист” сина від батька, дає про себе знати…
Із чоловіком у Олени теж проблеми. Він втомився постійно жити на пороховій бочці…
Нещодавно відкритим текстом заявив, що подумує розлучитися…Спеціально для сайту Stories
