Коли батько, після тридцяти років спільного життя, раптово пішов від мами, Ксенії довелося два дні жити в батьківській квартирі.
Ксюша не могла залишити маму в такому стані. Жінка була в істериці. У квартирі була обстановка, ніби хтось пішов з життя. Мама безперервно ридала, останніми словами проклинала зрадника – чоловіка, який кинув її під старість років. Вона стверджувала, що чоловік, швидше за все, знайшов собі молоду. А бачачи, як дочка, зрідка, поглядає на годинник, здригалася:
-Іди, у тебе ж справи! Нікому я тепер не потрібна. Стара, покинута всіма. Як мені далі жити, на що? Можеш йти до чоловіка, дітей, а я щось з собою зроблю, поховаєте мене потім і забудьте. Зате не буду нікому незручностей завдавати!
Звичайно, після таких висловлювань, Ксенія ніяк не могла залишити маму одну. І з роботи їй довелося відпроситися, і чоловік дзвонив безперервно, обурюючись:
-Ну що ти там сидиш? Адже ніхто не по..р! Вона доросла жінка, впорається. Я теж один нічого не встигаю. З дітьми уроки робити треба.
Через два дні безвилазного перебування в квартирі і втішання плачучої матері, Ксенія сказала:
-Мамо, давай я з’їду до батька, поговорю з ним. Взагалі не розумію причини його вчинку!
Мати несподівано погодилася.
-Поговори, Ксюшо, адже він мовчки пішов, нічого не пояснюючи. І куди мені тепер діватися? Ця квартира його, дошлюбна, я до неї ніякого відношення не маю. А на що мені тепер жити.
А це було і справді нагальне питання. На що було жити п’ятдесятирічній жінці, яка ні дня в своєму житті не працювала. Наскільки пам’ятала Ксенія, мама кілька разів поривалася вийти на роботу, після наполегливих прохань батька, але щось у неї ніяк з цим не складалося. То графік не влаштовував, то колектив.
Ксенія зателефонувала батькові і домовилася про зустріч з ним у кафе неподалік. Чоловік прийшов похмурий, передбачаючи всі претензії дочки. Він не дав їй навіть відкрити рота, зупинивши попереджувальним жестом, і сказав:
-Зачекай. Я знаю все, що ти хочеш мені сказати. Давай я почну. Відразу і з усією категоричністю заявляю, нікого я собі не знаходив, що б вона там не вигадувала. Я пішов від неї. Вона дуже важка людина! Ти не уявляєш, чого коштували мені ці тридцять років спільного життя. Треба було піти ще давно, я все життя поривався це зробити.
Але спочатку ви з братом мене утримували. Маленькі ще, як же вас кинеш! Чекав, поки на ноги станете. Але ось ви і стали на ноги. Ти вже давно, а брат нещодавно. Влаштувався на хорошу роботу, нехай далеко. Ти в курсі, він дзвонив?
Так що, терпіти вашу матір я більше не міг. Хочу хоча б на старості років пожити для себе! Колись ти зрозумієш мене, донько.
-Але, тату, як же вона буде жити одна? І де? Квартира твоя! Та їй навіть нічим комуналку оплатити!
-Цю квартиру я їй залишив, я казав. Не знаю, чому вона не поставила тебе до відома. А комунальні послуги… . Ну що ж, я згоден оплачувати і їх. Тільки якщо з нею не зустрічатися, через тебе! А що стосується всього іншого, тут вже не суди, донько. Нехай шукає роботу, якось влаштовується! Я в цьому їй не помічник.
Після розмови з батьком у Ксенії залишився важкий осад на душі.
“Що означає важка людина? Прожили разом тридцять років, а тут раптом – вона важка людина! Ні, він явно щось недоговорює!”
Мама, здавалося, навіть не зраділа, почувши про квартиру і оплату комунальних послуг батьком. Жінка сплеснула руками і продовжила голосити:
-Комуналку за мене буде платити! Герой який! А жити на що? Харчуватися, одягатися! Хто ж мене на роботу візьме в такому віці, кому я потрібна?
-Мамо, ну треба якось все-таки намагатися. Може і підшукаєш щось. Нехай з невеликою зарплатою, але хоч щось. Я з братом домовилася, ми вирішили, що спочатку будемо допомагати тобі грошима.
Якщо кожен з нас зі своєї зарплати буде давати тобі по десять тисяч на місяць, тобі вистачить на життя?
-Всього двадцять тисяч? Та ти що! На що це може вистачити? Як на такі гроші прожити можна? Ні, треба мені просто самоусунутися, щоб нікому з вас не бути тягарем!
-Мамо, припини, будь ласка, ці розмови! Добре, я поговорю з братом. Ми будемо давати тобі по п’ятнадцять тисяч на місяць. Кожен з нас, по п’ятнадцять. Але це половина моєї зарплати, і брат, як ти сама знаєш, поки що теж на випробувальному терміні, ще не багато заробляє. Так що, ти теж спробуй знайти роботу.
Наступного дня мама зателефонувала Ксенії, коли та була на роботі. Цілу годину Ксюша не могла покласти слухавку, вислуховуючи стогони матері про її гірку долю і підлого чоловіка, який покинув її на старості років.
Мамі було самотньо, одній у квартирі, а на Ксенію, яка висіла на телефоні, вже починали коситися колеги.
Увечері історія повторилася. Мати знову зателефонувала і, знаючи, що дочка вже вдома, не соромлячись, базікала дві години поспіль.
З тих пір так і повелося. Покинута жінка щодня дзвонила дочці по кілька разів, не звертаючи уваги, зайнята Ксюша чи ні. Колеги висловлювали невдоволення, оскільки Ксенія не встигала виконувати свою основну роботу, а чоловік і зовсім лаявся.
Якось зателефонувавши, мама почала схвильовано кричати в трубку:
-Ксюшо, у мене кран у ванній прорвало. Швидше дзвони своєму чоловікові, нехай приїжджає.
-Мамо, але він зараз не може приїхати. Він на роботі, у нього серйозна посада. Він же не може просто взяти і зірватися, без поважної причини.
-На твою думку, зірваний кран у тещі, це не поважна причина? Як же так, донько? Якщо не ви, то хто мені ще допоможе?
-Виклич сантехніка. Він все зробить.
-Але я не вмію. Викликай цього сантехніка сама, і зараз же приїжджай до мене. Сама тут з ним займайся. І давай швидше, а то сусідів затопить.
Ксенія кинулася до мами, хоча теж була на роботі. І такі історії почали відбуватися регулярно. У мами постійно щось ламалося, їй потрібна була термінова допомога по господарству. Як виявилося, вона зовсім не пристосована до життя і вчитися цьому не бажала.
Жінка могла зателефонувати дочці навіть посеред ночі, як тоді, коли їй здалося, що на кухні витік газу. І Ксенія летіла до неї щодуху, в будь-який час доби. А що ще було робити? Не кидати ж маму в скрутній ситуації.
А мама все кращала. Вона ходила по салонах краси, доглядала за собою.
-А що мені тепер, плюнути на себе зовсім? – з обуренням сказала вона, коли дочка про це заїкнулася. – Я завжди стежила за собою, а що якщо чоловік мене кинув, то я повинна запустити себе, перетворитися на пошарпану стару?
Жінка завжди повинна бути на висоті, незважаючи на те, що твориться у неї в душі! – цитувала мама статуси з соцмереж. В яких вона, до речі, і сиділа весь час. Навіть не намагаючись шукати роботу, як підозрювала Ксенія.
Хоча мама стверджувала протилежне. Казала, що шукає роботу, але її нікуди не хочуть брати.
Якось в черговий раз, коли Ксюша приїхала на допомогу мамі, якій здалося, що в квартирі завелася миша, вона побачила, що мама і в продуктах собі не відмовляє.
Холодильник ломився від делікатесів, червоної риби і свіжих фруктів, чи не всіх видів. Якщо подумати, самотня жінка, яка не платить навіть комуналку, на тридцять тисяч на місяць могла собі це дозволити.
Але Ксенія і тут не наважилася дорікнути мамі, заздалегідь знаючи, що вона відповість. Що вона повинна нормально їсти, а їй заглядають у рот. Потім почне маніпулювати тим, що вона нікому не потрібна, і краще б їй не жити на цьому світі.
Ксюша більше не хотіла слухати цих розмов. Але коли вже зібралася йти, мама ніби між іншим сказала:
-До речі, Ксюшо, у мене гроші закінчилися. Підкинь мені ще, щоб дожити до кінця місяця.
І тоді Ксенія вибухнула:
-Ми з братом даємо тобі тридцять тисяч на місяць. Це як дуже хороша зарплата. У нашому місті не всі так заробляють! Ти живеш одна. На такі гроші можна прожити. Від моєї зарплати майже нічого не залишається, та й брат заробляє не так багато, як тобі здається.
Чи не здається тобі, що потрібно стримати апетит і серйозно зайнятися пошуками роботи?
-Як стримати апетит? Тобі що, здається, я марнотратниця? Та я купую тільки найнеобхідніше. Так я і знала, що на старості років залишуся одна, нікому не потрібна!
Жінка раптово схопилася за серце і почала сповзати по стіні на підлогу.
-Серце, серце прихопило!
Ксенія злякалася:
-Зачекай, мамо, зараз викличу швидку.
Тремтячими руками вона дістала з сумочки телефон, але мама її зупинила.
-Не треба швидку, може відпустить. Там в аптечці корвалол, накапай.
Тієї ночі Ксюша так і не змогла залишити матір одну. Їй довелося залишитися ночувати, хоча чоловік по телефону дуже обурювався.
А вранці вона тихо зайшла в спальню до ще сплячої матері і поклала на приліжкову тумбочку гроші. Тільки після цього поїхала на роботу.
Через два місяці такого життя Ксенія знову сиділа в кафе і чекала батька. Він зайшов і жахнувся, побачивши, як змінилася за цей час дочка. Вона схудла, змарніла, не була нафарбована, чого раніше не дозволяла собі, виходячи з дому. Чоловік підійшов, сів за столик і накрив руку дочки своєю рукою.
-Ну що, донько, розповідай! Що, всі соки з тебе мати випила?
-Знаєш, тату, коли ти пішов, сказав, що колись я тебе зрозумію. Я не думала, що це станеться, тим більше так скоро! Але я тебе розумію. Ми з чоловіком почали серйозно сваритися. Розлученням він мені поки не погрожує, але по погляду зрозуміло, що він близький до цього.
Вона постійно мене дратує! А я… Ну не можу я її кинути, не можу! Вона ж моя мама, до того ж у неї слабке серце, їй не можна засмучуватися.
А роботу вона собі ніяк знайти не може. І тут справа навіть не в грошах, хоча звичайно і в них теж, але я думаю, якби вона вийшла на роботу, у неї з’явилося б якесь своє життя. Вона б перестала мене так дратувати.
-Не вийде вона на роботу, донько! Я тобі більше скажу, вона її навіть і не шукає. Ніколи вона працювати не хотіла. І я домагався, щоб влаштувалася. А з серцем у неї все гаразд, я теж раніше вірив, на обстеження її возив.
У чоловіка серце кров’ю обливалося, коли він дивився на змучену дочку. Та й до того ж, він зрозумів, що її шлюб під загрозою.
Проковтнувши клубок у горлі, батько прийняв для себе важке рішення, і тут же озвучив його, ніби боячись передумати:
-Гаразд, донько, я повернуся до неї. Повернуся і твої муки закінчаться. Я непогано прожив ці два місяці, час і честь знати! Ця жінка – це мій хрест, і ви з братом не зобов’язані нести його на собі. Тож іди додому, заспокой чоловіка, для вас все закінчилося!
Спеціально для сайту Stories
