Трапилася в мене неприємна ситуація. Начебто й нічого страшного, але, чесно кажучи, зараз намагаюся переглянути свої погляди на дружні й товариські стосунки, а річ у тім, що стукнуло мені 30.
Сім’ї своєї у мене поки що немає – намагався, але не склалося, зараз вільний. Зате було в мене троє найкращих друзів, ще зі школи: один – музикант, працює на своїй студії звукозапису, другий – інженер залізничник і третій – виконроб на будівництві.
Сімейний тільки третій. 30 років у лютому мені виповнилося першому з усіх. Чесно кажучи, так вийшло, що дружимо ми давно, але дні народження з різних причин разом відзначали років п’ять тому: то дати не ювілейні, то роз’їзди, то матеріальні проблеми.
Цього ж разу я просто розмріявся, що зберемося всі разом. Все-таки 30 років – не 15. Уже пристойна частина життя позаду. Ну і взагалі хотілося такого ось підкріплення дружби. Я хлопців заздалегідь попередив ще в грудні.
Хотів із ними обговорити, як краще вчинити: столик замовити, або мамі довіритися, або на природу махнути, або ще якось. Хлопці мене послухали і вирішили, що я ні про що думати не буду, а вони самі все організують, щоб для мене був сюрприз.
І подарунок нормальний куплять. Я зрадів, яка в нас дружба хороша. Сюрприз – це ж узагалі шикарно! Чесно кажучи, можна сказати, все життя мріяв, щоб ось для мене сюрприз зробили.
З хлопцями спілкуємося, зідзвонюємося, на футбол ходимо. Музикант потихеньку шепнув, що до ювілею пише для мене пісню. І інший мені весь час нагадує: що, мовляв, чекай сюрпризу, що все буде, як у казці.
Ось і перед днем народження знову зайшов до мене на роботу, посидів і каже ніби ненароком, що сюрприз вже готовий, але я нічого не маю знати. Ну ось дочекався я ранку, костюм із краваткою начепив, сиджу на роботі і з години на годину сюрпризу чекаю.
Коротше – весь день минув, а тиша повна. Навіть ніхто смски не надіслав. Прочекав я до вечора, телевізор подивився, до мами поїхав. Мама, звісно, зраділа, хоч і не чекала, я ж її попередив, що буду святкувати з друзями.
Довелося, щоправда, мамі набрехати, що свято моє просто переноситься, тому що один захворів, а другий у відрядження поїхав. У мами була нова настільна гра, в яку ми удвох і грали після вечері до опівночі.
Було цікаво, але своє 30-річчя я трохи не так собі уявляв. Друзі подзвонили лише через тиждень і сказали, що з апаратурою проблеми і пісню записати не вийшло і на цьому все – більше вони не дзвонили. Ось такий сюрприз.
Я розумію, що могли виникнути проблеми або непередбачені обставини, сварки. Адже що б там не сталося, але просто надіслати смску та попередити зовсім не складно.
І тепер я думаю – це ж День народження, а якби щось більш серйозне сталося? Значить, немає у нас ніякої справжньої дружби, а одні лише розмови за пивом?
