З коханим зустрічаюся вже понад рік. Точніше, зустрічалася, тому що зараз наші стосунки навряд чи можна назвати здоровими. Спочатку мені здавалося, що зустріла чоловіка мрії. Подарунки, залицяння, приємне проведення часу.
Поруч із ним я відчувала себе щасливою. З коханим можна було поговорити по душах про все на світі. Він дуже добра і компанійська людина. На зорі наших стосунків я сказала, що жити під одним дахом без шлюбу не буду.
Це моя головна умова. Мені такі стосунки не потрібні. Тоді коханий відповів, що він приймає мій вибір і нічого проти цього не має. Ми часто зустрічалися одне в одного вдома, ночували. Для мене це нормально.
Але жити разом, не будучи при цьому подружжям, нерозумно і безвідповідально. З моменту, коли ми обговорювали це питання, минуло десь півроку. За цей час у нас не було жодної сварки.
От серйозно, все йшло як по маслу, ніби ми були створені одне для одного. У глибині душі я думала про те, що колись обов’язково стану його дружиною. Я щиро кохала його і відчувала таке ж кохання від мого обранця.
Але кілька тижнів тому він ніби з ланцюга зірвався. Покликав мене на романтичну вечерю. Зробив усе, щоб мені сподобалося, а наприкінці вечора запропонував жити разом.
Я відразу ж його приструнила і сказала, що моя позиція не змінилася. Жити з ним я не буду, поки на пальці немає обручки. Цивільний шлюб – пустушка, фікція. Він підходить тільки вітряним і безвідповідальним людям!
Я на таке не піду ніколи в житті. Загалом, залишок вечора ми провели в тиші. І мені стало так прикро, адже ми вже не маленькі діти. Мені цього року 30 років виповнюється, йому – 32.
Та чого вже говорити, навіть наші батьки вже встигли познайомитися! Сам Бог велів зіграти весілля, але ні, не тут-то було! Буквально через кілька днів ми зустрілися.
Він проводив мене до будинку і біля під’їзду заявив, що не готовий до серйозних стосунків і шлюбу. Значить, як з’їжджатися без зобов’язань, так він готовий, а взяти на себе відповідальність – це для сильних духом!
Немає слів просто, але і це ще не кінець. Мене просто кинув мій чоловік. Наступного дня він надіслав кур’єром мої речі, які залишилися в нього вдома. Важко передати словами, в якому я була шоці.
Тільки ось тепер я думаю, що такий потенційний чоловік мені й даром не потрібен! Нехай шукає собі дурних дівчаток, які будуть готові жертвувати своєю гідністю заради його забаганок, а я на таке не підписувалася!