Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і народився.
Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла у нас не було, весь час поневірялися і винаймали квартири.
Коли мені було п’ять років, мати познайомилася з черговим чоловіком і захотіла бути з ним, але він поставив їй умову, що візьме її, якщо вона буде одна.
Вона легко проміняла сина на цього чоловіка. Просто привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила у двері його квартири, почула звук замка, що відчиняється, і втекла. А я залишився стояти.
Двері відчинив батько і здивувався, побачивши мене. Він відразу зрозумів, хто я. Завів у квартиру. Його дружина прийняла мене добре – так само, як і їхні діти, дочка і син.
Батько спочатку хотів віддати мене в дитячий будинок, але його дружина не дала цього зробити, сказавши, що я ні в чому не винен. Просто свята жінка.
Я спочатку чекав свою рідну матір, думав, що вона ось-ось повернеться за мною. А потім перестав і почав дружину свого батька називати мамою.
Мій рідний батько не мав теплих почуттів до своїх дітей, не кажучи вже про мене. Мене він вважав зайвим ротом, але продовжував утримувати, як і решту членів сім’ї.
Сам він був досить деспотичною людиною. Коли приходив додому, ми замикалися всі разом у дитячій кімнаті і намагалися не потрапляти йому на очі.
Його дружина не могла піти від владного чоловіка, дітей він би не віддав їй з принципу. Ось так роками і терпіла всі його гулянки і напади злості. Вона навчилася його уникати і, коли потрібно, придушувати його гнів, захищала нас від скандалів і криків.
У будинку була тиша, ми знали розклад і не нервували батька. Головне, ми не потребували нічого, а мама дарувала нам любов і ласку за двох.
І коли він все-таки пішов до чергової молодої коханки, ми всі зітхнули з полегшенням. На той момент ми вже були практично дорослими.
Сестра і брат закінчували школу. За збігом обставин, ми були однолітками, тому я теж готувався до випускних іспитів у школі. Ось так, троє випускників. Ми допомагали один одному, підтягуючи з предметів.
Кожен з нас мріяв вступити до престижного інституту. Батько, хоч і не був з нами ласкавим, але оплатити навчання обіцяв і дотримав свого слова. Ми вступили і вивчилися, отримавши ті спеціальності, про які мріяли.
А потім сталося так, що наш батько пішов з життя. Після нього залишилася хороша спадщина.
Його останній коханці нічого не дісталося — вона просто не встигла одружити його на собі. Ну а ми всі стали повноправними господарями його фірми і грошових рахунків.
Ми продовжили розвивати бізнес. І настав той момент, коли потрібно було їхати за кордон, відкривати нову філію. Вирішили, що головним у тій філії буду я.
Я запропонував взяти з собою нашу маму — вона, як ніхто інший, була гідна поїхати в теплу країну. Моя сестра з братом підтримали мою ідею.
І ось настав той момент, коли ми повинні були їхати. І тут раптом з’явилася моя рідна мати. Я впізнав її відразу. Моя дитяча пам’ять закарбувала її образ на довгі роки.
Вона вирішила раптом згадати про мене, дізнавшись, що я їду:
«Синку, я твоя справжня мати! Невже ти забув мене? Ти став таким дорослим.
А я так сумувала і переживала, як ти живеш. Давай нарешті будемо жити разом!»
Я був вражений її нахабством:
«Звичайно, я пам’ятаю тебе! Пам’ятаю, як ти втекла від дверей, залишивши мене зовсім ще маленьким.
І ти мені не мати. Моя мама зараз їде разом зі мною. А тебе я навіть знати не хочу».
Розвернувся і пішов. І ні краплі не шкодую про це.
Моя мама — та, що не побоялася взяти дитину свого чоловіка від сторонньої жінки, виховала мене в любові і ласці. Вона сиділа зі мною, коли я хворів, вона була поруч, коли мені вперше розбили серце, вона заспокоювала мене після сварок з друзями, вчила мене, прощала мені витівки і дурниці, терпіла мої капризи в підлітковому віці, ніколи не нагадувала, що я їй не рідний.
Для неї я став сином, для мене вона стала мамою! Іншої у мене немає!
Ми поїхали з нею в іншу країну. Там я зустрів свою майбутню дружину, мамі вона сподобалася і у них хороші стосунки.
Мама не стала перешкодою моєму особистому життю, більше того, вона наважилася влаштувати своє життя.
Вона зустріла чоловіка, я був тільки за. Вона заслужила своє щастя!
Зараз мама багато подорожує, часто відвідує своїх дітей і онуків. Я дивлюся в її радісні очі і розумію — я радий, що вона є в моєму житті. Вона мій ангел-охоронець!
Спеціально для сайту Stories
