Коханий прийшов додому зі шлейфом невідомих мені парфумів і фактично з порога заявив:
– Розумієш, зайчик, шлюб – відповідальний крок, давай перевіримо наші почуття, струсимо наші потьмянілі стосунки.
Судячи з парфумів, струшування вже почалося. Я вважала, що в нас кохання, а з’ясувалося – інтрижка. Та виявилося, що це не остання наша така розмова. Через деякий час він повернувся до мене, а потім знову йшов.
Знову повертався, казав: «Зайчику, ти найкраще, знаю – зрештою ми обов’язково будемо разом!» І знову віддалявся, щоб перевірити почуття шляхом порівняння з іншими.
Приблизно такими ж еліптичним орбітам рухаються комети – то й не розглянеш за Плутоном, то тут, то там хвіст на півнеба, хіба що в мого обранця період повернення обраховувався тижнями та місяцями.
Парфуми поступово мігрували від легких та холодних тонів до солодких та тягучих, а я все чекала. Зрештою ми обов’язково мали бути разом. Обіцяно ж.У травні зателефонував, запитав:
– Ну, як ти? Нормально? Сумую. Зайчик, слухай, ми у вихідні на природу зібралися, на антресолях моя стара куртка, червона, там кишеня порвалася, зашиєш, добре? У п’ятницю підскочу, заберу, люблю, цілую, зайчику!
Я витягла скриньку з голками-нитками і ненароком вколола палець до крові. Дуже боляче. І поки дула на палець, кількість зібралася з духом і стрибкоподібно перейшла в якість.
– Як все викинула? – ахнув наступного дня цей недолугий красунчик. – Ти у своєму розумі? І сірий костюм? Ти пам’ятаєш, скільки він коштував? Точно збожеволіла, зараз приїду, ми серйозно поговоримо. Затримаєшся на роботі? Я дочекаюся. Що означає – замок змінила? Невдячна!
Я і не здогадувалася, які похмурі глибини давно розгледів у мені мій обранець. Не озвучував виключно із жалості. Пізно ввечері по дорозі додому придивилася – залишений біля смітника мішок з речами колишнього розтягнули.
Мабуть, безхатьки, а може, й колишній. Вдома посиділа, подумала і вирішила – з чистого листа так із чистого листа. Цей гульвіса проріс корінням по всій квартирі.
Від зубних щіток, стоптаних капців та кружки з написом «I love you cutie!» до стопки зачитаних детективів на підлозі біля дивана, квітів на підвіконні і старого пальта в другій антресолі, що біля кухні.
Як і сірий костюм, пальто було колишньому якраз п’ятнадцять кілограмів тому. А в найдальшому кутку антресолі я знайшла дерматиновий футляр зі скрипкою.
Колись моя бабуся мріяла виростити з мене відому скрипачку, але щось пішло не так. Я ту скрипку ненавиділа, але куди подітися, вчилася. Між іншим, коли на випускному концерті зіграла, то зірвала овації.
Петров із класу віолончелі сказав, одного разу повз ноти пройшла, а так нічого. Перша година ночі, але ж не залишати на ранок. Я зітхнула і потягла до сміттєвих баків два мішки мотлоху.
У дворі, стояла тиха ніч, а у повітрі витав запах черемхи, далекі зірки обіцяли неможливе. І раптом накрило. Розсунулась важка, що пахла пилом завіса, явивши світові дванадцятирічну мене, яка сфальшивила всього лише раз.
Я тоді була впевнена, що попереду мене чекає довге-довге життя, в якому обов’язково знайдеться місце радості і якомусь генію та красеню, неважливо, яке у нього буде прізвище.
У такому віці усі вірять, а в результаті – жодної правильної ноти, жодної. Я зітхнула, присунула ногою ящик, що валявся біля смітника, сіла і розкрила футляр. Пальці згадали.
Захопилася, насамкінець навіть підспівувала собі. За спиною щось почулося. З переляку я впустила скрипку, повільно-повільно повернулася і мало не поцілувалася з чудовиськом, яке химерно на мене дивилося. Темрява сказала:
– Як вдало обрано місце та час! музикуєте для власного задоволення чи заробляєте?
– Чим безглуздо жартувати, ви б краще свого монстра на повідку тримали і в наморднику! Ходите тут, людей лякаєте! – гнівно відповіла я.
– Цезар не зміг утриматися, у нього тонкий музичний смак, до речі, ви в одному місці хвацько повз ноти пройшли, – відповіла темрява, а після паузи додала: – Іванова, це ти?
