Їй трохи більше тридцяти, а вона вже встигла розчаруватися в коханні, зазнати зради близьких людей, втратити чоловіка.
А що далі?
Майя росла в коханні, все в житті їй давалося легко. Так само легко вона вступила до інституту після закінчення школи. І з перших же днів зблизилася з Галкою.
Та була на три роки старша, за плечима у неї був педагогічний коледж.
Галка багато знала, серйозно і відповідально ставилася до навчання. У групі її всі поважали і прислухалися до її думки. Різниця в три роки здавалася Майці різницею в ціле життя.
Невисока, тендітна і весела Майя ставилася до життя легко і безтурботно. На неї звернув увагу найкрасивіший хлопець на курсі. Він теж був старший за неї на кілька років.
Можливо, вона несвідомо тягнулася до людей старших за себе, а може, їм подобалося опікуватися безтурботною Майкою.
Стосунки з Сергієм розвивалися стрімко. Майка зовсім втратила голову від кохання. З лекцій тікала, почала пропускати і заняття.
Галка не витримала і присоромила подругу, коли та в черговий раз вирішила втекти з останньої пари.
– Ти що робиш? Скоро сесія, завтра залік, не здаси, до сесії не допустять. – Галка простежила за поглядом Майї і помітила в стороні Сергія. Він кидав на них нетерплячі погляди.
– Навіщо він тобі? Жодної красивої дівчини не пропускає. Дивись, сльози лити потім будеш.
– Ти з заздрості так говориш. Подумаєш, на три роки старший, а бурчиш, як стара, – випалила Майя і вже хотіла піти, але Галка схопила її за руку.
– Було б чому заздрити. Що в ньому такого? Тільки те, що гарненький. Отямся, поки не пізно…
– Ти все знаєш, мати Тереза. Він мене кохає. – Майка вирвала руку.
– Моя справа попередити. Потім не реви і не скаржся…
Майка розуміла, що подруга права, але її аргументи і слова відразу вилетіли з голови, як тільки вони з Сергієм вийшли з будівлі інституту.
Хіба могла Майя думати про щось інше, крім кохання, справжнього, лякаюче дорослого? Хіба могла чинити опір поклику серця? І Майя летіла на любов, як метелик на світло. Галці цього не зрозуміти.
Уже місяць вони з Сергієм уривками зустрічалися в гуртожитку, поки всі були на заняттях.
Залік Майка все-таки здала, не без допомоги тієї ж Галки.
Коли Майя дізналася, що чекає дитину, злякалася по-справжньому. Перший курс, попереду кілька років навчання. Що буде, якщо батьки дізнаються? Вона й сама не хотіла дитину.
Дівчата планували, де зустрінуть Новий рік, як проведуть канікули, а Майка ні про що не могла думати, крім свого стану. З Галкою не могла поговорити, порадитися. Адже та попереджала її.
Майя переборола свій страх і пішла до жіночої консультації. Сиділа в коридорі і тремтіла, як заєць. Жінки косилися на неї. Майці здавалося, що всі знають, навіщо вона прийшла сюди, і засуджують її. Хотілося зірватися і втекти. А що потім? І Майя сиділа, чекала своєї черги.
Сувора і немолода гінеколог зустріла непривітно, задавала незручні питання. Майка згорала від сорому, відповідаючи на них. А потім був огляд…
– Дитини, як я розумію, залишати не будеш, – здогадалася лікар.
– Ні. – Майка рішуче закрутила головою. Голос тремтів, сльози просилися назовні.
– Може, передумаєш? Поговориш зі своїм хлопцем?
– Вже говорила. Не передумаю. – Майя ховала очі, дивилася вбік.
Лікарка зітхнула.
– Термін зовсім маленький, вчасно прийшла.
– Вона подала Майці рецепт. – Купи в аптеці препарат, схему, як приймати, написала. Потім до мене прийдеш. Все ж подумай гарненько…
Але Майя вже вибігла з кабінету. Все виявилося простіше, ніж вона думала. Купила таблетки і випила за схемою. Коли заболів живіт, терпіла, даючи собі обіцянку, що більше ніколи…
Ніколи! Ніколи не потрапить в таку ситуацію, буде обережнішою.
Подруга дзвонила, цікавилася, чому Майя пропускає заняття.
– Захворіла, завтра прийду, – обіцяла вона, стиснутим від болю в животі голосом.
В інститут Майка прийшла бліда. Нічого розповідати Галці не стала. Не потрібні їй її повчання. Думала, Сергій підійде, дізнається хоча б, як вона себе почуває. Але він лише кивнув їй і пройшов повз. Ось і вся любов.
Майя страждала, потайки плакала в подушку, жити не хотілося. Новий рік зустріла з батьками, майже не виходила з дому.
Якось на трійки здала сесію. Пригнічений настрій дочки мати списала на труднощі в навчанні та погані оцінки на іспитах.
Знову почалися заняття. Майя більше не пропускала лекцій, сиділа на всіх парах. Якось пішла в читальний зал готуватися до семінару. Сіла за вільний стіл і побачила перед собою Галкину спину.
Окликати подругу не стала. На жаль, не всі матеріали можна було знайти в інтернеті, тому студенти йшли в бібліотеку за додатковими знаннями.
Раптом Майка побачила, як по проходу між столами йде Сергій. Серце радісно забилося в грудях. Але він зупинився біля Галки, нахилився і щось сказав їй.
Подруга встала, зібрала зошити і підручники і, не помітивши Майку, вийшла з читального залу.
Кілька миттєвостей Майя сиділа в ступорі, навіть забула, як дихати. Потім схаменулася і вибігла із зали.
«Вона ж казала, що в ньому немає нічого, крім гарної зовнішності. Як це розуміти? Виходить, поки я сиділа вдома і ридала, вони зустрічалися за моєю спиною? Як вона могла? Подруга, називається. Завжди така розсудлива…»
Спускаючись на перший поверх, Майка побачила, як Галка з Сергієм разом йдуть з інституту, над чимось сміючись.
Вдома Майя знову ридала. І коханий, і найкраща подруга зрадили її. Хотілося в інший світ, щоб вони мучилися від почуття провини…
Почувши схлипи, мама зайшла до дочки в кімнату.
– Плачеш чи захворіла?
– Угу, – сказала Майка.
Навіть прикидатися не треба було. Ніс від сліз заклало, як від застуди. Мама відразу почала лікувати Майю народними засобами.
З Галкою вони більше не спілкувалися. Хлопців Майка уникала. Літню сесію вона здавала теж погано. Викладач пожалів її, сам за неї розповів квиток, поставив у залікову книжку «добре». Майя обдарувала його вдячною посмішкою.
Літні канікули пролетіли швидко, знову почалися заняття. Майці здавалося, що вона заспокоїлася, але коли побачила Галку з Сергієм…
– Що з вами відбувається останнім часом? Ви не слухаєте на заняттях, відповідаєте невлучно. У вас щось сталося? – запитав після занять той самий викладач, який допоміг скласти іспит.
– Вибачте. – Майя опустила голову.
– Все пройде. Ви ще будете сміятися над своїми переживаннями. Не варто впадати у відчай. Значить, не кохав.
– Звідки ви знаєте? – спалахнула Майка.
– Через що ще молода і красива дівчина може так засмучуватися? Знаєте що, ходімо в кафе і поговоримо. Можливо, я зможу вам допомогти.
Майка з сумнівом подивилася на нього, але в кафе пішла. Він був старший за неї років на двадцять, дивився по-батьківськи. Якось само собою так вийшло, що Майя йому все розповіла.
Він поспівчував, щось розповідав про свій сумний любовний досвід. Майя майже не слухала. Їй було абсолютно не цікаво. Потім на машині він відвіз Майю додому.
З тих пір він ставив їй хороші оцінки, навіть якщо вона відповідала погано. Майка розуміла, що подобається йому. Дівчата пліткували про них, але вона не звертала уваги.
«Заздрять», – говорила вона собі.
Непомітно пролетіли роки навчання. Перед іспитами викладач затримав її після занять.
– Ви мені подобаєтеся. Всі ці роки я спостерігав за вами. Якщо не заперечуєте, я хотів би познайомитися з вашими батьками.
Вона теж спостерігала за ним. Але серце не билося від його пильних поглядів. Майже ровесник її батька, підтягнутий, зовнішність не відштовхуюча. Знала, що багато студенток намагалися його спокусити. І Майка сказала номер своєї квартири.
– Вибачте, а скільки вам років? – запитав батько, коли викладач прийшов з букетами для Майї та її мами.
– Сорок два. Так, я немолодий, але людина, яка досягла успіху в житті, доцент. Ваша дочка не буде ні в чому потребувати, якщо вона погодиться…
– Я згодна, – випалила Майя.
Їй було все одно. Життя закінчилося, так їй тоді здавалося. Її зрадили близькі люди. Нікому не можна довіряти, а йому можна. Після його відходу мама спробувала відговорити дочку від необдуманого кроку.
Але Майя сказала, що все вирішила.
Відразу після іспитів зіграли весілля. Майя шкодувала лише про одне, що Галка не бачить цього.
Через три місяці Майка дізналася, що чекає дитину. Чоловік радів цьому більше за неї. На роботу вона так і не влаштувалася. Спочатку чекала народження дочки, потім сиділа з нею. Та й навіщо працювати? Дім – повна чаша, люблячий чоловік оточив турботою і ласкою, дочка росла кмітливою і веселою. І Майка намагалася бути зразковою дружиною і мамою.
Чи була вона щаслива? Намагалася про це не думати.
Дні минали один за одним. Що дні, роки летіли непомітно. Майя округлилася, покращала. Її вже не називали Майкою навіть батьки. Ось уже і дочка пішла до школи.
Чоловік хотів другу дитину, але не вийшло. А потім якось непомітно вони перестали разом спати. Майю це влаштовувало. Вона вийшла на роботу, але не за фахом. Працювала адміністратором в салоні краси недалеко від дому.
Якось вона поверталася з роботи. Біля під’їзду сиділи жінки, привіталися і попередили:
– Лампочка знову перегоріла в під’їзді. Електрика вже викликали, але невідомо, коли він прийде. Будьте обережні, не спіткніться на сходах.
Майя подякувала і увійшла в під’їзд. Поки очі звикали до темряви, вона рилася в сумочці в пошуках телефону, щоб посвітити собі. І почула, як жінки обговорюють її.
Мовляв, вона квітне і пахне, а чоловік став схожий на старого. Так йому і треба. Треба було одружитися з ровесницею Тетяною з другого під’їзду…
Майя раптом замислилася. Згадала, як останнім часом чоловік став горбитися, шаркати капцями, що дратувало її. Він дійсно змінився, постарів якось різко. Зарано, звичайно.
Думала, що просто втомився, а обличчя виглядало сірим від освітлення. Майя була зайнята собою і донькою, нічого не помічала навколо.
Коли чоловік прийшов з інституту, вона запитала, як він себе почуває.
– Добре. Я просто втомився.
– То візьми відпустку, поїдемо на море… – Майя з тривогою дивилася на нього.
– У самому розпалі навчального року? Завтра затримаюся трохи. У мене важлива зустріч, – з роздратуванням сказав він і пішов у спальню.
Майя не стала його турбувати розпитуваннями.
Наступного дня вона чергувала біля інституту. Коли чоловік вийшов і сів у машину, вона поїхала за ним. У неї вже давно була своя машина. Чоловік припаркувався біля онкологічного центру.
Майя йшла за ним, намагаючись, щоб він не виявив стеження. Коли він увійшов до кабінету, вона встала осторонь, щоб чоловік не помітив її, коли вийде. А він і не дивився по сторонах.
Їй здалося, що він ще більше згорбився, ніби на плечах ніс важкий мішок з камінням. Майя відразу влетіла в кабінет, вислухавши від пацієнтів, що сиділи в коридорі, яка вона нахабна.
– Скажіть, що з моїм чоловіком? – запитала вона лікаря.
– Присядьте. Тепер я розумію, чому він не хотів говорити вам про свій діагноз. У вашого чоловіка важка форма раку… Операцію робити пізно, це тільки прискорить його відхід…
– Скільки йому залишилося? – Майя ледве могла говорити, горло зводило спазмом.
– На жаль…
Вдома вона сказала чоловікові, що знає про його хворобу, що даремно він намагався приховати від неї. Вона буде поруч з ним до кінця, буде доглядати і піклуватися про нього, як раніше він піклувався про неї.
Чоловік розплакався, як дитина. Ніколи вони не були так довірливо близькі, як в останні дні його життя. Не подружжя, просто друзі.
Майя звільнилася з роботи, щоб доглядати за чоловіком. Коли він перестав вставати, вона виносила за ним судно, годувала з ложечки, анітрохи не соромлячись.
Одного разу він попросив у неї пробачення за те, що відібрав у неї молодість. Що залишає її одну, не допоможе ростити дочку. Він шкодує, що так вийшло.
– Пробач, що вчасно не помітила змін у тобі. Я вдячна тобі за все, – стримуючи сльози, щиро сказала Майя.
Вночі він пішов. Інститут організував гідні похорон і поминки…
***
Майя сиділа на набережній і дивилася на воду.
Вже два місяці вона жила без чоловіка. Дочка поїхала з мамою на дачу. Бачити нікого не хотілося, але і вдома сидіти одній нестерпно. Все життя промайнуло перед її очима. Гроші закінчувалися, потрібно шукати роботу. Поруч на лавку хтось сів.
– Ви сидите тут вже давно. У вас щось сталося?
– Чоловік пішов з життя, – відповіла Майя і повернула голову.
Поруч сидів гарний чоловік у шортах і без футболки. Засмаглі груди бугрилися м’язами і блищали від поту. Неподалік група чоловіків грала у волейбол, чулися їхні крики і удари по м’ячу. Майя збентежено відвела очі, знову стала дивитися на воду.
– Вибачте, – чоловік відразу посерйознішав.
Він не став говорити, що все буде добре, що співчуває та інші слова, які личать до випадку. Він сидів поруч і мовчав. Його присутність хвилювала Майю. Чоловіка окликнули.
– Зараз, – відмахнувся він.
– Ходімо, пройдемося, вони не відстануть від мене.
І Майя пішла з ним по набережній. Вона розповіла про чоловіка, чому вийшла за нього. Що не знає, як жити далі. Пляж залишився далеко позаду.
Майя зупинилася. Вона хотіла повернутися назад, але на шляху стояв чоловік. Вона поглядом втупилася в його груди. Він раптом обійняв її і поцілував.
Вона вже й забула смак поцілунків. Голова у Майї закрутилася, тіло зрадницьки відповіло…
Майя прокинулася, втупилася в його груди руками і відступала назад. Нога ковзнула по чомусь твердому в траві і підвернулася. Майя скрикнула від болю, чоловік встиг утримати її від падіння.
По щоках текли сльози болю і відчаю. Майя ніяк не могла їх зупинити.
– Вибачте, мені здалося, що вам це потрібно. Ви зможете йти? Я відвезу вас додому.
– Не треба. – Майя пішла стежкою, прикусивши губу від болю.
Все ж він вмовив її сісти в машину.
– А як же ваш одяг? – запитала вона.
– Куди він подінеться? Потім повернуся і заберу.
Біля будинку Майя вийшла з машини і пішла до під’їзду, забувши подякувати. Ось і все. Нога через кілька днів зажила, і Майя почала шукати роботу. Завдяки привабливій зовнішності і минулій роботі, її взяли реєстратором в приватну клініку.
Вона швидко всього навчилася, жваво відповідала на дзвінки, вводила дані в комп’ютер, приймала оплату за прийом.
– Ось така зустріч, – сказав чоловік, що підійшов до стійки.
Майя не відразу впізнала його в костюмі і краватці. Почервоніла, серце радісно забилося в грудях…
Через півроку вони одружилися. Майя вперше відчувала себе щасливою. Вона була вдячна чоловікові, але не кохала його. З Іваном все було по-іншому. Коли вона сказала,що в них буде малюк, він зрадів.
– Я думав, ти не захочеш більше дітей. Я такий щасливий.
А вона-то як щаслива! Нарешті, після розчарувань і втрати чоловіка, їй посміхнулося щастя. Яким воно буде, довгим чи коротким? Головне, що воно є. Що буде далі, не варто загадувати.
Дочка зізналася одного разу, що вчителька в початковій школі назвала її батька дідусем. Вона не стала засмучувати маму, не розповіла їй тоді.
Квартира, машина – все це добре, але без любові це все не приносить радості.
Вони не стали жити в квартирі чоловіка.
Майя з донькою переїхали до Івана.
А квартира нехай чекає, коли дочка виросте, вийде заміж…
Спеціально для сайту Stories
