– Ти знову їй дзвонив? – Олена різко зачинила дверцята шафи, навіть не намагаючись приховати роздратування.
Денис неохоче відірвався від телефону, невдоволено примружився.
– Ну так. Привітав із днем народження. У чому проблема?
– У тому, що це твоя колишня дружина. Ви давно розлучені, у вас немає дітей, то навіщо взагалі це спілкування?
Олена стояла перед ним, схрестивши руки на грудях, і намагалася зрозуміти, як чоловік може не бачити проблему. Для неї все було просто: минуле має залишатися в минулому.
Вона виходила заміж за нього, а не за його колишнє життя, сповнене колишніх родичів, від яких він, здається, навіть не намагався віддалитися…
– Олено… – Денис зітхнув, підбираючи слова. – Ми нормально розлучилися. Не бачу сенсу вдавати, що людина, з якою я прожив кілька років, раптом перестала існувати.
– Тобто ти хочеш сказати, що ці зідзвони – це нормально?
– А чому ні? Це просто ввічливість.
– Ввічливість?! – Олена нервово усміхнулася. – А як же твоя мати? Вона ж узагалі її з сім’ї не відпускала! Ти в курсі, що вона досі кличе її в гості?
Денис напружився, але заперечувати не став.
Олена відчула щось недобре ще під час перших зустрічей із майбутньою свекрухою. Олена Аркадіївна ніколи відкрито не виявляла невдоволення, але в розмові раз у раз прослизали фрази про те, що Настя завжди пекла Денису шарлотку в неділю, любила ось такі сережки та добре підбирала парфуми.
Свекруха журилася про те, що в сина нічого не склалося, бо колишня “була такою чудовою дівчиною”.
Тоді Олена дратувалася, але не надавала значення цим словам. Однак тепер, коли все стало на свої місця, вона зрозуміла: колишню дружину тут ніхто й не думав викреслювати з життя.
– Ти знала, за кого виходиш заміж, – спокійно сказав Денис, відкидаючись на спинку дивана. – Я нічого не приховував.
– Я виходила заміж за розлученого чоловіка, а отримала всю його колишню рідню в комплекті!
Він хотів щось відповісти, але промовчав. А Олена раптом задумалася: чи не даремно вона в це вплуталася?
Незабаром її сумніви посилилися.
– Завтра приїдуть дядько Володимир і тітка Галина, – одного разу кинув Денис, снідаючи. – На тиждень.
Олена на секунду завмерла, поставивши чашку на стіл. Знову якісь нові родичі.
– А я їх знаю?
– Це батьки Насті.
Олена моргнула, не відразу усвідомлюючи сенс сказаного.
– Насті? Твоєї колишньої?!
– Ну так. Вони в місто приїхали у справах, мама запропонувала зупинитися в нас. У них же тут нікого немає, тільки я.
Гаряча хвиля роздратування облила розум, але замість того, щоб одразу вибухнути, Олена повільно видихнула, подумки рахуючи до п’яти.
– Денисе, а ти взагалі чуєш, що говориш? Ти навіть не запитав мене! Ти просто поставив мене перед фактом, що в нас житимуть батьки твоєї колишньої дружини!
– А що такого? – щиро здивувався він. – Ми ж не в однушці живемо, місця вистачає.
Олена приголомшено дивилася на чоловіка. Для нього це дійсно було нормально. Він не бачив нічого дивного в тому, що чужі їй люди, його колишні родичі, яких він офіційно не зобов’язаний приймати, житимуть у її квартирі.
– Ти хоч розумієш, наскільки це ненормально?
– Та господи, що ти так заводишся? – він роздратовано закотив очі. – Це просто гості на кілька днів, нічого страшного.
Але “нічого страшного” виявилося цілком реальним жахом.
Наступного дня за їхнім столом сиділи Олена Аркадіївна, колишні тесть і теща Дениса і сам Денис, який почувався цілком комфортно.
Вони сміялися, обговорювали якісь події минулих років, згадували весілля Дениса і Насті, шкодували про те, що шлюб не склався.
Олена не їла. Не могла. У неї було дивне відчуття, немов вона виявилася зайвою на власній території.
Коли Володимир із Галиною пішли спати, вона мовчки встала з-за столу.
– Куди ти? – Денис подивився на неї зі здивуванням.
– Спати. Якщо залишуся ще хоч на п’ять хвилин, у мене око сіпатися почне.
Вона не влаштувала скандал. Не стала влаштовувати сцену при гостях. Але вранці, перед тим як піти на роботу, сказала рівним, спокійним голосом:
– До вечора, коли я повернуся, цих людей у нашій квартирі бути не повинно. Інакше нам усім буде ніяково.
Денис здивувався, але, мабуть, по її обличчю зрозумів, що торгуватися безглуздо. Увечері у квартирі було тихо. Судячи з його погляду, він так і не зрозумів, чому вона обурена, але поступився.
Однак цим справа не закінчилася. Через кілька місяців пролунав злощасний дзвінок.
– Олено, ти ж не проти, якщо у вас на кілька днів зупиняться гості? – голос свекрухи був нарочито доброзичливим, але в ньому вже таїлася нотка наказу.
Олена, яка щойно оговталася після складного періоду, хвороби матері, проблем на роботі та загальної втоми, навіть не відразу зрозуміла, про що йдеться. Вона тримала телефон біля вуха, паралельно перегортаючи документи, і раптом різко завмерла.
– Які ще гості?
– Ну, Володимир із Галиною. Батьки Насті, – як ні в чому не бувало уточнила Олена Аркадіївна. – Ти їх знаєш.
– Вибачте, що?!
– Ну а що тут такого? У нас удома не дуже зручно, місця мало. А у вас двокімнатна квартира, там цілком усе можна влаштувати, – свекруха говорила так, ніби обговорювала список покупок або меню на обід.
Олена відкинула документи, глибоко вдихнула і постаралася зберігати голос рівним.
– Ні.
– У сенсі? – тон свекрухи відразу став холоднішим.
– У прямому сенсі. У моїй квартирі колишні родичі мого чоловіка жити не будуть.
Кілька секунд у слухавці було тихо, але потім Олена Аркадіївна різко перейшла в наступ:
– Ти поводишся негарно, Олено! Це все сім’я, близькі люди! Ми підтримуємо стосунки, ти повинна поважати наші традиції!
Олена фиркнула, навіть не намагаючись приховати своє ставлення до ситуації.
– А я не підписувалася на сім’ю мого чоловіка в комплекті з його колишніми дружинами і родичами… У цей момент у кімнату зайшов Денис, помітив її вираз обличчя і тут же напружився.
– Що сталося? – обережно запитав він.
Олена прибрала телефон, схрестила руки на грудях і подивилася на нього так, що в чоловіка, здається, пробіг холодок по спині.
– Твоя мама вирішила сплавити до нас батьків твоєї колишньої дружини… Денис поморщився, але одразу потиснув плечима, ніби це взагалі не питання.
– Ну так це ж усього на кілька днів.
В Олени затряслися руки. Виходить, він уже знав.
– Денисе, а ти взагалі нормальний?! Чому в моєму житті постійно виникають люди, до яких ти вже не маєш жодного відношення ?!
– Ну… Мама ж так вирішила, – пробурмотів він, немов це щось змінювало.
Олена зрозуміла, що з цією людиною вона не побудує сім’ю, якщо не поставить межі просто зараз.
– Поясніть мені одне, – голос Олени звучав спокійно, але всередині все рвалося від обурення. – Чому в моєму домі мають бути чужі для мене люди, які постійно чіпляються за минуле?
Олена Аркадіївна на тому кінці дроту поблажливо зітхнула, наче терпляче розмовляла з упертою дитиною, яка відмовляється від їжі…
– Ти знала, за кого виходиш заміж, Олено, – її голос був м’яким, але з крижаною ноткою. – У Дениса є минуле. Від цього нікуди не подітися.
Олена стиснула щелепи, намагаючись не зірватися.
– Я виходила заміж за Дениса, а не за табір тепер уже сторонніх людей! Він не один такий. І нічого, всі перебудовуються.
– Сім’ю просто так не викинеш із життя, дівчинко, – отруйно усміхнулася свекруха.
Олена на секунду прикрила очі, намагаючись узяти себе в руки.
– Сім’ю? – передражнила вона. – Це ви свою ідеальну сім’ю не хочете втрачати. А Денис, якщо ви не помітили, давно розлучився.
На тому кінці дроту запанувало мовчання. Денис стривожено подивився на дружину, але нічого не сказав. Здається, він нарешті зрозумів, що ситуація виходить з-під контролю.
– Судячи з твоєї поведінки, у вас цей шлюб теж довго не протримається, – пожартувала свекруха.
Олена усміхнулася і перевела погляд на чоловіка.Спеціально для сайту Stories
– Якщо все так і продовжиться, то, боюся, ви матимете рацію. Будемо разом із моїми батьками приїжджати до вашої нової невістки натовпом.
Денис напружився, а свекруха голосно фиркнула.
– Ясно з тобою все.
Олена поклала телефон на стіл і подивилася на чоловіка впритул.
– Ну і? Будеш продовжувати мовчати чи нарешті розберешся зі своєю величезною сім’єю з твоєю мамою на чолі?
Денис відкрив рот беззвучно, немов викинута на берег риба. І це була найгучніша відповідь з усіх можливих.Спеціально для сайту Stories
– Так, Денисе, слухай мене уважно, – Олена склала руки на грудях, у її голосі не було ні злості, ні істерики, тільки твердість і втома.
– Або ти розбираєшся зі своєю сім’єю, або збираєш речі.
– Ти серйозно?
– Як ніколи.
Він провів рукою по потилиці, ніби намагаючись привести думки до ладу.
– Олено, ну ти ж розумієш… Це мама. Вона просто звикла, що сім’я – це не тільки ми двоє.
– А я не звикла терпіти чужих людей у своєму домі. Комусь із нас доведеться відмовитися від своїх звичок. І це буду не я.
Вона не кричала, не доводила. Просто констатувала факт. Денис заплющив очі, важко зітхнув.
– І що, якщо я… Ну, не зможу так, як ти хочеш?
– Тоді поїдеш зі мною подавати на розлучення. У квартирі повисла тиша. Денис довго мовчав, а потім кивнув, ніби прийняв якесь рішення.
– Добре, – нарешті сказав він. – Я розберуся.
Олена лише кивнула у відповідь. Вона більше не сумнівалася, не терпіла, не намагалася в чомусь переконати себе. Якщо він розбереться – у їхньої сім’ї буде шанс. Якщо все коли-небудь повториться – значить, вона не потрібна йому, а він не потрібен їй.
