Днями чоловік заявив, що цього року ми не можемо дозволити собі поїздку на море за кордон. Весь цей рік був не вдалим для нього. Тож його слова мене не здивували. Тільки він не знає, що скасування відпочинку не варіант.
Коли ми тільки одружилися, ми домовилися ділити гроші так. На продукти скидаємось разом. За комунальні послуги він платить, бо квартира моя. А ось те, що в нього залишиться, він може витрачати, як йому заманеться.
Він і радий. Адже він заробляв чи не вдвічі більше за мене. Ми добре жили. У мене не було особливо приводів скаржитися, крім того, про що йтиметься далі. Чоловік насолоджувався життям.
Відпочивав в оточенні друзів, допомагав грошима родичам. А також регулярно дарував подарунки як своїм сестрам, так і мені. Все б нічого, та ось тільки мій благовірний нічого не відкладав.
Трохи більше як рік тому справи на роботі у чоловіка стали гірші. Як наслідок, це вплинуло на зарплату співробітників. Таким чином чоловік став заробляти менше. Чого не скажеш про мою ситуацію.
Я, навпаки, почала отримувати набагато більше. І хоч чоловік вже трохи досяг успіху в економії коштів, зарплати на колишнє життя йому все одно не вистачало. Це його засмучувало.
Ще більше він засмутився, коли згадав, що влітку добре було б кудись з’їздити. Бажано на море за кордон. Але у його розумінні це було неможливо. Тому пару днів тому він і сказав, що відпустка скасовується, бо бюджет не дозволяє.
Я витримала паузу, знизала плечима, а потім заявила, що я все одно лечу відпочивати. Чоловік дуже здивувався. Я розповіла, що відклала трохи грошей і в серпні лечу з подружками на море. Ми вже про все домовились.
Це ще більше засмутило чоловіка, але він нічого не сказав і намагався не подавати знаку. Адже домовленості не було порушено, а я мала повне право на відпочинок. І поки він сидить, важко зітхаючи, я намагаюся не засміятися.
Він ще не знає, що я купила путівки на нас двох. Сподіваюся, що до того моменту, як наш літак опустить шасі над асфальтом спекотної країни, він усвідомить, як важливо відкладати гроші.
